Українці, що воюють за рф: примус чи свідомий вибір?

01 вересня 2025 р. 21:39

01 вересня 2025 р. 21:39

Росія продовжує призови із залученням тимчасово окупованих територій України, попри пряму заборону міжнародного гуманітарного права (Женевська конвенція IV, ст. 51). Паралельно українські суди виносять вироки громадянам, які свідомо воюють за рф або сприяють агресору.

“ Звістка ” розбиралася, де проходить межа між примусом і добровільністю, на які норми та факти спирається правова оцінка, і що кажуть фахівці про психологічні мотиви тих, хто опинився по той бік фронту.

Чому ця тема так болить суспільству

Суспільна дискусія про українців, які опинилися по той бік фронту, завжди балансує між двома полюсами: примус і добровільність. На тимчасово окупованих територіях рф системно застосовує тиск і примус до служби, що заборонено міжнародним гуманітарним правом. У той самий час частина осіб свідомо вступає до російських збройних формувань або виконує завдання ворога.

Від правильного розрізнення цих категорій залежить і справедливість правосуддя, і довіра суспільства до держави.

Офіційні публікації щодо заборони примусової служби:

• Женевська конвенція IV, ст. 51 (заборона примусової служби): ICRC IHL Database .
  • Офіційні звіти ООН/УВКПЛ про ситуацію з правами людини: 42-й періодичний звіт (1.12.2024–31.05.2025): PDF; сторінка з описом і матеріалами: OHCHR Ukraine.
  • Коментарі МКЧХ щодо статусу військовополонених (ЖК III): ст. 4 – визначення та коментар 2020 .

Хто ці люди, що воюють за рф: три різні групи

Примусово мобілізовані мешканці окупованих територій

ООН фіксує: 1 квітня 2025 року російська влада розпочала весняний призов, що включав окуповані райони України, попри заборону МГП (посилання на ЖК IV, ст. 51 у самому тексті звіту).
Норма МГП: окупаційна держава не має права примушувати захищених осіб служити в її збройних силах і застосовувати тиск/пропаганду для «добровільного» набору – ЖК IV, ст. 51 .

З етичної точки зору це люди, чию «вибірковість» спотворено окупаційним контролем. З правової – примусова мобілізація на ТОТ є забороненою, а захоплені такими підрозділами особи мають користуватися захистом МГП як військовополонені/захищені особи, з дотриманням базових гарантій гуманного поводження (див. ЖК III, загальні гарантії).

Ті, хто добровільно приєднався до ворожих формувань та воював проти України

Українське законодавство з 2022 року має спеціальні норми:
• Ст. 111-1 КК (колабораційна діяльність) – введена Законом № 2108-IX від 03.03.2022: текст закону на ВРУ ; чинний КК України: сторінка кодексу .
• Ст. 111-2 КК (пособництво державі-агресору) – зміни Законом № 2198-IX від 14.04.2022: текст закону на ВРУ .

Офіційні вироки свідчать : громадян України, які брали участь у НЗФ «л/днр» або воювали проти Сил оборони, засуджують до реальних строків (часто до 15 років і більше залежно від складу).

Етично це інша площина: добровільний вибір на користь агресора і участь у бойових діях проти власної держави. І МГП, і національне право дозволяють і вимагають кримінального переслідування таких діянь (за гарантій справедливого суду).

Особи, які воюють «не зі зброєю», але на боці рф (коригувальники, інформатори, агенти)

СБУ регулярно повідомляє про викриття агентури/коригувальників.  Правова кваліфікація варіюється – від державної зради (ст. 111 КК) до пособництва агресору (ст. 111-2 КК) тощо.

Між правом і мораллю: як відрізнити примус від добровільності

Ключове завдання слідства і суду – встановити ступінь добровільності. МГП забороняє примусову службу на окупованій території (ЖК IV, ст. 51). Базові гарантії гуманного поводження та справедливого суду поширюються на всіх, хто опинився під контролем сторони конфлікту.
Українське законодавство після 2022 року створило інструменти для диференціації (ст. 111-1, 111-2, а також ст. 111 – держзрада): Закон № 2108-IX , Закон № 2198-IX , КК України .

Масштаби явища: що кажуть офіційні цифри

Верховний Суд фіксує: станом на 25 лютого 2025 року в Україні зареєстровано 20 960 злочинів проти національної безпеки (ширша категорія, що включає держзраду, колабораціонізм, пособництво тощо).

ООН паралельно фіксує контекст окупації і насильства проти цивільних у період 01.12.2024–31.05.2025, що посилює «вибір без вибору» на ТОТ.

Дві історії полонених українців, які воювали на боці рф

Павло Пшеничний (Херсонщина)

Колишній боєць ЗСУ, після поранення залишився на окупованому лівобережжі Херсонщини.

За його словами, у 2025-му під загрозою кримінальної справи погодився на контракт зі збройними силами рф. Після короткої підготовки опинився на фронті та здався українським військовим.

В інтерв’ю hromadske Пшеничний описує російську армію як «армія — твоя тюрма» та наполягає на примусі.

Радіон Аксьонов (Малокаховка, Херсонщина)

21-річний мешканець окупованої Малокаховки розповідає, що після неодноразових затримань і «фільтрацій» у 2024 році підписав контракт зі зс рф, був відправлений на полігон у Новоазовську, а у березні 2025-го потрапив на передову та здався ЗСУ.

Деталі його інтерв’ю оприлюднили інтерв’юери полонених Дмитро Карпенко та Володимир Золкін.

Державна відповідь: покарання, захист, реінтеграція

Покарання свідомих учасників агресії

Практика вироків щодо громадян України, які воювали в лавах «днр/лнр» або інших збройних формувань рф, є сталою: обвинувальні акти скеровуються до суду, винні отримують реальні строки. Приклади 2024–2025: ОГП, Донецька обл., Львівська обл..

Захист прав примусово мобілізованих

Омбудсман і Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими системно комунікують про дотримання МГП та підтримку родин полонених.
Документування примусу. Офіційні повідомлення Уповноваженого ВРУ з прав людини фіксують системність незаконної мобілізації на ТОТ

Етичні вузли, які неможливо ігнорувати

Люди з ТОТ живуть під постійним тиском, у середовищі, де навіть «формальна добровільність» часто є наслідком шантажу, страху чи загрози родині – саме тому ЖК IV, ст. 51 так жорстко забороняє примус і «пропаганду» набору.

Дискусія про українців, які воюють на боці рф, – не має простої та однозначної відповіді.

Між полюсами примусу та добровільності лежить робота слідчих і суддів, що спирається на Женевські конвенції ( ЖК IV, ст. 51 ; загальна ст. 3) та національний Кримінальний кодекс ( КК України ; Закон № 2108-IX ; Закон № 2198-IX ) і

Експертні коментарі (психологія мотивів і вербування)

Чому чоловіки з ТОТ воюють за рф (Едуард Литвиненко, військовий психолог)

• Суміш пропаганди, виживання і грошей. Литвиненко пояснює , що на довго окупованих територіях ідеологічна машина рф працює роками, а ключовими мотивами тих, хто вступає до ворожих частин, стають «прагнення зберегти життя» та фінансове забезпечення, а не переконання. Коли евакуація складна або відсутня, «для людей призовного віку … засобом виживання на ТОТ стають збройні сили рф».
• Ефект середовища та криміналізовані практики. Психолог звертає увагу на роль тривалої інформаційної обробки і на те, що частину «добровольців» становлять люди з девіантним/кримінальним бекґраундом; у таких групах легше закріплюється психологія найманця («готовність стріляти будь-в куди» заради виживання).

Як окупація «переналаштовує» поведінку (Олег Покальчук, соціальний/військовий психолог)

• Адаптація під примусом. За спостереженням Покальчука, в умовах окупації люди спершу примітизують поведінку, щоби вижити, а далі поступово соціалізуються у нав’язаних правилах; цей зсув може тривати 2,5–3 роки — і дає ґрунт для колаборації, у т.ч. зі зброєю.
• «Недоколаборанти» та межі відповідальності. Експерт розрізняє спектр участі — від пасивної лояльності до відкритої служби ворогу — і застерігає від спрощень: карати потрібно доведену свідому участь людей, що воюють за рф, а не «колективну».

Вербування молоді й «вхідні ворота» до співпраці (Сергій Михайлик, кризовий психолог)

• Гроші + «емоційна підтримка». Російські куратори заходять через ігри/соцмережі (Telegram, Discord, TikTok), спершу «підгодовуючи» увагою, мікровинагородами, а далі — шантажем. Вразливі групи: підлітки з фінансовою нестабільністю або дефіцитом підтримки, із незрілим критичним мисленням. Це створює ланцюжок від «невинних завдань» до розвідувально-диверсійних дій.

Психологічний портрет засуджених за колаборацію (емпіричні дані)

• Когнітивні та ціннісні особливості. Пілотне дослідження серед суб’єктів пробації, засуджених за колабораціонізм (N=58, 2022), фіксує іншу інформаційну дієту (частіший фокус на YouTube, інакший стиль сприйняття) і з вужений «ціннісний горизонт» (менше досвіду мобільності/подорожей), що корелює зі слабшою громадянською залученістю. Висновок авторів: програми реабілітації мають розширювати ціннісне поле й поєднувати різні формати мислення.

Проблема участі громадян України у збройних формуваннях рф не має простої відповіді. З одного боку — задокументований примус на окупованих територіях, прямо заборонений міжнародним гуманітарним правом. З іншого — судові вироки за доведену добровільну участь у бойових діях або сприяння агресору. Між цими полюсами лежить широкий спектр ситуацій, де межа між «вибором» і «виживанням» неочевидна.

Остаточні оцінки в кожному випадку дають слідство й суд із урахуванням доказів, а контекст пояснюють норми Женевських конвенцій, чинний Кримінальний кодекс та офіційні звіти міжнародних і національних інституцій. Публічна дискусія про те, як розрізняти примус і свідому співучасть, а також як говорити про це без стигми, триває. Питання залишається відкритим.

Івано-Франківські