​Соромиться просити, бо "армії потрібніше": вчителька, що виховує сина сама, опинилася на межі життя і смерті

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Соромиться просити, бо "армії потрібніше": вчителька, що виховує сина сама, опинилася на межі життя і смерті

22 січня 2026 р. 11:29

22 січня 2026 р. 11:29

День, коли сама може встати з ліжка, щоб піти в туалет, вона називає щасливим. А її 10-річний син облаштував удома імпровізований “іконостас” і щодня тихенько молиться за з доров’я мами…

Біда в дім 38-річної Марії Лукашенко з Івано-Франківська прийшла минулого літа: дошкуляли сильні головні болі, жінка часто непритомніла, у неї почав рости живіт і з вагітністю це нічого спільного не мало. Запитань старенької мами уникала, лише відповідала: “Просто втомилася”. Сказати ж правду про страшний діагноз не наважувалася. Ба більше – розуміла, які гроші потрібні на лікування.

У Марії криптогенний цироз печінки – тобто хвороба невідомого походження: жінка ані алкоголем не зловживала, ні на гепатит не хворіла. З кожним днем їй все гірше. Вердикт медиків – Марію врятує лише трансплантація печінки. Її поставили в чергу на безкоштовну операцію, але одразу попередили – черга може тягнутися довго, у неї рахунок йде на тижні!

Марія зробила запит до приватних клінік. Там запевнили – донора знайдуть швидко, але приголомшили сумою – майже 1,5 млн грн! Гроші для неї нереальні – жінка працює вчителькою у школі та сама виховує сина, усі заощадження вже витратила на лікування. “А просити у людей соромно, – каже Марія. – Українці і так ледве кінці з кінцями зводять, армії допомогають. А ще я зі своїми проблемами…”

Соромиться просити, бо "армії потрібніше": вчителька, що виховує сина сама, опинилася на межі життя і смерті 1

“Нехай дочка зі мною не розмовлятиме, але я це зроблю – заради онука! Мені вже 72 роки, хто про нього піклуватиметься, як з нею щось станеться?!” – вирішила пані Галина, мати Марії Лукашенко, і благає всіх небайдужих до чужого горя людей допомогти.

Допомогти можна, перерахувавши кошти на карту ПриватБанк: