Сила спільнот: в Івано-Франківську молодь розробила ідеї, як зробити місто доступнішим (ФОТО)

04 грудня 2025 р. 17:51

04 грудня 2025 р. 17:51

Понад місяць в Івано-Франківську для молоді з інвалідністю відбувалися зустрічі “Сила спільнот”. Організувала їх громадська спілка “Ліга сильних”, аби допомогти учасникам й учасницям відчути, що вони можуть впливати на зміни й ставати частиною громади, що діє та є рушієм інклюзивних змін.

Про це пише “ Галка “.

За словами регіональної координаторки “Ліги сильних” в Івано-Франківській області  Ольги Максимович, їхньою метою було створити простір, де в дружній та більш неформальній атмосфері молодь з інвалідністю, їхні сім’ї та всі, кому не байдужа тема доступності, спільно працюватимуть та зростатимуть.

Кожна зустріч проходила у супроводі експертів, які працюють у громадському секторі та часто взаємодіють з місцевою владою. Події побудували так, щоб на прикінцевому заході уже були сформовані ідеї й плани, що кожен може самостійно робити впродовж найближчих місяців.

В цілому, таких подій відбулося п’ять. Першу присвятили знайомству та дослідженню, що ж таке спільноти, а також невеликому опитуванню про підтримку з боку громадських організацій та місцевої влади. Вже на наступних зустрічах досліджували виклики, з якими зіштовхуються люди з інвалідністю, й більш детально планували над чим готові працювати. На думку учасників, у громаді не вистачає освітніх закладів, пристосованих до потреб різних груп молоді, немає достатньо пандусів та інших елементів доступності. Хоч спільнота велика, вони досі є “невидимими” для частини населення.

Як події стали простором взаємодії та підтримки для молоді з інвалідністю

Майже всі події з серії відвідала Вікторія разом з мамою Анджелою. Дівчині зараз 25 років. У неї церебральний параліч й пересуватися може тільки на кріслі колісному. Хоч шлях для сім’ї на такі події достатньо складний, жінки їдуть.

За словами пані Анджели, донедавна вони отримували чимало підтримки з боку держави: проходили навчання, реабілітацію. Коли ж доньці виповнилося 18 років, майже всі двері для них зачинилися й дівчина змушена переважно бути вдома.

Вікторії багато чого цікаво: має улюблені фільми, музику. До переліку вподобань потрапили й зустрічі від “Ліги сильних”. Сім’я вже другий рік поспіль бере в них  участь. Основна причина – для дівчини тут є можливість зустрітися з однолітками.

“Донька уважно слухає, спостерігає за студентками, які приходять на ці ж події. Я їй пояснюю, що вони займаються логопедією. Тобто тим же, що й люди, які її відвідували, коли вона вчилася. Вдома з нею сестричка, мама, бабуся, а тут друзі”, – каже пані Анджела.

На останню зустріч Вікторія не змогла прийти через хворобу, але мама доєдналася, аби вдома розповісти про все, що відбувалося і які ідеї запланували. Також пані Анджела каже, що саме тут можуть почути від інших корисну пораду, де ще є можливості для них.

Відвідали більшість подій й Володимир та його мама Тамара. Чоловік живе з церебральним паралічем. Шляхом тривалої реабілітації він навчився самостійно ходити. Зараз, аби підтримувати здобуті досягнення, системно відвідує спортзал. Чоловік хоче бути активним й шукає нові захоплення. Так опанував художнє набивання на тканині.

“Ми постійно у русі, намагаємося себе якось реалізувати. Володя на подіях переважно не говорить з тими, кого не знає. Проте все слухає. Дещо з почутого він не розуміє, але вдома перепитує. Ми вже другий рік приходимо на такі події, бо тут дізнаємося щось корисне для себе. Я от слухаю молодь і тішуся їхнім ідеям. Колись так не було. Зараз молодь більш смілива”, – зазначає пані Тамара.

Учасниками зустрічей стали не тільки молодь з інвалідністю та їхні сім’ї, а й майбутні фахівці, яким теж важливі питання інклюзії. Серед них — студентки кафедри логопедії.

Анастасії 18 років і зараз навчається у Карпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Дівчина розповідає, що для неї був доволі корисним досвід участі у подіях:

“Логопеди працюють з людьми з різними запитами й ось ці зустрічі допомагають покращити навички комунікації. Ми об’єднувалися у групи, слухали й намагалися почути та зрозуміти погляди одне одного”.

Анастасія додає, що тепер почала більше звертати увагу де є доступні будівлі, а де з цим проблеми. До прикладу, в її університеті наявні елементи доступності: пандус,  ліфт зі шрифтом Брайля. Проте, студентам  переміщуватися між корпусами все ж доволі проблемно. Отож закладу є над чим ще працювати.

Від пандусів до навчальних ігор: які зміни пропонує молодь

Основною ціллю зустрічей було допомогти учасникам напрацювати ідеї, які реалістично втілити у життя. Так народилися три невеликих проєкти.

Команда майбутніх логопедів у групі працювала над планом дій, аби у місцевому ліцеї №23 облаштували пандус. Студентки вважають, що спершу варто звернутися до дирекції закладу освіти й запропонувати їм об’єднати зусилля. Наступним кроком буде створення робочої групи, куди увійдуть батьки школярів, студенти й викладачі. Разом вони мають підготувати колективне звернення, зібрати підписи серед вчителів та батьків. З цими документами будуть йти до Івано-Франківської міської ради й просити передбачити кошти з бюджету на встановлення пандуса.

Друга група молоді зосередилася на проблемі Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні. Запевняють, у приймальному відділенні немає вбиральні, яка б відповідала нормам доступності, а отже чимало пацієнтів позбавлені гідних умов.

“Маємо намір для початку звернутися до регіонального представника уповноваженого з прав людини, аби він проінспектував лікарню на предмет доступності. Це допоможе отримати чітке, задокументоване підтвердження, що належних умов у вбиральнях немає. Далі плануємо проблему зробити публічною через блогерів та громадські організації, які б відгукнулися на наш запит і долучилися до ініціативи. Ну і наостанок підготуємо та подамо звернення до Івано-Франківської обласної та міської рад з проханням виділити кошти на облаштування інклюзивного туалету”, – розповідає Анастасія, студентка кафедри терапії та реабілітології, яка й презентувала іншим учасникам мініпроєкт.

Остання група зосередилася на просвітницькій роботі: запланували розробити настільну інклюзивну гру для школярів. Вона мала б розвивати толерантне ставлення у дітей, їх зблизити, а також підсвітити ті бар’єри, з якими ледь не щодня стикаються люди з інвалідністю. Також крім самої гри команда планує організувати уроки толерантності та навчальні тренінги.

Наприкінці зустрічі учасники поділилися, що було цінно, аби ідеї згодом отримали своє впровадження. Вбачають, що наступним кроком може стати пошук ресурсів, хто міг би підтримати їх або ж надати експертний супровід чи наставництво впродовж реалізації мініпроєктів.

Цей матеріал створено за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини (GFFO), CBM та Європейського форуму з питань осіб з інвалідністю. Погляди, висловлені в цьому матеріалі, належать їхнім авторам, тому жодним чином не можуть вважатися офіційною думкою фінансового партнера та Європейського форуму з питань інвалідності.

Івано-Франківські