Надія на збіг: як в Івано-Франківську ідентифікують загиблих воїнів за ДНК

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Надія на збіг: як в Івано-Франківську ідентифікують загиблих воїнів за ДНК

29 липня 2025 р. 17:58

29 липня 2025 р. 17:58

Після початку повномасштабної війни в Україні ідентифікація загиблих військових стала болючою, але необхідною частиною щоденної роботи судово-медичних експертів.

Саме завдяки їхній роботі вдається повернути ім’я полеглому, встановити особу та передати тіло рідним. За кожним зразком ДНК для фахівців — не просто тіло, а людина, чия історія має бути завершена з гідністю.

Як відбувається ідентифікація за ДНК, журналістці Фіртки розповіла проректорка з наукової роботи Івано-Франківського національного медичного університету, професорка кафедри судової медицини Наталія Козань .

Зі слів професорки, для аналізу використовують зразки ДНК із тіла загиблого — найчастіше зуби, кістки або м’які тканини.

Референсні зразки беруть у близьких родичів: це може бути слина, кров або клітини зі слизової оболонки рота.

"У лабораторії порівнюють генетичні маркери з обох зразків. Якщо збіг достатній, це дозволяє підтвердити спорідненість і встановити особу загиблого", — каже Наталія Козань.

ДНК-аналіз вважається найточнішим способом встановлення особи, зокрема — у випадках загибелі військових. Водночас, є ситуації, коли результати можуть викликати сумніви або потребують додаткової перевірки.

За словами фахівчині, причини неточних або неоднозначних результатів можуть бути різними:

забруднення біологічного зразка;
погана якість ДНК через розкладання тіла або вплив високих температур;
відсутність або низька якість референсного зразка від родичів.

"У подібних випадках проводять повторну експертизу або застосовують додаткові методи підтвердження особи", — пояснює проректорка.

Коли візуальна ідентифікація неможлива

До ДНК-аналізу вдаються у випадках, коли обличчя тіла пошкоджене або відсутнє: після вибухів, пожеж, у разі тривалої декомпозиції чи виявлення масових поховань без іменного маркування.

"У таких ситуаціях аналіз ДНК є ключовим методом ідентифікації", — зазначає професорка.

Окрім того, каже професорка, ДНК-зразки вже зберігаються у працівників поліції та Національної гвардії. Наразі триває процес відбору зразків і у військовослужбовців Збройних сил України.

"Це суттєво підвищує шанси на точну ідентифікацію. Якщо ДНК-зразка немає, залишається лише дактилоскопія — однак відбитки пальців зберігаються не завжди.

Найчастіше — лише у тих, хто раніше мав справу з правоохоронними органами".

Разом з тим, ідентифікація — це не лише технічна процедура, а й складне емоційне випробування. Іноді родичі не визнають загибель навіть при високому збігу ДНК-результатів.