10 років у строю та 40 км пішки до фронту: бойовий шлях сержантки з позивним «Карма»

10 січня 2026 р. 09:49

10 січня 2026 р. 09:49

31-річна Світлана, молодший сержант 158-ї окремої піхотної бригади, присвятила військовій службі третину свого життя. За її плечима — шлях від сапера до фахівця цивільно-військового співробітництва, бої у найгарячіших точках та порятунок з-під завалів.

Інформує Голос-Інфо , посилаючись на Оперативне командування “Захід”

Мрія про військову службу з’явилася у Світлани ще зі шкільних років. У 2016-му, щойно дівчині виповнився 21 рік, вона підписала свій перший контракт. Після чотирьох місяців навчання Світлана вибула в зону проведення АТО у складі батальйону. Свій перший бойовий досвід здобувала на Луганщині, у Новоайдарі, опанувавши одну з найнебезпечніших професій — сапера.

«Мені стало цікаво займатися роботою сапера. З часом здобула досвід» , — пригадує військова.

Разом із чоловіком вона прослужила п’ять років, але у листопаді 2021 року подружжя вирішило спробувати себе у цивільному житті. Проте цивільна пауза тривала лише кілька місяців.

Повномасштабне вторгнення застало подружжя на рідній Сумщині — у місті Середина-Буда. Не чекаючи офіційних викликів, пара вирішила негайно долучитися до бойової бригади. Шлях до найближчого пункту розташування військ був непростим: частину маршруту від Шостки до Кролевця — а це майже 40 кілометрів — Світлана з чоловіком пройшли пішки, несучи на собі особисті речі та спорядження.

Далі були Чернігівщина, Донеччина, Запоріжжя, Харківщина та Луганщина. Особливе місце у пам’яті Світлани займають бої за Бахмут. Військова пригадує випадок, коли під час роботи ворожий дрон зафіксував їхні позиції. Аби врятуватися від прицільного вогню, Світлані з чоловіком довелося у лютому стояти по шию в крижаній воді.

Ще важчим випробуванням став Сріблянський ліс.

« Раніше думали, що Бахмут був пеклом, але виявилося, що ні… У лісі, який фактично повністю знищений, ще складніше », — розповідає «Карма».

Саме там під час чергового обстрілу ворожий танк поцілив поблизу позицій саперів. Уламки снаряда дістали Світлану, її присипало землею. Життя врятував чоловік, який зумів швидко знайти дружину під завалами та евакуювати її.

Сьогодні штаб-сержантка «Карма» працює у групі цивільно-військового співробітництва (ЦВС). Її обов’язки змістилися з мінних полів у морально важку сферу: оформлення документів на загиблих та зниклих безвісти, підготовка та передача особистих речей Героїв їхнім родинам.

«Це дуже морально важко… Бувають листи від дітей, від дружин… І постійне розуміння, що цієї людини вже немає серед нас» , — ділиться Світлана.

Попри пережите, військовослужбовиця переконана у перемозі та надихається мужністю своїх посестер. Вона згадує свою загиблу подругу Христину, яка перевелася зі зв’язківців у піхоту, щоб особисто нищити ворога:

«Раз жінки воюють і не бояться, значить, немає на планеті більше такої сильної і волелюбної нації, як українці!»

Івано-Франківські