У Косові презентували збірку поезій полеглого бійця Максима “Єнота” Ємця

20 вересня 2025 р. 01:25

20 вересня 2025 р. 01:25

Увесь зміст книги воїн затверджував особисто, а незадовго до загибелі передав її до друку.

У Косові на Івано-Франківщині 18 вересня презентували поетичну збірку “Наше ратне діло та роздуми про вічне” загиблого військовослужбовця Максима Ємця на позивний Єнот.

Підготовкою збірки займалася його наречена, військова та поетеса Оксана Рубаняк, повідомив з місця події кореспондент Суспільного .

До книги увійшли вірші, які Максим Ємець писав у окопах. Передмови до збірки написали посол України у Великій Британії, колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, поетеса Ліна Костенко, командир підрозділу Максима — “Шаман”, журналіст і військовий Юрій Бутусов та музикант і військовий Олександр Ярмак.

Поряд із деякими текстами у виданні є QR-коди. За ними читачі можуть переглянути відео, у якому автор особисто читає свої твори.

Матір загиблого військовослужбовця Надія Ємець каже, що син з дитинства любив писати вірші й присвячував їх близьким.

“Він у мене з дитинства був допитливим хлопчиком, таким креативним. Максим не терпів несправедливості. Йому здавалося, що весь світ має бути побудований тільки на добрі. Він шукав можливості допомогти своїм товаришам, які потрапляли в скрутне становище. Навіть серед ночі міг поїхати, щоб виручити друга з біди”, — говорить Надія Ємець.

З її слів, в останній період життя Максима Ємця його творчість набула нового змісту — стала відображенням пережитого на фронті.

“Поштовхом для написання віршів стали ті реалії цієї клятої війни, в яких він перебував. Все побачене вводилося в поетичні рядки”, — каже Надія Ємець.

Матір загиблого воїна додає: для Максима ідея незалежності була основною, він вважав її однією з головних цінностей, яку попри все необхідно відстояти.

“Я просила його залишити службу, оскільки мав багато поранень, проблеми зі здоров’ям. А він відповідав: “Хто як не я? Хто захистить мою дитину?” У листопаді син надіслав мені свої вірші, у грудні я дізналася, що вони потрапили в редакцію, а 4 лютого Максим загинув”, — розповідає Надія Ємець.

Письменник, голова Косівської районної організації Спілки письменників України Василь Шкурган каже, що поезія Максима Ємця, написана на фронті, попри можливу технічну недосконалість, має особливу силу. З його слів, головне у цих віршах — це відчуття війни, біль, страх і віра в перемогу.

“Ця книга — для подолання зневіри через призму того, що пережив Максим особисто з болем, пораненнями, втратами. Війна не зламала Максима Ємця, а навпаки — зробила ще сильнішим”, — говорить Василь Шкурган.

Завідувачка Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини Вікторія Яремин каже, що її насамперед вражає відверта та щира мова Максима, те, як він ділиться своїми емоціями, як будує речення. Філософські роздуми, які передаються крізь віршовані рядки, викликають повагу до Максима Ємця, бо не кожен може так відверто писати про себе.

“Такі заходи потрібні, щоб нагадувати людям, якою ціною здобувається свобода нашої країни й наскільки дорого обходяться нам буденні речі, які ми часто не цінуємо. Саме тому важливо фізично та матеріально підтримувати армію”, — каже Вікторія Яремин.

На презентацію збірки прийшли й жителі міста. Відвідувачка Тетяна Кирилова розповіла, що для неї цей захід — спосіб вшанувати пам’ять загиблого земляка.

“Книга дозволяє відчути його думки й переживання. Що більше людей приходитиме на такі заходи, то сильніше ми пам’ятатимемо подвиг Максима Ємця та всіх українських військових. Можливо, ще більше утвердимося вірою в нашу перемогу й додасться більше сил боротися далі”, — говорить Тетяна Кирилова.

Що відомо про Максима Ємця

Максим Ємець народився 21 вересня 1994 року в селі Старий Косів. У 2014 році, коли йому було 19, вступив до батальйону “Айдар”. Згодом перейшов до 54 окремого розвідувального батальйону. У 2018 році отримав офіцерське звання “молодший лейтенант”.

Максим Ємець брав участь у боях за Іловайськ, Дебальцеве, Лисичанськ, Широкине, Попасну, Сіверськодонецьк, Соледар, Бахмут, Авдіївку. На початку повномасштабного вторгнення обіймав посаду командира розвідувальної роти 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.

З 1 червня 2022 року командував мотопіхотним батальйоном 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”, брав участь у боях за Сіверськодонецьк. Після цієї операції перевівся до загальновійськової частини Головного управління розвідки Міністерства оборони України, де долучався до планування та проведення операцій на різних напрямках фронту.

Воїн на позивний Єнот був серед тих, хто готував звільнення Харківщини, Балаклійський прорив і деокупацію Куп’янська у 2022 році. У 2024 брав участь у наступі Сил оборони на території РФ.

Як повідомляли, З грудня 2024 року Максим Ємець воював на Покровському напрямку, де 4 лютого 2025 загинув під час артилерійського обстрілу. 11 лютого в Івано-Франківську з Максимом Ємцем попрощалися, поховали його на Алеї героїв міського кладовища у Чукалівці.

Згодом Максиму Ємцю посмертно надали звання “Герой України”

Івано-Франківські