«Врятовані з-під обстрілів»: переселенці розповіли про життя у Бурштині

24 листопада 2025 р. 13:52

24 листопада 2025 р. 13:52

У гуртожитку Бурштинського торговельно-економічного коледжу на Івано-Франківщині нині проживають 112 вимушених переселенців. Серед них — літні люди, люди з інвалідністю та ті, хто пройшов через обстріли, втрату оселі й рідних, пише ПІК з посиланням на Суспільне .

Ольга Анісєєва разом із чоловіком Михайлом Котом, який переніс інсульт, 54 дні провела під обстрілами в Лисичанську. Будинок лишився без газу, води та електрики, а виїхати було майже неможливо — евакуаційний транспорт відмовлявся брати людей з інвалідністю.

«Було дуже важко. Казали: таких хворих не беремо, транспорт переповнений», — згадує Ольга.

Після того як від російського удару обвалився сусідній будинок, сім’я вирішила вириватися будь-якою ціною.

«Коли побачила вбитих людей… Я злякалася, що можу вижити, але залишитися без рук чи ніг. Тоді й зрозуміла: треба їхати», — каже жінка.

Подружжя взяло з собою лише одну сумку. Робочу книжку Ольги знищило бомбардування — тепер вона фактично без офіційного стажу. У Бурштині жінка влаштувалася продавчинею-консультанткою. Мріє про власне житло.

Пенсіонерку Валентину Пожидаєву евакуювали з Білозерського на Донеччині в серпні 2025 року. Жінка згадує дорогу як один із найстрашніших моментів у житті.

«Почули дзижчання — водій одразу шукав дерево, вимикав світло. Так нас вивозили. Дуже страшно», — каже жінка.

Перед втечею вона встигла забрати лише кілька речей та одну фотографію з собакою її покійного сина. Її родина похована вдома, але повернутися неможливо — там тривають бої.

«Всі кажуть: поїдемо, навіть у землянці будемо жити, аби тільки вдома», — ділиться Валентина.

78-річну Галину Оганесян евакуювали з Покровська у грудні 2024 року. Її місто зруйноване, а повертатися вже нема до кого.

«Я втратила у війні улюбленого сина. Чоловік помер раніше. І немає місця, куди повертатися», — говорить жінка.

Сина Дмитра офіційно вважають зниклим безвісти, та мати з болем каже, що не має надії. З речей у неї залишився лише один аркуш із його фотографією.

«Це велике горе. Немає не тільки житла — немає навіть пам’яті про сина», — каже Галина.

Попри все, вона вдячна за підтримку громади:

«Наше завдання — щоб Україна вистояла. Інакше не може бути».

Комендантка Галина Козар розповідає, що приміщення для ВПО — це частина гуртожитку на 6–8 поверхах. У шести блоках розміщені кімнати, спільні кухні та санвузли. Там проживають 112 переселенців , серед них

• 8 дітей
• 47 пенсіонерів
• 10 людей з інвалідністю

Заступниця керівниці відділу соцзахисту Ганна Матіїшин додає: загалом у Бурштинській громаді живе 1553 переселенці . Частина мешкає у трьох місцях тимчасового проживання, інші орендують житло. У 2025 році переселенцям надали грошову допомогу на лікування на суму 46 500 грн .

Івано-Франківські