“Головне – щоб було що вішати під крила”: авіатехнік з Прикарпаття Андрій про роботу на війні та втрату брата (ФОТО) - Івано-Франківські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

“Головне – щоб було що вішати під крила”: авіатехнік з Прикарпаття Андрій про роботу на війні та втрату брата (ФОТО)

18 листопада 2025 р. 16:55

18 листопада 2025 р. 16:55

Сержант Андрій, авіаційний технік 114-ї бригади тактичної авіації, з перших днів повномасштабної війни готує винищувачі МіГ-29 до бойових вильотів. Він поіменно знає кожен борт у бригаді та працює без вихідних.

Про це пише Галка з посиланням на 114-ту бригаду тактичної авіації.

Андрій – фахівець із радіоелектронного обладнання. У його роботі кожен літак – як хороший знайомий.

“У кожного свій характер. Більшість – мої ровесники. Тридцятка з копійками”, – каже він.

За словами авіатехніка, літаки теж втомлюються, але не підводять.

“Трохи поскрипують, трохи нервують, але не підводять. Бувають витриваліші за нас. Ці МіГи не старі – просто багато бачили”, – розповідає Андрій.

Скільки бомб та ракет підвішав – вже не рахує.

“Головне – щоб летіло туди, куди треба. Якщо треба працювати ніч – працюю. Другу – теж працюю. Головне, щоб було що вішати під крило”, – каже сержант.

Андрій підписав свій перший контракт одразу після коледжу в 2010 році. Працював на оперативних аеродромах, ремонтував літаки. У 2016-2017 роках служив у десантно-штурмовій бригаді. Після звільнення був певен:

“Більше в армію – ні ногою”.

Але 24 лютого 2022 року він знову був у частині.

З того дня графік став простим: 24/7.

“Піднімали борти, які вже готували до списання. Збирали їх часто по частинах. Важко було не фізично, а від усвідомлення, що не всі повертаються з польоту. Молоді хлопці. Ми ж разом працювали, сміялися. Дуже важко”, – згадує авіатехнік.

Головним мотиватором у роботі є відео об’єктивного контролю – розуміння, що саме “твоя” ракета чи бомба уразила об’єкт окупантів чи допомогла піхоті звільнити позиції.

“У мене на війні загинув брат. І багато друзів. Тому мрія проста: щоб ми вистояли. А росія – щоб відповіла за кожне життя. А я триматимусь. Поки є що вішати під крила – триматимусь”, – підсумовує Андрій.

“Головне – щоб було що вішати під крила”: авіатехнік з Прикарпаття Андрій про роботу на війні та втрату брата (ФОТО)