вологість:
тиск:
вітер:
“Я – як “тесла” на мінімалках, але живу на максимум”: історія Михайла Дамаскіна
09 липня 2025 р. 19:54
09 липня 2025 р. 19:54
Михайло Дамаскін – ветеран російсько-української війни. Коли підписав контракт і пішов на фронт, рідні пів року не знали, що він воює, думали – в “учебці”. Називали його в родині “вредним”, бо все робив по-своєму, нікого не слухав. Отримавши важке поранення на Херсонщині, внаслідок якого Михайлу паралізувало три кінцівки, не дозволив нікому приїхати до нього у шпиталь.
Про це пише “ Галка “.
– Не треба мене жаліти. Побачимось, як стану на ноги…
І дотримав слова. Минуло півтора року реабілітації: спершу у Львові, потім у Латвії – там він уперше став на милиці, – і знову Львів.
Зрештою, у Києві, в Інституті нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова йому вживили спинно-мозковий нейростимулятор. Лікарі запрограмували нерви кінцівок на рух, але не давали жодних гарантій. Михайло став не тільки рухатися, він став тренуватися та досяг такого рівня, що бере участь у міжнародних змаганнях. Коли його жартома називають кіборгом, він усміхається:
– Та ні, я просто “тесла “ на мінімалках.
Заряду нейростимулятора вистачає десь на чотири години. Цей час Михайло може активно рухатися, а далі треба знову підзарядитися.
Реабілітація – це командна робота
Свою реабілітацію ветеран згадує тепло:
– Кожного дня в мене виходило зробити щось нове, і це вже було як свято. Зі мною працювали терапевти, реабілітологи, чоловіки й дівчата – і всі вони круті. Це була саме співпраця, бо коли в мене щось виходило навіть краще, ніж очікували, то ми вносили зміни в реабілітаційну програму. Як справжні фахівці, вони чули свого пацієнта!
Життя на максимум
Сьогодні графік Михайла розписаний по хвилинах: він організовує змагання для ветеранів, сам бере участь у турнірах і, звісно, тренується. Удома буває лише півтора дня на місяць, але це не заважає йому бути татом і чоловіком. Після початку повномасштабного вторгнення він перевіз родину з Харкова до безпечнішого Прикарпаття. Дев’ятирічний син Кирило часто супроводжує батька на змаганнях – допомагає не тільки йому, а й іншим ветеранам, особливо тим, хто пересувається на кріслах колісних.
А про дворічну донечку Емілію Михайло говорить з особливою ніжністю:
– Це моя маленька принцеса. Головне, що вона здорова.
За свої 28 років Михайло Дамаскін звик жити на повну. Завжди ставить собі високу планку – і в навчанні, і в роботі, і в спорті. Наразі подає документи до Києво-Могилянської академії, щоб здобути другу освіту у сфері публічного управління та адміністрування.
Згадує, як якось його запитали, що заборонили робити лікарі після поранення:
– Мені ніхто нічого не може заборонити, тільки сам у голові я можу щось собі заборонити. Усе залежить від мотивації, від того, до чого ви йдете.
Джерело: galka.if.ua
Новини рубріки
Цікаве про Україну: понад 150 тисяч пам’яток культурно-історичної спадщини
09 липня 2025 р. 23:31
Де швидко поїсти у Києві: топ бургерних
09 липня 2025 р. 23:03
