Брошнів-Осадська громада прощалася з Героєм — Ігорем Федоровичем Іваськівим
18 листопада 2025 р. 16:42
18 листопада 2025 р. 16:42
Вранці, 18 листопада, небо плакало дрібним дощем, немов разом із людьми оплакувало втрату. Та коли з храму винесли домовину, крізь хмари прорвалося сонце — ніби знак небесної благодаті для того, хто відходив у вічність. У цей день Брошнів-Осадська громада прощалася зі своїм Героєм — Ігорем Федоровичем Іваськівим.
Скорботний марш оркестру зливався з піднесеним співом хору. Над людським морем тріпотіли синьо-жовті та червоно-чорні знамена. Працівники селищної ради, за звичаєм, несли церковні процесії. Усі присутні прийшли, щоб віддати шану Воїну, який віддав життя за Україну.
Отець-декан Брошнів-Осадського деканату УГКЦ Володимир Майка, звершуючи чин похорону, говорив про покликання Церкви та про людську долю, яка завжди прихована від нашого знання. Він наголосив, що сьогодні громада проводжає в останню путь тіло свого Героя Ігоря Іваськіва, а душу його довіряє милосердю Божому. Адже смерть — не кінець. Бо Господь справедливий, а «блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт. 5:8).
Ігор Федорович Іваськів народився 20 березня 1968 р. у Брошнів-Осаді у сім’ї Надії та Федора Іваськівих. Тут минули його дитинство та юність — серед рідних вулиць, добрих людей, у праці та щирості. Після школи вступив до Львівського політехнічного університету. Коли кафедру, на якій навчався, ліквідували, був змушений зробити перерву й піти служити до армії. Служив далеко — у Казахстані, на Байконурі. Повернувшись, продовжив навчання і успішно його закінчив.
У житті Ігор працював на різних роботах, завжди сумлінно й відповідально. Особливим його захопленням була пасіка — бджоли, земля, природа давали йому сили, натхнення та спокій.
Ігор глибоко любив Україну. Його серце боліло за долю держави, тому він був учасником Помаранчевої революції 2004 року, а в 2014 р. стояв на Майдані під час Революції Гідності.
10 березня 2022 року, не чекаючи повістки, він добровольцем став до лав захисників України. Воював у найгарячіших точках — на Дніпропетровщині, Запоріжжі, Донеччині, Сумщині, у Чорнобильській зоні. Пережив контузії, поранення, але незламно повертався до служби, бо знав, за що і за кого стоїть.
Ігор любив життя. Любив людей, своїх батьків, дружину Надію, родину — і понад усе любив Україну. Та доля розпорядилась інакше: його земний шлях обірвався трагічно. І сьогодні ми з великим смутком і безмежною вдячністю прощаємося з ним.
У своїх останніх словах, переданих устами священника, Ігор прощався з найдорожчою мамою, братом Олегом та його дружиною і родиною, з дітьми, дружиною та її ріднею, з усіма рідними з Ясеня, Крехович, Брошнева, з громадою Брошнів-Осади, побратимами, сусідами, однокласниками й усіма, хто знав його і любив.
Від імені Брошнів-Осадської громади голова Тарас Манорик висловлює глибоку вдячність Герою Ігорю Іваськіву за його вірність Україні, за боротьбу за нашу державність та висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійного.
Слава Україні! Герою слава!
Вранці, 18 листопада, небо плакало дрібним дощем, немов разом із людьми оплакувало втрату. Та коли з храму винесли домовину, крізь хмари прорвалося сонце — ніби знак небесної благодаті для того, хто відходив у вічність. У цей день Брошнів-Осадська громада прощалася зі своїм Героєм — Ігорем Федоровичем Іваськівим.
Скорботний марш оркестру зливався з піднесеним співом хору. Над людським морем тріпотіли синьо-жовті та червоно-чорні знамена. Працівники селищної ради, за звичаєм, несли церковні процесії. Усі присутні прийшли, щоб віддати шану Воїну, який віддав життя за Україну.
Отець-декан Брошнів-Осадського деканату УГКЦ Володимир Майка, звершуючи чин похорону, говорив про покликання Церкви та про людську долю, яка завжди прихована від нашого знання. Він наголосив, що сьогодні громада проводжає в останню путь тіло свого Героя Ігоря Іваськіва, а душу його довіряє милосердю Божому. Адже смерть — не кінець. Бо Господь справедливий, а «блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт. 5:8).
Отець-декан Брошнів-Осадського деканату УГКЦ Володимир Майка, звершуючи чин похорону, говорив про покликання Церкви та про людську долю, яка завжди прихована від нашого знання. Він наголосив, що сьогодні громада проводжає в останню путь тіло свого Героя Ігоря Іваськіва, а душу його довіряє милосердю Божому. Адже смерть — не кінець. Бо Господь справедливий, а «блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт. 5:8).
Ігор Федорович Іваськів народився 20 березня 1968 р. у Брошнів-Осаді у сім’ї Надії та Федора Іваськівих. Тут минули його дитинство та юність — серед рідних вулиць, добрих людей, у праці та щирості. Після школи вступив до Львівського політехнічного університету. Коли кафедру, на якій навчався, ліквідували, був змушений зробити перерву й піти служити до армії. Служив далеко — у Казахстані, на Байконурі. Повернувшись, продовжив навчання і успішно його закінчив.
У житті Ігор працював на різних роботах, завжди сумлінно й відповідально. Особливим його захопленням була пасіка — бджоли, земля, природа давали йому сили, натхнення та спокій.
Ігор глибоко любив Україну. Його серце боліло за долю держави, тому він був учасником Помаранчевої революції 2004 року, а в 2014 р. стояв на Майдані під час Революції Гідності.
10 березня 2022 року, не чекаючи повістки, він добровольцем став до лав захисників України. Воював у найгарячіших точках — на Дніпропетровщині, Запоріжжі, Донеччині, Сумщині, у Чорнобильській зоні. Пережив контузії, поранення, але незламно повертався до служби, бо знав, за що і за кого стоїть.
Ігор любив життя. Любив людей, своїх батьків, дружину Надію, родину — і понад усе любив Україну. Та доля розпорядилась інакше: його земний шлях обірвався трагічно. І сьогодні ми з великим смутком і безмежною вдячністю прощаємося з ним.
У своїх останніх словах, переданих устами священника, Ігор прощався з найдорожчою мамою, братом Олегом та його дружиною і родиною, з дітьми, дружиною та її ріднею, з усіма рідними з Ясеня, Крехович, Брошнева, з громадою Брошнів-Осади, побратимами, сусідами, однокласниками й усіма, хто знав його і любив.
Від імені Брошнів-Осадської громади голова Тарас Манорик висловлює глибоку вдячність Герою Ігорю Іваськіву за його вірність Україні, за боротьбу за нашу державність та висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійного.
Джерело: www.golosinfo.com.ua
