Родина, Гоголь, Шевченко та українська ідентичність: письменник та автор каналу “Історія для дорослих” прочитав лекцію в Івано-Франківську

22 вересня 2025 р. 16:05

22 вересня 2025 р. 16:05

Олег Криштопа, автор YouTube-каналу “Історія для дорослих” та письменник, 21 вересня в Івано-Франківську на лекції від МУР “Україна чи Малоросія” розглянув питання українськості через призму особистого досвіду та історичних паралелей.

“Галка” занотувала кілька тез із його виступу.

Сімейна історія

Дідусь письменника, Віктор Іванович Криштопа, народився на Донбасі в 1937 році. Його брат, який народився в 1939 році, отримав ім’я Адольф. Як каже письменник, це було явище, типове для періоду пакту Молотова-Ріббентропа, коли в СРСР тисячі дітей називали на честь німецького лідера.

Адольф залишив це ім’я з поваги до батька:

“Раз тато так вирішив мене назвати, то я збережу це ім’я”, — каже Криштопа.

Родина переїхала на Донбас, імовірно, з Сумщини в середині 1930-х років. За припущенням автора, причиною могла бути спроба уникнути голоду. На відміну від сільськогосподарських регіонів, промислові райони з шахтами мали кращі можливості для виживання.

Інша гілка родини має галицьке походження. Дідусь по материнській лінії, Ярослав Литвин, у 1940-х роках відмовився вступати до колгоспу і переїхав з родиною до Івано-Франківська.

Радянська система освіти та мовна політика

У 1980-х роках в Івано-Франківську єдина школа з поглибленим вивченням англійської мови була російськомовною. Це створювало дилему для батьків: для якісного вивчення іноземної мови потрібно було віддавати дитину до російськомовного навчального закладу.

Але, за словами Криштопи, навіть в українських школах діяла система політичного виховання. Щочетверга проводилися політінформації, де учням розповідали про переваги радянської системи і недоліки західних країн.

П’ята школа Івано-Франківська, де навчався Олег Криштопа, має складну історію: в 1940-х роках тут розміщувалася катівня НКВС. У 1990-х роках на території школи проводилися ексгумації жертв репресій.

Два шляхи: Гоголь і Шевченко

Автор також порівняв життєві траєкторії двох письменників українського походження.

Народжений на Чернігівщині в родині українського письменника, Гоголь поїхав до Петербурга будувати літературну кар’єру. Спочатку зазнав невдачі, але згодом знайшов успішну стратегію.

У листі до матері Гоголь просив надіслати йому матеріали про українські звичаї та традиції для використання в театрі. “Вечори на хуторі біля Диканьки” принесли йому популярність та фінансовий успіх.

Однак імперська влада очікувала від письменника більшого. Від нього вимагали створювати твори про російську імперію, а не лише описувати українські реалії. Під тиском Гоголь переробляв свої твори, зокрема “Тараса Бульбу”, адаптуючи їх до імперських очікувань.

Коли спроби написати “російський” твір (“Мертві душі”) зазнали невдачі, у письменника почалися психологічні проблеми. Він спалив другий том роману і помер у 1852 році в стані релігійного фанатизму.

Водночас Тарас Шевченко, викуплений з кріпацтва, навчався в Академії мистецтв у Петербурзі. Мав можливості для успішної кар’єри в імперії, але в 1843 році поїхав в Україну.

Його поетична творчість містила критику російської політики щодо України. “Ой, Богдане, Богдане нерозумний сину” — у цих рядках він аналізував наслідки Переяславської ради 1654 року як причину поневолення України.

Шевченко усвідомлював ризики своєї позиції. Коли було заарештовано членів Кирило-Мефодіївського братства, він був єдиним, хто поводився спокійно під час слідства.

Культурна політика 1990-х років

На початку 1990-х в Україні спостерігався підйом національної культури після десятиліть обмежень. Однак з середини десятиліття росія почала інвестувати значні кошти в російськомовні медіа та культурну продукцію в Україні.

Цей період характеризувався появою російськомовного контенту з українськими акторами та поступовим поширенням російської поп-культури.

Сучасні виклики

Автор зазначає, що питання культурної ідентичності залишається актуальним. Наводить приклад таблички в Києві, де український композитор Микола Лисенко описується як той, що “приймав геніального російського композитора Чайковського”, що відображає ієрархічне сприйняття культур.

Криштопа підкреслює:

“Вибір між Україною і Малоросією, який здається таким очевидним, зовсім не очевидний і непростий”.

• “Ідентичність — це не «щось абстрактне», а щоденний вибір”: у Франківську проведуть лекцію від МУР (ДЕТАЛІ)
• Від Львова до Лондона: у Франківську презентували документальний роман про підпільну радіостанцію УПА “Радіо Афродіта” (ФОТО)
• У Франківську презентують документальний роман про підпільну радіостанцію УПА “Радіо «Афродіта»” (ФОТОФАКТ)

Івано-Франківські