«Дім, де говорять уламки»: в Івано-Франківському драмтеатрі відбудеться прем'єра «інтроспективної драми» (ФОТО)

15 жовтня 2025 р. 14:54

15 жовтня 2025 р. 14:54

Сьогодні, 14 жовтня, в Івано-Франківському національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка провели пресконференцію з нагоди чергової постановки Назарія Паніва у жанровому визначенні «інтроспективна драма» «Дім, де говорять уламки».

Подію відвідала журналістка Фіртки .

«Театр має різні думки щодо того, чи повинен він осмислювати загальні космополітичні теми, я завжди наголошую — театр має йти попереду й відображати все, що бачимо навколо. Саме такою є сьогоднішня наша прем’єра — «Дім, де говорять уламки».

Назарій Панів запропонував торкнутися дуже складної теми — наших хлопців і дівчат, Героїв, їхніх родин, війни і всього, що з нею пов’язано», — каже генеральний директор-художній керівник драмтеатру Ростислав Держипільський .

Ростислав Держипільський ділиться, що за основу взяли п'єсу сучасної української драматургині Олени Шкребтієнко «ПТСР відкладається», а вже згодом у процесі роботи додали мотиви твору Еріха Марії Ремарка «Повернення».

«Ми багато між собою говорили про те, чи готові люди зараз сприймати цю тему, адже вона надзвичайно важка. Іноді, можливо, наш організм підсвідомо намагається відштовхнути те, що знову приносить біль, бо навколо й так його багато.

Але ми не можемо цього уникати. Ми — громадяни, люди мистецтва, люди театру — не маємо права не реагувати і не відтворювати те, що відбувається зараз», — наголошує Держипільський.

Зі слів режисера-постановника Назарія Паніва , ця вистава про вміння не боятися, вміння переступити через свій страх, свої упередження, вміння просто заговорити з людиною у військовій формі, почути та зрозуміти.

«У виставі ми покажемо, що люди з досвідом війни світ сприймають, бачать по-іншому. І ми не маємо права якось їх в цьому засуджувати. Коли вони повертаються сюди на відновлення, чи вже повністю після жахів війни — маємо їх розуміти та підтримувати.

І маємо знати, як їх підтримувати. Тому маємо бути готовими до цього. Жанр вистави «інтроспективна драма» якраз вказує на внутрішні переживання людини. Тобто це прагнення до самоаналізу та розуміння своїх емоцій, розуміння себе в першу чергу», — уточнює Панів.

Заслужений артист України Ігор Захарчук вірить в те, що театр — це є ліки для душі.

«Я знаю десять людей, які не ходять до священника на сповідь, тому що соромляться, або ходять на загальну сповідь. В мене є багато друзів, які вважають, що похід до психолога — це щось неправильне або не знають, як говорити з ним, не готові до цього.

Вірю в те, що ця вистава — це сповідь для кожного або похід до психолога. Ми у виставі не говоримо тільки про військових. Говоримо про рідних, яким теж важко. Рідні кожного разу не знають, коли піднімуть слухавку, яку інформацію почують», — твердить Захарчук.

Артист розповідає, що старалися будувати сюжет на людських емоціях та почуттях, на підтримці й на довір'ї.

«Як я готувався до цієї ролі, і що для мене грати військового — я досі не дав собі відповідь. Тому що це дуже тонка тема. Але це не вперше, коли виконую роль військового», — підкреслює Захарчук.

«Театр — це катарсис для тих, хто не готовий йти до психолога», — Ростислав Держипільський про мистецтво, що лікує під час війни

Ветерани з протезами зійшли на Кіліманджаро: у прокат виходить фільм «Друге дихання» (ФОТО)

«У нас уже є вистави, де жінки грають чоловічі ролі», — Тарас Бенюк про творчість в умовах війни та обмежених ресурсів, про кіно та театр майбутнього

Івано-Франківські