Кінський світ – хороший світ, але люди в ньому погані: у Косові відбувся фестиваль конярства «Огир-Фест»

17 серпня 2025 р. 20:41

17 серпня 2025 р. 20:41

Фестиваль відбувався з метою підтримки Збройних Сил України.

На Косівщині відбувся благодійний фестиваль «Оґир-Фест». Захід приурочений конярству та любителям кінної справи.

На фестивалі презентували породистих красенів господарі зі Львова, Тернополя, Закарпаття, Івано-Франківщини та інших регіонів, повідомляє Галицький кореспондент .

Люди і коні

Олег Пилип’юк вже років п’ять займається конярством. Його прадід і дід все життя працювали з кіньми. Ця любов до коней передалася Олегу.

«На сучасний лад виходить, що мій прадід був директором логістичної компанії. Він мав 16 пар коней. Були у нього й ковалі-цигани – хороші майстри у цій справі. Вони виготовляли усі при способи для трелювання деревини. Колись з Білоберізки до Тернополя кіньми на дерев’яних колесах возили дошку. А звідти привозили зерно, цукор та ін. Узимку прадід здавав в оренду свої коні, щоб підвозити деревину для сплаву по воді», – розповідає Олег Пилип’юк.

За останні два-три роки конярство в Україні почало розвиватися. Люди, які ніколи не тримали коней, тепер зацікавилися цією справою. До прикладу, у Косові господар придбав одного коня, а зараз у нього вже є 10 голів. Тварин-ваговозів цей чоловік завіз із закордону.

В Олега Пилип’юка шестеро коней, яких тримає для душі.

«Для мене – велике задоволення купити лоша, ростити його, спостерігати за його розвитком. Виховати його у хорошого коня, соціалізувати. Наша родина займається туризмом, маємо декілька туристичних котеджів. Надаємо послуги з верхової їзди, катання на санях та ін.», – розповідає коняр.

Щодня Олег Пилип’юк прокидається не пізніше 7-ї ранку. Виїжджає у конюшню, бо тварин треба обійти – доглянути, нагодувати. Протягом дня чоловік ще декілька разів на день відвідує тварин. Слідкує за харчуванням. Адже коні часто хворіють від перегодівлі. Для них важливо працювати, рухатися. Не переїдати. Бути на вільному випасі.

Раціон і шати

За добу кінь з’їдає великий тюк сіна (20 кг), 12 л вівса, висівки. Обов’язково у раціоні коня має бути сіль. Якісне сіно. Чиста вода і кінський хліб – овес.

У хорошого господаря кінь нагодований, вичесаний, одягнений у гарну упряж. Підкований.

«Я люблю красиві упряжі для коней. Маю хороших майстрів – шорників. Сам вмію щось підшити, відремонтувати. Моя упряж вся шкіряна, – розповідає коняр. – Маю декілька святкових упряжей: на голову і упряж з піддупками – на груди, плечі, по хребту і на зад. Піддупки, шлея і кантар на пару коней обійшлася у 100 тисяч гривень».

На ці упряжі чоловік збирав кошти два роки. Спеціально замовляв шкіру на заводі, окремо – з нержавійки капслі (металеві прикраси). Навіть шукав відповідного кольору та міцності нитку. Замовлену упряж майстер виготовляв 3-4 місяці. Якщо ставитися до упряжі бережно, вчасно змащувати її, то вона прослужить тваринам і господарю десятиліття.

«Кінський світ – хороший світ, але люди в ньому погані», – зауважує Олег Пилип’юк.

Життя і праця

При купівлі коня варто звернути увагу на його здоров’я. По зубах визначають лише вік і то до певного періоду. Особливу увагу звертають на ноги. Вони мають бути без пошкоджень, не травмовані. Для цього коня проганяють по колу, слідкують як він ступає, чи не храмає. Опісля слухають дихання, чи не має у тварини астми. Коні можуть жити 20 років, але траплялися випадки, що жили й 40 років. Пів життя з господарем проживали.

Найчастіше коні гинуть на роботі у лісі, адже це дуже виснажлива праця. Зараз також коней використовують на річці для видобутку піску, шутру. Тварини необхідні людям у важкодоступних місцях.

У гірській місцевості люди змушені тримати коней, оскільки у сніжні зими крім коня нічого не доїде до хати.

Коні гуцульської породи дуже сильні. Дуже акуратні та витривалі. Гуцуликів вивели від тарпанів.

Обсерваторія Піп Іван побудована не без допомоги гуцуликів. Саме вони вивозили каміння на вершину для побудови споруди.

Мода

Зараз затребуваною в Україні є порода коней Першерон. Дуже великі, граційні коні. Проте їх утримання в чистій породі складне. Першерони дуже дорогі для звичайного сільського чоловіка. За шестимісячне лоша у чистій породі просять 3-3,5 тисячі доларів. Звичайний гуцулик коштує 10 тисяч гривень. У Європі також цінується першерон, але кожна країна має свої особливості.

Ірина БАБІЙ

Івано-Франківські