За покликом серця волонтерка з Нової Зеландії приїхала навчати англійської дітей франківських захисників

01 грудня 2025 р. 13:26

01 грудня 2025 р. 13:26

Приїхала з Нової Зеландії та закохалась в Україну! Нещодавно до Франківська приїхала волонтерка Розалін Мартін . Довгий час жінка роздумувала над тим , чим може бути корисна в Україні . Випадково натрапивши на “ Ветеранський простір ”, жінка вирішила , що хоче проводити курси англійської мови для дітей військових , ветеранів , учасників бойових дій та зниклих безвісти. За ці місяці для неї кожна дитина стала рідною , як і для дітей Розалін .

Про це Голос-Інфо дізнається від Руслана Марцінківа .

“ Кожного разу було десь від 10 до 20+ дітей. 20 – це дуже багато, бо це діти різного віку, різного рівня англійської, але їм користь і задоволення від цього заняття саме в тому, що вони вчаться знаходити спільну мову незалежно від рівня англійської. Починаючи від жестів і закінчуючи розмовною мовою тих дітей, хто вже дуже круто говорить англійською. До цього в нас ще нещодавно був волонтер Рік з Нідерландів, коли він був, було простіше. Завжди як чоловік і жінка: з більш дорослими дітками займалася Розалін в одній кімнаті, це був такий суто спікінг-клаб, вже такі дорослі, виважені діти, а Рік у великій кімнаті займався з дітками, які маленькі, 7-8-9 років “ , – розповідає керівниця Ветеранського простору, психологиня Олена Дудзенко.

А все почалось з того , що Розалін Мартін вирішила приїхати на Батьківщину свого чоловіка . Приїхавши до України , жінку дивувало буквально все: люди , які навіть попри війну продовжують жити , діти , які у тривогу продовжують навчатись та наші прекрасні військові, з якими вона неодноразово спілкувалась. Через нейромережу жінка знайшла “ Ветеранський простір ”, сконстатувала з керівником закладу Станіславом Онищуком та спільно вони вирішили , що наразі зосередять свою роботу на дітях із родин військових .

“Я вирішила приїхати до Батьківщини свого чоловіка, який зараз, на жаль, не з нами. Я настільки була вражена чудовими людьми-українцями, що коли я повернулася в Нову Зеландію, почала шукати можливості приїхати сюди знову, але не просто до своїх рідних, а знайти можливість допомогти, принести користь, щось корисне українцям. Я просто вражена спілкуванням дітей одне з одним, підвищеним рівнем англійської, який я бачу зараз. Дуже хочу і планую наступного разу приїхати в Україну десь у травні-червні, але, маючи обмеження на рік перебування по візі (3 місяці), я це ретельно планую” , – ділиться волонтерка з Нової Зеландії Розалін Мартін .

Для дітей , як і для Розалін такий досвід вперше . Навіть попри те , що не всі діти добре знають англійську , вони гарно ладнають з жінкою і захопливо стежать за кожним словом та рухом . Серед тих, хто завдяки Розалін підтягнув свою англійську була і Варвара :

“ Викладачку звати Розалін. Вона дуже весела, життєрадісна людина. Вона мені дуже подобається. Вона така весела, що я дуже підтягнула англійську, більше почала нею захоплюватися і розуміти її “, – зізнається Варвара Бенюк.

Та, окрім роботи з дітьми, Розалін знайшла ще одне своє покликання: допомогати військовим та ветеранам. Вона частенько їздить у шпиталь і частує їх смачненькими стравами , адже у своїй країні вона працює шеф-кухарем . К ерівник Першого добровольчого хірургічного шпиталю Станіслав Онищук , розповідає , що зараз Розалін вимушена повертатись до Нової Зеландії , бо в неї закінчується туристична віза. Проте з Нового року планує приїхати сюди на значно довше .

“Це англомовний табір для дітей, його проводить Розалін, волонтерка з Нової Зеландії. Це вже не перший такий табір у нас. А тепер, коли я спілкувався з Розалін, вона настільки полюбила Україну та Івано-Франківськ, що казала, що подала на розгляд посольства заяву про те, щоб їй наступного року дали візу в Україну більше ніж на 90 днів. Вона хоче приїхати сюди двічі або тричі на місяць і продовжувати роботу і з дітьми, і з військовими в нашому шпиталі” , – зауважує Станіслав Онищук.

Попри війну, постійні тривоги та обстріли, небайдужі люди з усього світу приїжджають до України, аби бодай чимось допомогти. Дехто приїжджає, щоб допомогти та морально підтримати наших військових та ветеранів, хтось – їхні сім’ї та родини, в яких загинула близька людина. А хтось, як Розалін, зосереджує свою увагу на майбутньому нашої країни-дітях.

“Ми дякуємо новозеландській волонтерці, яка приїхала в Україну, не побоялася і працює з дітьми з родин загиблих, зниклих безвісти, з учасників бойових дій. Бачите, діти наповнені теплом, радістю, вчать англійську мову і мають добре проведений час. А цей простір належить місту, але у спілці з Першим добровольчим шпиталем, і ми робимо такий добрий захід. Тішимось, що є такий простір, де діти можуть у центрі міста займатись. Тому дякуємо і дякуємо всім, хто докладає зусиль, щоб такі родини отримували тепло, спокій і підтримку громади” , – підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.

Івано-Франківські