Килими з Косова прикрашають палац шведської принцеси: як працює ткацьке ательє Vandra Rugs (ВІДЕО)

06 листопада 2025 р. 20:17

06 листопада 2025 р. 20:17

Ткацьке ательє Vandra Rugs, засноване у 2007 році в Каховці, після початку повномасштабного вторгнення відродилося в Косові. Його унікальні килими замовляють дизайнери з Парижа, Норвегії та Швеції, а серед клієнтів – майбутня краун-принцеса Швеції Вікторія.

Про це пише Галка з посиланням на Євгена Синельникова.

Історія підприємства почалася несподівано для його засновниці Лариси. Вона жила в селі Любимівка на Херсонщині, була в декреті з трьома дітьми, коли помітила, що взимку багато людей позичають гроші через відсутність роботи:

“Треба було придумати щось стабільне, те, що буде приносити їм постійно дохід у селі”.

На весіллі в Швеції вона випадково зустрілася з майбутніми партнерами, які засновували бренд Vandra Rugs.

“Я ніколи в житті не бачила верстат. Ніякого відношення до килимів я взагалі ніколи не мала”, – згадує Лариса.

Разом знайшли ткалю на півдні Швеції, купили перший верстат, набрали 10 жінок і почали виробництво. За два роки вони вже показували свої перші килими на виставці Maison de Mode у Парижі.

“Перші зразки були трошки кривенькі, але ми вже були в Парижі. І це був першим таким значним бурхливим стартом”, – каже засновниця.

2009 рік став особливим – підприємство отримало замовлення від майбутньої краун-принцеси Швеції Вікторії на весілля. Після цього прийшла листівка з весільною фотографією принцеси та підписом:

“Дякуємо ткацькому ательє за неймовірну роботу, за ваші чудові килими. Вони прикрашають наш дім”.

24 лютого 2022 року о 8:00 ранку всі дівчата були на роботі, хоча вже стріляли по Новій Каховці.

“Десь у другій годині дня в нас уже російські танки з російськими прапорами їздили по Каховці”, – згадує Лариса.

Перший місяць пройшов на евакуацію працівників. Клієнти з Швеції, Німеччини, Франції та Норвегії пропонували допомогу:

“Я готова взяти родину і троє дітей. Я готова взяти дві родини і шестеро дітей”.

60-70% працівників вивезли закордон.

Косів обрали випадково. Знайомий порадив зв’язатися з мером:

“Тут такий класний мер, він достатньо активний. І в Косові є інститут Косівського прикладного мистецтва”.

Лариса зателефонувала меру і сказала:

“Мені бажано таке приміщення, щоб я могла зайти туди завтра і почати працювати через місяць”.

Їй запропонували будівлю, де століття тому робили килими.

“Не було світла, не було води, але це не проблеми”, – каже Лариса.

Місто допомогло знайти житло для всіх працівників.

Конкурентна перевага підприємства – можливість виготовляти килими на індивідуальне замовлення будь-якої форми, малюнка і з будь-якого ворсу.

“Дизайнер робить якийсь палац. Йому треба така форма, такий малюнок, такий ворс. Тобто він може замовити що завгодно”, – пояснює засновниця.

Процес виготовлення займає 8-10 тижнів від замовлення. Зразок можуть затверджувати до дев’яти місяців – надсилають дизайнеру, він каже:

“Ні, це не те, що я хочу. Має бути холодніше, тепліше, сіріше, біліше”.

На один зразок йде до чотирьох годин роботи.

На підприємстві працюють 17 верстатів, більшість з яких напівавтоматичні з пневматикою. Два верстати зробили за допомогою грантової програми від DRC і USAID. Килими виготовляються з вовняної нитки, вовняної тканини, бавовни і нитки основи. Близько 90% сировини купують за кордоном – вовняну нитку з Іспанії, нитку основи з Бельгії.

Основні ринки збуту – Скандинавія (Швеція, Норвегія, Данія), Німеччина, Франція, Італія, Швейцарія, Велика Британія, США та Австралія.

“Фактично кожного місяця ми відправляємо два-три замовлення до США. Цього року ми відправили більше 10 килимів до Сіднея і Мельбурна”, – розповідає Лариса.

Коли приїхали до Косова у 2022 році, закінчили рік зі збитками – оборот був близько 12 млн грн проти 18-19 млн грн раніше. Минулого року оборот становив 27 млн грн. За шість місяців цього року ріст склав 37%, очікується, що рік закінчать з оборотом 40-45 млн грн.

Підприємство стало найбільшим платником податків Косівської громади, заплативши за минулий рік майже 11 млн грн на всі рівні бюджету.

Середня зарплата ткалі – 25 600 грн, найбільша – 33 000 грн, найменша – 19 000 грн (через пропущені дні). Стартова зарплата – 21 500 грн плюс доплати за майстерність, якість та інші параметри. На підприємстві працює 12 жінок-переселенок, яким компенсують 3 500 грн витрат на житло.

Зараз потрібно знайти 10 ткаль до кінця року.

“Приходьте до нас, попробуйте. Вмієте ткати – чудово. Не вмієте – не бійтеся, ми навчимо всьому. Наша команда дуже лояльна до новачків”, – закликає Лариса.

Найскладнішим виявилося те, що після початку війни довелося робити важку фізичну роботу без чоловіків:

“Зняти килим, який важить майже 100 кг, донести, покласти на підлогу, запакувати, знести вниз і завантажити в машину. До війни я б сказала: ‘Де наші чоловіки?’ А зараз в нас немає чоловіків. Дівчата стають у цепочку і робимо все самі”.

На запитання, в чому сила України, Лариса відповідає:

“В людях. Ми маємо неймовірних людей – витривалих, творчих, сильних, мужніх. Це люди надійні, працьовиті, грамотні, освічені. Така концентрація всього, що ти не знайдеш кращих працівників, ніж українці”.

Івано-Франківські