"Інакше ми існуватимемо тільки на папері": франківські митці просять депутатів допомогти повернути їм у власність будинок на Незалежності (ФОТО)

24 вересня 2025 р. 15:53

24 вересня 2025 р. 15:53

Івано-Франківська обласна організація Національної спілки художників України просить депутатів обласної ради повернути їм у власність будинок на вул. Незалежності, 53. Він побудований у 1965-1972 роках коштом самих художників через систему відрахувань з гонорарів. Через низку юридичних колізій залишається у комунальній власності вже понад 30 років.

Про це пише Галка з «Будинку художника».

На круглому столі в Івано-Франківську з участю представників фракцій “Слуга народу” (Надія Левконович), “Платформа громад” (Мирослава Корнелюк) та “Європейська Солідарність” (Ростислав Кукурудз) спілка художників детально виклала багаторічну історію правових суперечок довкола будинку творців, назвавши його повернення “питанням стратегічним” та “питанням виживання організації”.

Історія будівництва та фінансування

Як розповіла голова спілки художників Світлана Повшик, будинок був збудований у 1965-1972 роках за унікальною на той час схемою фінансування. Художники працювали через систему художнього фонду України, виконуючи державні замовлення з оформлення будинків і міст. З кожного гонорару нараховувалися 60% податків, частина яких йшла на розвиток системи спілок художників по всій країні.

“Держава не допомагала. Фактично з цих коштів будувалися майстерні, творчі дачі, виробничі приміщення і в тому числі наш будинок”, – пояснив Богдан Губаль, колишній голова спілки.

Дозвіл на будівництво отримав тодішній голова спілки Микола Кіщук, який їздив до Москви до міністра культури СРСР Фурцевої. Міністр дозволила виділити кошти “для розвитку декоративно-прикладного мистецтва краю” після того, як особисто відвідала Косів і познайомилася з роботами прикарпатських народних майстрів.

Комбінат художньо-виробничий мав філії в Снятині, Городенці, Коломиї, Долині та Калуші і налічував 250 працівників. Організація була повністю самоокупною – від вантажника до повного складу бухгалтерії утримувалася за власний кошт.

Юридична колізія 1992-2004 років

Ключова проблема виникла у 1992 році, коли рішенням обласної ради будинок потрапив до списку комунальної власності області, хоча за своїм походженням там бути не мав. У 1991 році було оголошено мораторій на будь-які дії з будинками подібного типу, і згідно з постановою Кабміну від 10.07.1998 року №1058 будівля мала бути передана спілці у власність як така, що перебувала у власності організації на момент здобуття незалежності – 24 серпня 1991 року.

“Абсолютно все майно по Україні таким способом всі обласні організації спілок художників отримали у власність. Лише наша залишилася без свідоцтва”, – наголосила Повшик.

У 1998 році, коли представники спілки звернулися до Фонду державного майна за оформленням свідоцтва, їм відповіли, що не можуть видати документ, оскільки будинок знаходиться у власності обласної ради згідно з рішенням 1992 року.

Переломним моментом став 2002 рік, коли рішенням обласної ради за підписом тодішнього голови Зіновія Митника було прийнято рішення про передачу будинку у власність спілки художників. Була створена комісія за участю представників обох сторін, складено акт прийому-передачі.

Однак у рішенні було внесено формулювання “без права відчуження”, яке виявилося юридично неспроможним. Коли художники звернулися до БТІ за оформленням свідоцтва, їм відмовили, пояснивши, що такого формулювання не існує в правовому полі.

“Або власність, і ти робиш з ним що хочеш, або ніяк”, – пояснила Повшик логіку юристів БТІ.

У 2004 році, під час Помаранчевої революції, обласна рада несподівано оформила свідоцтво на право власності на себе, яке підписала Романія Постоляник. При цьому в документі зазначалося посилання на рішення 1992 року, хоча рішення 2002-го про передачу спілці не було скасоване.

“За логікою речей мало би бути відмінене рішення 2002 року, щоб посилатися на 1992-й. Оскільки воно не було відмінене, є дуже багато запитань до свідоцтва 2004 року”, – зауважили представники спілки.

Судова поразка та її наслідки

Спілка намагалася через суд повернути справедливість, але програла справу через пропущення термінів позовної давності. Парадоксально, що в описовій частині рішення суд визнав: обласна рада дійсно порушила мораторій і постанови, а будинок мав би належати художникам.

“Юридично ми визнаємо, не можемо сперечатися з рішенням суду. Але лишається морально-етична сторона – суд визнав, що будинок має бути наш”, – підкреслила голова спілки.

У липні 2025 року ситуація загострилася, коли управління майна на чолі з Василем Данишем запропонувало художникам підписати договір на правах оперативного управління. Спілка відмовилася, розцінивши це як остаточне позбавлення права на будинок.

“Це означає, що ми визнаємо право власності за обласною радою і позбавляємо себе в майбутньому можливості повернути будинок. Це як іти по мінному полю”, – пояснила позицію організації Повшик.

25 липня питання розглядалося на постійній комісії з питань майна, але спілку не повідомили про засідання, а їхня позиція була представлена однобічно. За словами художників, це виглядало як “спілка щось активно вимагає, але не хоче виконувати належні процедури”.

Економічна самодостатність та культурна роль

Представники спілки наголосили, що з 2002 року їхня організація не отримує жодного державного фінансування і повністю утримує себе за рахунок здачі в оренду частини приміщень першого поверху. П’ять поверхів залишаються творчими майстернями для понад 200 членів організації.

“Ті оренди, які у нас є – це оплата комунпослуг, це утримання нашого будинку. П’ять поверхів на вул. Незалежності, 53 – це не комерційні приміщення, це творчі майстерні”, – підкреслила Повшик.

Організація проводить 24 виставки на рік, реалізовує всеукраїнські проєкти, веде волонтерську діяльність та організовує благодійні аукціони для підтримки ЗСУ. Серед членів спілки – відомі митці, роботи яких представляють Україну на міжнародних виставках.

Василь Корпанюк нагадав про історичну роль будинку в становленні української незалежності. Саме з цієї організації вийшли засновники Народного Руху України за перебудову, тут відбувся перший установчий з’їзд. Після історичного молебню на меморіалі, який проводив отець Микола Сімкайло, організація зустріла тисячі людей жовто-блакитним прапором.

“Дуже велика частина наших членів спілки – це депутати обласної ради всіх демократичних скликань. Це Коровай, Марченко, Басюк, Каспрук”, – згадав ветеран організації.

Спроби компромісу та гарантії

Для зняття побоювань про можливий продаж будинку художники внесли зміни до статуту організації, встановивши особливий статус будівлі. Тепер будь-які рішення щодо будинку потребують 100% голосів усіх членів організації, що робить відчуження практично неможливим.

“Щоб прийняти таке рішення, необхідно 100% голосів усіх членів організації. Здійснити це практично неможливо”, – пояснила Повшик.

Депутатка від “Слуги народу” Надія Левконович висловила підтримку моральної позиції художників:

“Ми не маємо жодного морального права привласнювати майно. Це митці, які прославляють нашу ідентичність. Це їхнє майно, яке належало їм ще з часів СРСР”.

Депутати погодилися детально вивчити представлені архівні документи та винести питання на розгляд відповідної комісії обласної ради.

За підсумками круглого столу спілка художників сформулювала три конкретні вимоги до Івано-Франківської обласної ради:

“Ми шукаємо політичне рішення – волевиявлення народних депутатів, які розуміють важливість спілки художників для області та України загалом”, – підсумувала Світлана Повшик.

Вона додала, у разі втрати приміщення спілка може перетворитися на “організацію на папері”, що призведе до руйнування культурного осередку області.

• Чи можна забрати у художника дім?: у Франківську митці зібрались щодо подальшої долі приміщення НСХУ
• “Вам не соромно, обранці?”: Ігор Роп’яник про спроби влади відібрати Будинок художника у Франківську
• Франківському храму подарували тактильну ікону для людей із порушенням зору (ФОТО)

Івано-Франківські