«Ми між життям і смертю»: як працює стабілізаційний пункт 155-ї бригади на Покровському напрямку

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

27 січня 2026 р. 16:15

27 січня 2026 р. 16:15

фото: старша медсестра медичної роти 155 окремої механізованої бригади Тетяна Голуб

У 155-й окремій механізованій бригаді, де служить старша медсестра медичної роти Тетяна Голуб, жінок у строю сприймають як рівних, а не як «помічників».

Про це Тетяна Голуб розповіла в етері ТРК «РАІ» у програмі «На часі», пише Фіртка .

За словами медсестри, у медичній роті немає стереотипів щодо жінок, а стосунки між військовими — як у родині.

«У нас одна сім’я. Нас ніхто не ображає», — каже Тетяна Голуб.

Натомість у роті гостро відчувається нестача кадрів. Медсестра уточнює: дефіцит є серед лікарів, водіїв і медсестер. Наразі в медичній роті працюють лише дві медсестри — і це при тому, що інколи в стабілізаційному пункті опиняється понад сотня поранених.

«Був момент, коли одночасно перебували 116 людей з легкими і середніми пораненнями», — розповідає медсестра.

«Там немає права на помилку»

Медикиня пояснила, що стабілізаційний пункт — це місце, де надають першу медичну допомогу перед транспортуванням поранених до госпіталю.

Робота в стабілізаційному пункті — це щоденна боротьба за секунди. Медсестра описує процес так, ніби він відбувається на автоматі:

«Санітар обрізає одяг пораненого, хірург оглядає, а вона, як “права рука анестезіолога”, ставить катетер.

Стабік — це такий мікроорганізм, де нема часу. Там треба за одну хвилину визначитись, поставити катетер, тому що ти знаходишся між життям і смертю», — наголошує Тетяна Голуб.

Умови роботи — далекі від «ідеальних». Медсестра говорить: інколи немає світла, інколи — генератора. Вони працюють навіть у приміщеннях старих хат, де доводиться самостійно проводити освітлення.

«Стабілізаційний пункт інколи розміщуємо у старій хаті, яку доводиться облаштовувати буквально з нуля. Але там, звісно, все стерильно», — додає медсестра.

Війна дронів і щоденні «рейси» поранених

Медична рота вже рік перебуває на Покровському напрямку, і робота тут — без вихідних.

«Медики працюють весь час. Там немає вихідних. Ти заступаєш кожен день», — каже медсестра.

Медикиня також зазначає, що медики співпрацюють із Національною гвардією та 32-ю окремою механізованою бригадою, створюючи спільні стабілізаційні пункти.

«У стабпункт інколи привозять до 60 пацієнтів, а кількість крапельниць може сягати 40 за зміну. Найчастіше — осколкові поранення та поранення від дронів.

Це війна дронів», — коротко охарактеризувала нинішній етап війни Тетяна Голуб.

Евакуація поранених теж часто відбувається в екстремальних умовах: медики вивозять людей на відстань 7–10 км від лінії фронту, а потім ще 40 км до безпечного місця.