"Я не вважаю, що війна — це не жіноча справа": історія мами трьох дітей із Франківська, яка служить бойовою медикинею - Івано-Франківські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

"Я не вважаю, що війна — це не жіноча справа": історія мами трьох дітей із Франківська, яка служить бойовою медикинею

27 вересня 2025 р. 11:06

27 вересня 2025 р. 11:06

Надія Романюк із позивним Карма — мама трьох неповнолітніх дітей і бойова медикиня 1 батальйону (колишнього 75) 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗС України. До повномасштабного вторгнення займалася приватним підприємництвом, а у війську служить уже понад два роки. Відзначена нагрудним знаком «Золотий хрест» Головнокомандувача ЗСУ, пише КУРС з посиланням на Сили територіальної оборони ЗСУ.

“Я не вважаю, що війна — це не жіноча справа. Кожен з нас може знайти у війську своє місце, те, що він чи вона можуть робити і чим допомагати. Особисто мене спонукало долучитись до війська те, що у мене троє дітей і я хочу, щоб вони жили у вільній, незалежній та процвітаючій Україні”, – розповідає Надія Романюк.

За її словами, рішення йти до війська було не випадковим — воно ґрунтувалося на глибокому відчутті відповідальності за майбутнє своїх дітей і своєї країни. Жінка переконана, що кожен здатен бути корисним на фронті — незалежно від статі чи досвіду.

“З переважно чоловічим колективом у мене немає жодних претензій чи проблем. У нас досить гарний та дружній колектив. Я вважаю їх своєю сім’єю”, – наголошує Карма.

Також вона зазначає, що за час служби відчула підтримку й взаємодопомогу від колег. Каже, що ставиться до бойових товаришів як до близьких людей, адже у воєнних умовах важлива довіра та готовність допомогти.

“Мій водій евакуаційного екіпажу — з Горлівки. Я — з Івано-Франківська. Я вірю йому на 100%, я б йому довірила своє життя. Тому будь-які розмови про те, що є проблеми, коли служать люди з різних регіонів, — це абсурд”, – каже Надія Романюк.

Ctrl + Enter