Поїхав з Німеччини й знайшов кохання на фронті: історія воїна з прикарпатської ТрО (ФОТО)

15 жовтня 2025 р. 10:18

15 жовтня 2025 р. 10:18

29-річний Віталій, позивний «Псих», служить у 102 окремій бригаді територіальної оборони. Він — молодший сержант, пілот-оператор безпілотника “Мавік”.

Про це інформує “Галка” з посиланням на відділення комунікацій 102 Обр ТрО та Сили територіальної оборони ЗСУ.

До війни Віталій працював на будівництві в Німеччині, мав стабільну роботу й можливість залишитися за кордоном.

«Мій начальник казав: лишайся тут, забери дружину, дітей, зробимо документи. Але вдома є вдома. Відмовився, купив квиток і вирушив в Україну», — пригадує Віталій.

24 лютого 2022-го його розбудили друзі з тривожними словами: «Прокидайся, нас бомблять, почалася війна. Я спочатку не повірив, думав жартують – але ні, виявилось, таки почалась війна». Уже наступного дня він разом із молодими побратимами пішов до територіальної оборони.

«25 лютого ми потрапили в роту, отримали автомати — і все, почалося. Повні бойові дії», — говорить боєць.

Згодом Віталій розлучився, а серед вибухів і хаосу війни він зустрів нове кохання — дівчину-логістку з їхнього ж батальйону.

«Вона з одного кінця України, я — з іншого. Якось так склалося, що покохали одне одного з першого погляду. Одружились. І відтоді разом на службі».

Проте бути подружжям на війні — це не романтика, а подвійне випробування.

«Більшість думає, що якщо маєш тут дружину, що це легко, бо ви поруч. Але ні. Коли я не виходжу на зв’язок кілька днів, а вона знає, що відбувається у нас в батальйоні — їй у сто разів важче. Хвилювання, стреси, робота. Їй навіть важче, ніж мені в окопах».

До війни Віталій не мав військового досвіду — лише уроки з “військової справи”. Проте в боях йому довелося швидко навчитися приймати рішення, від яких залежить життя.

«Були активні штурмові дії противника. Я зі своїм командиром, страшим зміни, прийняли бій. В якийсь момент прийшлось взяти на себе відповідальність. Старші командири побачили, що я можу керувати, що мені можна довіряти. Так став командиром відділення і отримав звання молодшого сержанта».

На війні вже четвертий рік. Нещодавно закінчив курси безпілотних систем і став оператором дрона.

«Командир повірив у мене. Попробував кілька днів, політав — сподобалося. І так залишився пілотом. Тепер мрію перейти на FPV або ударні крила, щоб ще ефективніше нищити ворога».

Про свій підрозділ говорить із гордістю — без пафосу, але з глибокою повагою:

«Командири ставляться до всіх людей з розумінням, стараються знайти до кожного підхід. Просто, як ви знаєте, кожен має свій характер, кожен є за плечима якийсь той чи інший досвід. Ми всі друзі, стоїмо один за одного. Люди приходять і відходять, але дух лишається. У нас немає “дідівщини” чи поділу на “захід” і “схід”. Усі рівні, усі — одна команда».

Після війни Віталій мріє повернутися до мирного життя:

«Добудуємо дачу, будемо подорожувати Україною. Хочу поїхати в наш, український Крим, у звільнений Донецьк, Луганськ. Це і є перемога — коли наша країна поверне свої землі».

Тим, хто досі сумнівається, чи йти на фронт, «Псих» каже просто:

«Ті, хто хотів — уже прийшли. А хто не хотів – він ніколи не захоче. Але якщо хтось сидить і думає, що не зможе, хай спробує. Я прийшов на війну у 25, мав сім’ю, дітей. Я теж не був військовим. Можна навчатись, боятись не варто. Війна не вибирає, хто ти — сантехнік, водій чи викладач. Не можеш стріляти – йди в логістику, не хочеш в логістику – можеш стати оператором БПлА. Усі можуть знайти своє місце. Головне — бажання».

• Від вчительки — до операторки БПЛА: історія “Барбі” зі прикарпатської 102-ї бригади ТрО (ВІДЕО)
• “Люди 102-гої. Позивний”: Івано-Франківська 102 окрема бригада ТрО запустила відеоблог
• У День міста Івано-Франківськ передав воїнам 500 дронів (ФОТО)

Івано-Франківські