Формула відбору: як тендери ПРООН для українських міністерств перетворюються на закриту систему

31 грудня 2025 р. 21:29

31 грудня 2025 р. 21:29

Примітка: В основі цього матеріалу — контрольований експеримент. Одна з авторок, яка тривалий час працювала у сфері міжнародної допомоги, подалася на частину тендерів для перевірки гіпотези. Результати стали відправною точкою для спільного з другою авторкою розслідування.

12 лютого 2025 року. Пізній вечір.

Гортаю фейсбук, бачу пост ПРООН в Україні. Чотири тендери для одного міністерства. Один і той самий перелік спеціальностей: право, економіка, державне управління, системний аналіз… і математика. Математика — для правового аналізу. Математика — для експертів з європейських фондів та міжмуніципального партнерства.

За понад десять років у сфері розвитку я навчилася читати тендерну документацію. Ці оголошення виглядали так, ніби їх писали не для пошуку найкращого кандидата. А під дуже специфічний профіль.

Я вирішила перевірити. Подалася на три тендери. На четвертий — свідомо ні. Це був контрольний зразок. Через два тижні прийшло три відповіді. Не ті, на які сподівалася.

ЧОТИРИ РІВНЯННЯ, ОДНА ВІДПОВІДЬ

Того вечора я не планувала нічого перевіряти. Пила чай на кухні й механічно гортала фейсбук-стрічку на планшеті. Побачила пост ПРООН про вакансії у сфері розвитку — і зупинилася, бо тема близька. Понад десять років у цій сфері, в тому числі з ПРООН.

Але було пізно. Вирішила подивитися наступного дня. Закрутилася. Повернулася на вихідних.

Почала вчитуватися в завдання. Вони різні. Один консультант має проводити правовий аналіз регіональної політики. Інший — навчати громади працювати з європейськими фондами. Третій — будувати міжмуніципальні партнерства. Четвертий — займатися стратегічним плануванням. Всі чотири — для Міністерства розвитку громад та територій України (Мінрозвитку).

Різна робота. Різні компетенції. Але математика — для всіх.

Помилка? Хтось скопіював вимоги й забув виправити. Подивилася дату оголошень — 10 лютого. Минув тиждень. Якби це була помилка, хтось би вже помітив і вказав.

За кілька днів у лінкедіні натрапила на пост. Людина з іншої країни писала про систему ООН — що буває, роблять вакансії під конкретних людей. Це не було доказом. Але це було ще одним сигналом.

Спитала кількох колег в Україні. Посміялися. «Все може бути». Казали, що не раз чули: люди готували документи на конкурси, а потім дізнавалися — переможці були визначені заздалегідь.

Один запитав: «А ти ще не в чорних списках?» У сфері міжнародної допомоги про них знають. Неформальні списки тих, хто ставить незручні питання.

Я пожартувала у відповідь. Сказала, що ми так ніколи не побудуємо сильну державу — якщо всі боятимуться чорних списків за бажання прозорості й чесності.

Але жарт — це жарт. А ризик — це ризик. Я могла просто пройти повз. Закрити вкладку. Сказати собі: «Це не твоя справа». Але за роки у цій системі я бачила багато дивних збігів.

Я журналістка-фрілансерка. Зателефонувала колезі. Вона погодилася допомогти з експериментом.

Залишалося два дні до дедлайну. Я підходила на всі чотири позиції. Але вирішила подаватися на три. Серед чотирьох тендерів два стосувалися регіонального розвитку та стратегічного планування — подібні за профілем. Один я виокремила як контрольний зразок. На нього — свідомо не подалася.

Гіпотеза проста. Якщо система чесна — доля всіх чотирьох має бути однаковою. Якщо ні — різниця покаже, де саме вона дає збій.

21 лютого 2025. Подаю три заявки.

Я хотіла помилитися.

ТРИ МІНУС — ТРИ ПЛЮС

5 березня 2025 року. Десята ранку. П’ю каву на кухні, переглядаю пошту.

Автоматичне повідомлення з системи закупівель ПРООН. Відкриваю — і бачу одне слово: «скасовано». Відкриваю друге. Те саме. Третє. Знову «скасовано».

Три з чотирьох. Три тендери, на які я подавалася.

Ніби по голові вдарили. Не боляче — але гулко. Десь інтуїтивно я цього чекала. Але одна частина мене все ще сподівалася, що система виявиться чеснішою, ніж виглядала. Що я помилялася. Що чотири тендери — це просто чотири тендери.

Читаю офіційну причину:

«На жаль, ПРООН змушена закрити цей тендер на запит бенефіціара (Мінрозвитку  — прим. автора) у зв’язку зі змінами в законодавстві. Після оновлення завдань і оголошення нового тендера вас напряму запросять подати пропозицію.»

Зміни в законодавстві. Але які саме? ПРООН не уточнила. Мінрозвитку — теж. Жодних посилань на конкретні закони чи постанови або їх проєкти. Ми переглянули законодавчу базу, сайт Мінрозвитку, порадилися з колегами-експертами. Нічого, що могло б пояснити скасування.

І головне, а що з четвертим тендером — контрольним зразком? Усі позиції були з одного тематичного пакета. Якщо законодавчі зміни вплинули на правовий аналіз регіональної політики, вони мали вплинути й на стратегічне планування в тій самій сфері. Це одне поле. Ті самі правила.

Але четвертий тендер не скасували. Саме той, на який я свідомо не подавалася. Контрольний зразок.

5 березня я цього ще не знала. ПРООН не повідомляє про тендери, в яких ти не береш участі. Я бачила лише три скасування — свої. Долю четвертого з’ясувала набагато пізніше. І з’ясувала випадково.

Експеримент дав результат. Той, якого боялася.

А через шість днів скасовані завдання з’явилися знову. Під новою назвою. В іншому форматі. Зі зміненими вимогами.

ДОРІВНЮЄ ОДИН ПЕРЕМОЖЕЦЬ

Четвертий тендер завершився контрактом. Його отримала Наталія Глоба.

Ми дізналися про це не одразу. З травня ми намагалися отримати від Мінрозвитку імена консультантів і експертів, які їм допомагають у роботі. Відмова за відмовою. Підстави тричі змінювалися. Персональні дані. Відсутність інформації. Конфіденційність по лінії ПРООН.

Наприкінці серпня ми змінили тактику. Якщо Міністерство не каже, хто працює на нього за гроші, — запитаймо, хто радить його посадовцям безоплатно. Надіслали запит: список усіх радників на громадських засадах міністра та його заступників. У середині вересня мали перелік прізвищ.

А наприкінці вересня я дізналася, хто виграв четвертий тендер — на консультанта з аналізу політики регіонального розвитку та стратегічного планування. Наталія Глоба. Прізвище зі списку радників заступника міністра Олексія Рябикіна. Людина, яку Мінрозвитку у своїх публічних комунікаціях називало експерткою зі стратегічного планування — ще до того, як ПРООН оголосила тендер.

Здивування було коротким. Його швидко змінило інше відчуття — ніби хтось сказав: «Це все так просто».

Ми почали перевіряти. Знайшли фейсбук-пост Наталії Мосейчук з посиланням на інтерв’ю.  Жовтень 2024 року. Підпис: «Наталія Глоба, українська інтелектуалка, системний аналітик, математик.».

Формула почала ставати зрозумілішою. ПРООН прописує математику у вимогах. Тендер виграє Наталія Глоба — людина, яку публічно представляють як математика. Вартість її контракту у 2025 році — понад мільйон гривень. А з листопада 2024 року Рябикіну вона радить безоплатно. Тому самому, який курує напрям регіонального розвитку і стратегічного планування.

Глоба — не єдина безоплатна радниця Рябикіна в орбіті ПРООН.

У грудні 2024 року Рябикін підписав лист до ПРООН, зокрема з проханням залучити чотирьох експертів. Контактна особа від Міністерства — Наталія Василенко. Теж безоплатна радниця Рябикіна. В інших документах Мінрозвитку вона фігурує як консультантка ПРООН у 2024 році. Відкритого тендера на цю позицію ми не знайшли.

Через одну радницю на громадських засадах ПРООН контактує з Міністерством, в тому числі стосовно залучення експертів. Інша радниця — серед найнятих експертів.

У листі — жодних застережень. Жодних згадок про законодавчі зміни. Через два місяці ПРООН оголосила чотири тендери. Ще через два тижні — три скасувала.

Формально — жодних порушень. Тендер оголошено публічно. Заявки приймалися. Переможницю обрано.

Але якщо подивитися на всі чотири тендери разом — картина інша. Три позиції, де я подала конкурентні пропозиції, — скасовані. Єдина, де мене не було, — дісталася людині з орбіти заступника міністра.

Я хотіла помилитися. Але формула не дала такого шансу.

КОНВЕРТАЦІЯ

20 березня. Обідня перерва. Гортаю лінкедін на телефоні.

Пост про волонтерську позицію для ПРООН. «Експерт з міжмуніципального партнерства».

Я пробіглася по опису вакансії двічі. Потім тричі. Це ж мій скасований тендер. Проєкт «Пліч-о-пліч». Та сама сфера. Ті самі завдання. Те саме Міністерство. Але інша назва. І змінені вимоги.

Перейшла за посиланням. Переглянула опис позиції. Відклала телефон — вирішила уважніше подивитися пізніше.

Того вечора я порівняла документи. І знайшла ще дві волонтерські позиції — для решти скасованих тендерів. Ситуація аналогічна: ті самі завдання для підтримки Мінрозвитку, але інші вимоги.

Ці оголошення з’явилися на порталі волонтерів ООН ще 11 березня — через шість днів після скасування тендерів. ПРООН обіцяла запросити на переоголошені тендери. Запрошення я не отримала — це ж не тендери.

Вимоги до досвіду зросли. З трьох років до семи. Спочатку ми не зрозуміли. Як таке може статися за два тижні? Потім подумали: може, хочуть відсіяти «зайвих» кандидатів.

Але тоді ми подивилися на категорії волонтерів ООН. І зрозуміли. Вищий досвід означає вищу категорію. Вища категорія — більша щомісячна виплата. Якби вимоги залишилися на рівні трьох років досвіду (як в оригінальних тендерах), виплата була б нижчою. А так — різниця перевищує 20 тисяч гривень на місяць. За весь період призначення — понад 160 тисяч гривень додатково.

Нам це виглядало, як оголосити тендер на будівництво мосту в Івано-Франківську, отримати заявки, скасувати конкурс — і тихо найняти ту саму бригаду як «волонтерів-будівельників». Але за ті самі гроші. Без можливості оскаржити.

Тендер закрився 21 лютого. З того моменту ПРООН мала повний доступ до всіх заявок: імена кандидатів, їхній досвід, цінові пропозиції. Мої три цінові пропозиції були нижчими за волонтерські виплати.

Рішення про скасування прийняли після закриття тендеру, коли всі заявки вже були в системі.

27 березня відділ закупівель ПРООН відповів на мій запит про прояснення ситуації:

« Позиції консультантів були скасовані на офіційне прохання бенефіціара. Позиції будуть оголошені повторно після оновлення результатів бенефіціаром. Запрошуємо вас подавати заявки на оновлені оголошення. »

Дедлайн волонтерських позицій минув три дні тому. Але ПРООН все ще обіцяла тендери, які так і не оголосили.

Три скасовані тендери не зникли. Вони переїхали. У простір, де не публікуються критерії відбору. Де менше підзвітності. І де немає апеляцій.

Координатор Програми волонтерів ООН в Україні Максим Соловей підтвердив:

«Немає формального механізму скарг для осіб, які просто проходили співбесіду на позицію.»

Не передбачено процедурами. Система працює саме так, як задумано.

І ще одна деталь. ПРООН в Україні регулярно рекламує волонтерські вакансії у соцмережах — на фейсбуці, у лінкедіні. Ми відстежили цю практику за 2024–2025 роки. Але саме ці три позиції не згадувалися. Жодних постів на офіційних сторінках ПРООН. Оголошення тихо з’явилися на порталі волонтерів ООН — і тихо залишилися там.

Три скасовані тендери, конвертовані у волонтерів, не виняток. Це частина більшого патерну.

Ми проаналізували позиції консультантів та експертів, які ПРООН оголошувала або заповнювала для Мінрозвитку з вересня 2024 по серпень 2025 року. Нам вдалося задокументувати 18 позицій — тільки ті, про які знайшли відомості. Скільки ще заповнили через закриті процедури — невідомо.

Лише одна позиція пройшла через відкритий тендер. Контракт Наталії Глоби. Радниці заступника міністра Рябикіна.

Є ще один вимір. За даними порталу волонтерів ООН, з січня по листопад 2025 року ПРООН в Україні оголосила приблизно 25 волонтерських позицій. З них майже половина призначені для одного Мінрозвитку.

Жодне інше міністерство не має такої концентрації. Випадковість чи система?

***

Три позиції переїхали у простір волонтерів. Але хто їх отримав? Ми почали шукати.

10 квітня я написала у фейсбук громадській організації «Фундація інституційного розвитку», яка працює в сфері антикорупції, — одному з результатів пошуку. Попросила підтвердити або спростувати: чи хтось із пов’язаних з ними людей подавався на ці позиції.

Відповіді не отримала.

Вони, схоже, не отримали ці позиції. Хто отримав — досі невідомо. ПРООН мовчить. Мінрозвитку — теж.

Але цей пошук відчинив інші двері. І показав іншу орбіту.

ДВЕРІ, ЩО ОБЕРТАЮТЬСЯ

Орбіта Рябикіна — не єдина. У Міністерстві є ще один заступник. І ще одна орбіта.

Людина йде з державного органу. З’являється як консультант у проєктах для того самого органу. Або для структури, куди перейшов її колишній керівник. Потім, можливо, повертається на державну службу. І знову йде. Двері крутяться. В Україні це явище поширене. Але рідко задокументоване.

У вересні 2025 року ми почали шукати інформацію про консультантів у портфелі заступника міністра Сергія Деркача — того, хто відповідає за антикорупційну політику.

Одне ім’я привернуло увагу: Максим Миколюк. Консультант ПРООН з оцінки корупційних ризиків для Міністерства. Ми почали перевіряти кар’єрний шлях — і зв’язки з’явилися майже одразу.

Серпень 2022 – січень 2023 : Сергій Деркач і Максим Миколюк працюють в Національному агентстві з питань запобігання корупції в один період. Деркач — на керівних посадах. Миколюк — головний спеціаліст. П’ять місяців поруч.

Лютий 2023 : Деркач стає заступником міністра розвитку громад та територій, відповідальним за антикорупційну політику.

Червень 2023 : Миколюк теж переходить у Міністерство, де вже працює Деркач.

Листопад 2024 : Миколюк звільняється з Міністерства. У публічному профілі вказує, що працює в юридичній фірмі.

Червень 2025 : Миколюк отримує контракт ПРООН — на оцінку корупційних ризиків для того самого Міністерства. У портфелі Деркача.

Загалом — трохи менш як два роки спільної роботи у двох установах. П’ять місяців в НАЗК. Рік і чотири місяці в Міністерстві.

Людина, яка працювала з Деркачем в антикорупційному агентстві, а потім — у Міністерстві в його портфелі, тепер оцінює корупційні ризики в структурі, яку курує Деркач. Без відкритого конкурсу. Через непублічну процедуру «за запрошенням». Вартість контракту — понад 400 000 гривень.

Він мав бути незалежним. Але майже два роки працював поруч з керівництвом структури, корупційні ризики якої тепер оцінює.

Миколюк не надав відповідей на наші питання. На питання про нього до Міністерства — теж не відповіли.

Ми запитали :

Міністерство: Чи вважає Міністерство, що залучення особи, яка працювала безпосередньо у портфелі заступника міністра Сергія Деркача і має майже дворічний досвід спільної роботи з ним у двох державних установах, для проведення оцінки корупційних ризиків у тому самому портфелі створює ризик втрати об’єктивності та незалежності ?

ПРООН: Як ПРООН визначила пана Миколюка як потенційного кандидата на цю роль, враховуючи, що він працював з паном Деркачем у Міністерстві і, наскільки нам відомо, раніше не надавав послуг ПРООН? На якій підставі його було виділено і запрошено на цю позицію?

Відповіді не отримали .

Згодом ми знайшли й інші випадки.

Серпень 2025 : Олена Хмельник отримує контракт ПРООН на підтримку стратегічного планування регіонального розвитку. Без відкритого конкурсу. Контракт понад 400 000 гривень.

Грудень 2025 : Ще одна людина з того самого професійного кола отримує подібний контракт для підтримки реалізації місцевих ініціатив з відновлення та стратегічного розвитку. Теж без відкритого конкурсу. Теж понад 400 000 гривень.

Це лише три підтверджені випадки непублічного відбору, які вдалося встановити самостійно. Колишні колеги чиновників. Представники партнерських організацій.

Можливо, вони — найкращі кандидати. Але перевірити це неможливо: не було відкритих конкурсів, де б інші могли позмагатися на рівних умовах.

Скільки таких випадків насправді — невідомо. ПРООН не розкриває імена консультантів. Міністерство — теж. Хоча обидві організації декларують відкритість, підзвітність, доброчесність і рівний доступ для всіх як принципи своєї роботи.

Двері крутяться. Але в один бік.

ТРИ КАПЕЛЮХИ

Лютий 2023 року . Сергій Деркач залишає посаду начальника управління в Національному агентстві з питань запобігання корупції й стає заступником міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України. Серед його повноважень — транспортна сфера та антикорупційна політика.

Березень 2023 року . Міністерство підписує угоду про співпрацю з ПРООН. Один із напрямів — посилення доброчесності та прозорості, антикорупція. Саме той напрям, який курує Деркач.

А далі — декілька тижнів, які варто розглянути детальніше.

У березні 2023 року звільняється Катерина Дацко — начальниця відділу НАЗК, де працювала з 2021 року. Того ж дня — Анна Федоренко, головна спеціалістка НАЗК з 2020 року. Того ж місяця — Олена Карпова, головна спеціалістка НАЗК з 2016 року.

У квітні — Андрій Преподобний та Катерина Петрусь, головні спеціалісти НАЗК.

Раніше звільнилася Інна Ганушевич, яка у 2025 стала радницею заступника міністра Деркача на громадських засадах. Також — Микита Жижда, який встиг попрацювати в НАЗК стажером.

Загалом, за публічно доступними даними, щонайменше сім осіб залишили НАЗК впродовж декількох місяців до і після переходу Деркача до Міністерства.

Сім людей. Одна організація. Один напрям роботи — портфель колишнього колеги.

Квітень 2023 року : За інформацією з сайту ГО та публічних профілів, Дацко стає виконавчою директоркою ГО «Фундація інституційного розвитку». Федоренко — проєктною менеджеркою.

Інші колишні працівники НАЗК — Карпова, Преподобний, Петрусь, Ганушевич — також серед команди організації, як вказано у її звітах.

ГО «Фундація інституційного розвитку» була зареєстрована у травні 2022 року. Її напрями — антикорупція та доброчесність.

Травень 2023 року : Через два місяці після звільнення з НАЗК Дацко і Федоренко фігурують у публікаціях ПРООН в Україні як «національні консультанти» — з питань розвитку антикорупційних уповноважених та координації їхньої роботи. Згодом консультанткою ПРООН стає Карпова. Дизайн їхніх публікацій за підтримки ПРООН оформляє Петрусь.

Ми перевірили портал закупівель ПРООН. Публічних оголошень про тендери на ці консультантські позиції не виявили.

Вересень 2023 : року Дацко і Федоренко реєструють приватну компанію «Український центр професійної сертифікації» (ТОВ). Власність — 50% на 50%. Директорка — Федоренко.

Юридична адреса ТОВ та контактний телефон — ідентичні з даними ГО «Фундація інституційного розвитку». На сайті компанії серед команди вказані Петрусь та Олександра Кундіренко — обидві також згадуються у річних звітах ГО як представниці Фундації.

Отже, згідно з публічно доступними реєстраційними даними та публікаціями ПРООН, дві людини одночасно перебували у трьох ролях:

Консультантки ПРООН — залучені до експертної роботи з антикорупції для Мінрозвитку. Допомагали розробляти програмні документи, проводили навчання для персоналу Міністерства і т.д.

Менеджерські позиції у громадській організації — яка реалізує проєкти за підтримки ПРООН для Мінрозвитку або для громад у співпраці з ним за донорські кошти.

Співвласниці приватної компанії з професійної сертифікації — зареєстрованої за тією самою адресою, що і громадська організація. З квітня 2025 року компанія уповноважена Національним агентством кваліфікацій підтверджувати кваліфікацію експертів у сфері запобігання та виявлення корупції. Ці послуги є платними.

Відкриті джерела фіксують, що афілійовані з ГО та компанією тренери проводили навчання для персоналу Мінрозвитку та структур під його кураторством — зокрема для Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури та його регіональних підрозділів.

Пізніше працівники підрозділів цього агентства отримували сертифікати від ТОВ «Український центр професійної сертифікації».

Ми не маємо документів, які б підтверджували фінансові умови цих сертифікацій. Але сама послідовність — донорські тренінги, а згодом сертифікати від компанії, що належить тим самим особам, — фіксується у відкритих джерелах. Це один з прикладів.

Мінрозвитку співпрацює з ПРООН з питань антикорупції. ПРООН залучає консультантів. Консультанти керують громадською організацією, яка впроваджує проєкти для Міністерства. В Міністерстві напрям курує людина, з якою ці консультанти працювали в НАЗК.

Антикорупція — не єдиний напрям. Організація також є партнером Міністерства у транспортному секторі — ще одній сфері відповідальності Деркача.

З 2023 року Фундація інституційного розвитку реалізує проєкти з навчання водіїв та водійок вантажівок, залучення жінок у логістичні професії, підготовки ветеранів до роботи у транспортній галузі. Міністерство — ініціатор. Громадська організація — імплементатор. Донори різні: USAID, UN Women, GIZ, IFC, IREX, ПРООН, Міжнародний транспортний форум ОЕСР.

У публічних комунікаціях Міністерства щодо цих проєктів згадується лише одна громадська організація-партнер.

Різні донори. Різні сектори. Один ініціатор. Один імплементатор. Одне коло.

У грудні 2025 року ми надіслали Дацко, Федоренко та іншим особам, афільованим з громадською організацією письмові запити з повним текстом нашого дослідження та пропозицією прокоментувати описані ситуації.

Відповіді не отримали.

29 грудня я зателефонувала Федоренко. Вона сказала, що нічого не бачила. І що не може говорити — за кермом. « Треба запитувати в ПРООН… Я тут до чого. Я ж не працюю з ПРООН », — сказала Федоренко.

30 грудня Федоренко не взяла слухавку і не передзвонювала. Того ж дня Фундація на фейсбук-сторінці опублікувала пост: «Ми системно розвиваємо антикорупційні комунікації … через роботу з журналістами-розслідувачами» .

Я написала під постом. Запитала, як зв’язатися з Дацко та Федоренко, а також з організацією для спілкування на антикорупційну тематику. Фундація відповіла: « Напишіть їм у приватні повідомлення ». Я відповіла, що вже писала, — на робочі й особисті пошти. Реакції не було.

Під тим самим постом Дацко і Федоренко відповідали на компліменти.

АНТИКОРУПЦІЙНА ІРОНІЯ

Є в цій історії щось більше за конкретні прізвища та контракти. Парадокс.

ГО «Фундація інституційного розвитку» з 2023 року проводила для Мінрозвитку тренінги з антикорупції та доброчесності. Розробляла відповідні документи. Вчила посадовців, як оцінювати корупційні ризики. Як будувати системи доброчесності.

А коли ми попросили Міністерство показати, хто саме ці та інші експерти, — двері зачинилися.

Ми отримали три відмови. З трьома різними причинами.

20 червня 2025, перша відмова : «Інформація, що стосується персональних даних третіх осіб без їхньої письмової згоди, є інформацією з обмеженим доступом та не підлягає розголошенню.»

31 липня 2025, друга відмова: після того, як Омбудсмен відкрив провадження за нашим зверненням: «Після додаткового розгляду запитувана інформація у Міністерства відсутня.»

Вже не «не можемо дати», а «не маємо».

25 жовтня 2025, третя відмова : «Відповідно до Загальних умов договорів ПРООН, інформація щодо індивідуальних контрактів, зокрема та, що передається однією стороною іншій у процесі їх виконання, є конфіденційною. Вимога щодо забезпечення конфіденційності застосовується як до індивідуального підрядника та ПРООН, так і до сторони, що отримує відповідну інформацію.»

Уже не персональні дані. Не відсутність інформації. Тепер — конфіденційність по лінії ПРООН.

Три відмови. Три різні причини. Жодного імені.

Щоб отримати хоч якесь реагування і базові відповіді, знадобилися неодноразові втручання Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (омбудсмена). Омбудсмен відкривав провадження. Виносив рекомендації. Міністерство перевищувало законодавчі строки для відповідей. Надавало неповну інформацію. Змінювало пояснення.

Ми спробували інакше. Якщо не можна дізнатися, хто консультанти, — можливо, можна побачити, що вони роблять? Імена двох із них ми вже знали — Миколюк та Глоба. Запитали матеріали, які вони підготували для Міністерства.

Відповідь: « Мінрозвитку не має договірних відносин із третіми особами, які надають ПРООН консультаційні чи інші послуги, а також не володіє інформацією про правовий характер взаємовідносин ПРООН з такими особами, у тому числі про предмет, об’єкти відповідних договорів, посадові обов’язки, тощо визначені у договірних, трудових чи інших правовідносинах між ПРООН та такими третіми особами».

Лист підписав завідувач сектору запобігання та виявлення корупції.

Сергій Деркач курує антикорупційний напрям у Міністерстві. До його портфеля залучають оцінювати корупційні ризики й розробляти антикорупційні документи людей, з якими він працював раніше. Через процедури, які не передбачають відкритої конкуренції. А коли журналісти починають ставити запитання — відмови. Різні причини. І жодної відповіді по суті.

Це не обов’язково корупція у кримінальному сенсі. Це щось інше. Це практика, що не узгоджується із задекларованими принципами. Яка вчить прозорості — і відмовляє у доступі до інформації.

Тренінги закінчуються — двері зачиняються.

СКАРГА

8 серпня 2025 року я подала скаргу до Офісу аудиту та розслідувань ПРООН (ОАР).

OAР — це підрозділ у Нью-Йорку, який розслідує порушення всередині системи ПРООН. Незалежний, як задекларовано. Саме туди мають звертатися ті, хто бачить, що щось пішло не так.

Але декілька місяців перед тим, у квітні, я написала до менеджменту ПРООН в Україні. Описала конвертацію тендерів, невідповідності у поясненнях. Відповіді не отримала. Станом на момент подання скарги до OAI й далі — тиша.

В матеріалах на ОАР я описала все, що знала на той момент. Конвертацію тендерів. Суперечність між позиціями ПРООН і Міністерства. Під час розгляду скарги я дізналася про Миколюка і встигла додати цю інформацію до матеріалів справи. Про Глобу — радницю заступника міністра Рябикіна, яка виграла четвертий тендер, — я дізналася пізніше і повної інформації до ОАР не надала. Так само як і про інші моделі непублічного наймання та орбіти двох заступників.

28 жовтня надійшла відповідь.

Був вечір. Сигнал на телефоні — OAР. Перша думка: уточнення. За два з половиною місяці ми обмінювалися листами, я відповідала на запитання, уточнювала, надсилала нові матеріали.

Відкриваю лист. Око вихоплює прізвище: Миколюк. Знову думаю — уточнення. Можливо, потрібні інші імена.

Починаю читати спочатку.

«…справу закрито.»

Зупиняюся. Знову повертаюся на початок.

«…формальне розслідування не є обґрунтованим.»

Погляд стрибає на речення з Миколюком:

«Питання потенційного конфлікту інтересів при залученні пана Максима Миколюка передано керівництву ПРООН в Україні для розгляду.»

Керівництву ПРООН — фактично тим самим людям, які його наймали.

Я знаю англійську достатньо, щоб розуміти тексти. Але тут скопіювала кожне речення — їх небагато — і закинула в перекладач. Так. Я все зрозуміла правильно.

Справу закрито.

Це був удар. Ми відклали аналіз на кілька днів — щоб емоції не заважали ясно мислити.

Потім ми ще раз прочитали Керівні принципи розслідувань OAР. Вони кажуть: справу можуть закрити, якщо «недостатньо доказів для обґрунтування розслідування».

OAI має розслідувати. Але закрили справу через «недостатність доказів».

Недостатньо доказів. Не «порушень не виявлено». Не «звинувачення безпідставні». Просто — недостатньо доказів.

Але що це означає на практиці? Що докази шукали й не знайшли? Що їх запитували в українського офісу ПРООН і Мінрозвитку, але не отримали? Чи що їх взагалі не шукали, бо не знали де? Або побачили прізвища в документах — але без контексту не зрозуміли, хто за ними стоїть?

Я написала до OAР. Попросила мінімальної процедурної ясності: чи проводилась хоча б базова верифікація? Простіше кажучи — що саме ви перевіряли і яких доказів вам не вистачило?

Відповідь:

«Оцінки та розслідування OAР проводяться на суворо конфіденційній основі. З цієї причини ми не маємо можливості повідомляти деталі щодо конкретних категорій матеріалів, які розглядалися, або внутрішніх міркувань, що лежать в основі нашої оцінки.».

Тобто ми ніколи не дізнаємося, що саме вони перевіряли. І чи перевіряли взагалі.

Знову закриті двері.

А що з Миколюком?

Я запитала ОАР: чи можу отримати інформацію про результати розгляду керівництвом ПРООН в Україні? Чи є механізм зворотного зв’язку?

«Щоб захистити вашу ідентичність як скаржниці, OAI не розкрив вашого імені керівництву ПРООН в Україні. Відповідно, ви не будете повідомлені про жодні оновлення або результати їхнього внутрішнього розгляду.»

Звучить як турбота. Але ми ніколи не дізнаємося, що вони вирішили. Чи взагалі щось вирішили.

І тут я зрозуміла справжню проблему.

OAР — у Нью-Йорку. Його фахівці мають доступ до внутрішніх документів ПРООН. До контрактів. До протоколів відбору. Але вони не знають українського контексту. Не знають, хто такий Деркач. Не знають про зв’язки Миколюка з Міністерством. Про Глобу чи Василенко як безоплатних радниць заступника міністра. Про «три капелюхи» Дацко і Федоренко.

OAI бачить документи — але не бачить зв’язків. Ми бачимо зв’язки — але не бачимо документів. А ті, хто бачить усе, — мовчать. ПРООН і Мінрозвитку інформацію не розкривають.

Якщо читати процедури OAР — справу закрито через брак доказів. Але для нас докази закриті через конфіденційність. Конфіденційність, яка захищає систему.

Коло замкнулося.

«Якщо ви отримаєте нову інформацію, що стосується справи, ви можете подати її до OAР через встановлені канали звітування.».

Так закінчувався лист.

МОВЧАННЯ

Ми ведемо таблицю. Дата запиту. Адресат. Тема. Статус відповіді. Вона росте з квітня 2025 року.

Ми запитали ПРООН: хто консультує Міністерство?

ПРООН відповіла: зверніться до державної установи.

Ми запитали Міністерство.

Міністерство відповіло: персональні дані. Потім — відсутність інформації. Далі — конфіденційність ПРООН.

Ми подали апеляцію до юридичного офісу ПРООН у Нью-Йорку. Юридичний офіс перенаправив справу назад до ПРООН в Україні. Вона відповіла: безпека, конфіденційність.

Але всередині цього кола — суперечність. 22 жовтня 2025 року ПРООН офіційно пояснила: три тендери на консультантів скасовано «на запит бенефіціара» — тобто Міністерства. А Міністерство ще 20 червня повідомило: листування з ПРООН щодо скасування тендерів не існує.

Є в цьому іронія. ПРООН не розкриває імена консультантів — посилається на безпеку. Але публікує їхні фото на своїх онлайн-ресурсах. Для когось безпека, а для інших — ні?

Всього 112 конкретних питань — жодної відповіді по суті, окрім узагальненої відповіді від японського посольства в Україні.

Також ми запитали шість експертів і організацій, які займаються питаннями публічної інформації, — у тому числі тих, хто співпрацював з ПРООН, — чи повинна інформація про консультантів органів влади, продукти їхньої роботи бути відкритою для українців. Відповіді не отримали.

Ми надіслали питання консультантам ПРООН та радникам заступника міністра — електронною поштою та продублювали у месенджері фейсбук. Зателефонували. Хтось не підняв слухавку — надіслали смс. Хтось сказав, що на нараді і не пердзвонив. Хтось запитав: «Звідки у вас мій номер?»

Ми також зверталися до громадської організації «Фундація інституційного розвитку» та учасників її команди електронною поштою. Нагадали на фейсбук-сторінці організації. Відповіді не отримали.

Телефоном Анна Федоренко сказала: «Не бачила». Система Google Docs показує: за тиждень до розмови документ переглянув(ла) і прокоментував(ла) користувач(ка) з профілем «Anna Fedorenko» та фото, подібним до фото зі сторінки Федоренко у фейсбук.

Мінрозвитку — не єдиний приклад.

У травні 2025 року ПРООН оголосила три тендери на консультантів для Міністерства економіки. Той самий управлінський ланцюг в ПРООН. І незвична для практик ПРООН процедура відбору — так зване «валідаційне інтерв’ю». На відміну від стандартних тендерів, де інтерв’ю оцінюється за публічними критеріями з балами, тут воно працює як фільтр без оголошеної шкали: кандидат або проходить далі, або ні. Рішення залишається на розсуд комісії з ПРООН.

З понад 60 публічних тендерів 2025 року лише для трьох — для Мінекономіки — ПРООН використала цю процедуру.

Є ще одна деталь. За даними на 12 листопада, ПРООН в Україні оголосила 63 публічні тендери на індивідуальних консультантів. Середній строк подання заявок — 19 днів. Лише дев’ять тендерів були відкриті мінімально дозволені 10 днів. Серед них — чотири для Мінрозвитку і три для Мінекономіки.

18 вересня 2025 року ми запитали Мінекономіки: хто їх консультує?

24 вересня — відповідь: інформація не існує у готовому вигляді, Закон не зобов’язує її створювати.

30 вересня — запит про листування з ПРООН.

7 жовтня — відповідь: службова інформація, може вплинути на міжнародний імідж України.

Інше міністерство. Інші причини. Ті самі закриті двері.

ЛИСТИ ДО ЯПОНІЇ

Японія — один із ключових донорів ПРООН в Україні. Понад 75 мільйонів доларів — саме стільки японські платники податків вклали у два проєкти, в рамках яких відбувалися описані нами відбори консультантів для Мінрозвитку та Мінекономіки.

На підготовку листів до донорів ми витратили найбільше часу. Вивіряли кожне слово. Ми розуміємо важливість міжнародної підтримки для українців і українок. І саме тому хочемо, щоб вона розподілялася чесно — туди, де реально потрібна, і через тих, хто відібраний доброчесно.

Тоді міст — це міст, а не звіт про міст з фотографіями у найкращих ракурсах. Тоді наступна допомога має шанс.

Десь у глибині ми не дуже розраховували на змістовні відповіді. Колеги зі сфери міжнародної допомоги попереджали: донори рідко втручаються в операційні питання партнерів. Але Японія — єдиний донор, безпосередньо згаданий у наших матеріалах. Ми мали спитати.

Коли надійшла відповідь про те, що посольство розглядає наш запит, стало цікаво: як саме це відбувається? Чи радяться з ПРООН? Чи дивляться документи? Чи знають людей? Чи не буде ситуації, подібної до ОАР?

17 грудня надійшла відповідь:

«ПРООН повідомила нас, що вона розв’язує питання відповідно до своїх правил. Ми продовжуватимемо наголошувати ПРООН на важливості забезпечення прозорості та справедливості процедур.»

ПРООН каже Японії: « Усе за нашими правилами ». Японія каже нам: « ПРООН каже, що все за правилами ». А правила ми вже бачили.

Я була готова до чогось подібного. Можливо, подумала я тоді, ця інформація є конфіденційною навіть для донорів.

Але через тиждень, після того, як ми надіслали оновлені матеріали з новими фактами, надійшла друга відповідь:

«Ми не в позиції коментувати конкретні випадки або внутрішні практики партнерів-імплементаторів.»

Не в позиції. Понад 75 мільйонів доларів. І «не в позиції».

Ми надіслали запити й іншим великим донорам ПРООН — Європейській комісії, Уряду Канади, Японському агентству міжнародного співробітництва. Хотіли розуміти, як відбувається перевірка доброчесності використання коштів платників податків дружніх до нашої країни держав.

ФОРМУЛА

Україна веде війну. Найбільшу в Європі з 1945 року.

І одночасно — готується до відбудови. Найбільшої в історії країни.

Сотні мільярдів доларів. Десятиліття роботи. Майбутнє, яке ще не написане. Ці гроші прийдуть від донорів. Від міжнародних організацій. Від програм, схожих на ті, про які ми пишемо.

І тут постає питання. Якщо вже зараз, коли ставки відносно невисокі, система працює так — що буде, коли ставки зростуть у сотні й тисячі разів?

Ми повертаємося до початку.

Чотири тендери. Три скасовані. Один контракт для радниці заступника міністра. Три волонтерські позиції замість відкритих конкурсів.

Це — орбіта Рябикіна.

Колишній колега на оцінці корупційних ризиків у портфелі колишнього керівника. Громадська організація з людей, які працювали разом в антикорупційному агентстві. Тренінги з прозорості — і закриті двері для запитів.

Це — орбіта Деркача.

Два заступники міністра. Дві орбіти. Різні люди. Різні методи.

Але формула — та сама.

Ми надіслали запити до Мінрозвитку, ПРООН, радників та консультантів.

Заступник міністра Деркач відповів: Міністерство «не виконує функцій замовника чи роботодавця, а взаємодіє з уже відібраними донорами фахівцями» .

Але ПРООН каже: Три тендери скасовано «на запит бенефіціара» — тобто Міністерства.

Ми так і не дізналися, хто встановлював вимоги математичної освіти. Хто підвищував вимоги до досвіду. Хто вирішував не скасовувати четвертий тендер. Як ПРООН дізналася про Миколюка. Ні Мінрозвитку, ні ПРООН не відповіли.

А Глоба — радниця заступника міністра, яка виграла єдиний тендер з чотирьох, — відповіла телефоном:

«Я не буду приймати участь у загальній атаці на українську владу й у спробах знищити міжнародну технічну допомогу для України» .

Атака. Знищення. За запитання про прозорість і підзвітність.

Формула не лише працює. Вона захищає себе.

Ми не математики. Але цю формулу ми розв’язали.

Під час роботи над матеріалом ми надіслали письмові запити згаданим у статті сторонам та намагалися зв’язатися телефоном. На момент публікації від більшості ми не отримали відповідей по суті. Редакція залишається відкритою до діалогу та готова надати можливість висловити свою позицію у форматі доповнення до цього матеріалу або окремим матеріалом.

Авторки: Жанна Дутчак, Наталія К.

Матеріали, розміщені у цій статті, відображають власну думку авторів та можуть не співпадати з позицією редакції.

Івано-Франківські