Від реабілітації до збірної: історії прикарпатських ветеранів, які їдуть на міжнародні змагання до США

05 лютого 2026 р. 16:16

05 лютого 2026 р. 16:16

Мешканці Івано-Франківська Олександр Зірка й Артем Передереєв увійшли до складу національної збірної України, яка виступатиме на Marine Corps & Air Force Trials 2026 у США. Вони змагатимуться у волейболі сидячи, баскетболу, паверліфтингу, стрільбі з лука, кульової стрільбі, веслуванні.

Їхніми історіями поділилось Міністерство у справах ветеранів, пише “Галка”.

Артем пішов на службу навесні 2024 року та служив у третій штурмовій бригаді. Під час першого бойового виходу він отримав поранення, після якого служба завершилася, а попереду був складний період лікування та реабілітації.

До поранення спорт не займав значного місця в його житті — бракувало часу через роботу. Втім, він завжди любив рух і випробування себе:

“Завжди подобалося перемагати себе. Коли важко, коли хочеться зупинитися — дотиснути до останнього, щоб подолати себе».

Після поранення спорт набув зовсім іншого значення. Реабілітація була зосереджена на розвитку фізичної сили, щоб повернути собі максимальну самостійність. Починав із занять при лікарні, згодом — перші змагання з кросфіту. На той момент минуло лише п’ять місяців після поранення, а реабілітація тривала два місяці. Попри це, Артем наважився спробувати — і посів третє місце. Саме з цього моменту спорт поступово став частиною його життя. З’явилися нові цілі, тренування, прагнення покращувати результати.

Сьогодні Артем активно займається пауерліфтингом, стрільбою з лука, тренується з командою, а також пробує себе в хокеї. Значну частину часу він проводить у русі — щодня може долати до 20 кілометрів на кріслі колісному:

“Я постійно в русі. Навіть якщо є можливість поїхати машиною, мені краще проїхати на кріслі”.

Велику підтримку він отримує від родини — дружини та доньки, які часто їздять із ним на змагання. Найскладнішим, за словами Артема, було адаптувати навантаження до нової реальності та
фізіологічних обмежень. Але саме спорт допоміг знайти баланс і віру у власні сили. Для нього участь у національній збірній — це насамперед честь і відповідальність. Бути частиною збірної для нього — це можливість говорити мовою власного прикладу й надихати інших рухатися далі:

“Для мене честь — представляти Україну. Важливо показати, що навіть люди з ампутаціями можуть більше”.

Він наголошує: відсутність ніг не означає слабкість.

“Я хочу показати таким хлопцям, як я, що можна. Життя на цьому не закінчується», — говорить Артем.

Олександра Зірка ветеран і сьогодні живе в Івано-Франківську, хоча народився й більшу частину життя провів у Дніпрі. Саме там почалася його військова історія — задовго до повномасштабної війни.

Уперше до війська Олександр пішов ще у 1992 році. А з початком війни у 2014-му добровільно
долучився до батальйону “Дніпро-1”. Протягом шести років служив у зоні АТО ООС, пройшов Піски, Маріуполь, Бахмут, Мар’янку.

У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, він без вагань знову повернувся до війська. Служив у 53-й окремій бригаді, спершу зв’язківцем, згодом — у стрілецькому батальйоні. Взимку 2024 року на Авдіївському напрямку отримав важке поранення внаслідок скиду з дрона. Після кількох етапів лікування остаточно відновлювався вже в Івано-Франківську. Саме там у його житті знову з’явився спорт — спочатку як спосіб відволіктися, а згодом як мета і точка росту.

Під час реабілітації до лікарні приїжджала олімпійська призерка Катерина Дубровіна (Сердюк) та Наталка Найда – засновниця і волонтерка ветеранського простору “Ветераницивільні Петрос” з майстер-класами зі стрільби з лука. Олександр спробував — і швидко захопився цим видом спорту. З одного тренування на тиждень він перейшов до трьох, почав їздити на стадіон, а згодом почав приймати участь у змаганнях.

У 2025 році Олександр став чемпіоном України зі стрільби з лука серед людей з ураженням опорно-рухового апарату. Для нього це був важливий рубіж — доказ того, що робота дає результат.

“Мені важливо займати призові місця. Це мій стимул. Якщо я виступив гірше — значить, десь недопрацював, недостатньо тренувався. Спорт дуже чесний: або працюєш — або результату не буде”.

Згодом Олександр долучився до школи інструкторів зі стрільби з лука й сам почав працювати з ветеранами — допомагати тим, хто лише робить перші кроки в адаптивному спорті.

Паралельно його запросили на роботу до Головного управління Національної поліції в Івано- Франківській області — у напрямку ветеранської політики.

Сьогодні він не лише тренується сам, а й їздить по лікарнях, разом з командою “Ветераницивільні Петрос” запускає осередки адаптивного спорту, працює з громадами та допомагає ветеранам знайти свій вид спорту.

На міжнародних змаганнях Олександр планує виступати одразу в кількох дисциплінах: стрільбі з лука, кульовій стрільбі, волейболі сидячи та баскетболі на кріслах колісних. Також він пробує
себе у новому для себе спорті — парахокеї.

“Я з дитинства був у спорті: баскетбол, футбол, волейбол. Зараз додаю нові види. Не обов’язково одразу знати, що твоє. Треба пробувати”.

Бути частиною національної збірної України для нього — це про відповідальність бути прикладом для інших ветеранів і ветеранок.

“Я хочу показати, що після поранення життя не зупиняється. Якщо просто лежати — нічого не зміниться. А коли починаєш рухатися, поступово змінюється і тіло, і покращується внутрішній стан. Якщо я зміг зробити цей крок, значить, і хтось інший зможе”.

Тим ветеранам і ветеранкам, які лише придивляються до спорту, Олександр радить не відкладати і починати з будь-якого спорту, який доступний у вашій громаді.

“Просто спробуйте. Прийдіть на будь-який адаптивний спорт. Не зайде — нічого страшного,
спробуєте інше. Але в якомусь виді ви точно знайдете себе. Адаптивний спорт — це одна з
найкращих форм реабілітації. І фізичної, і психологічної. Я це знаю з власного досвіду”.

Для Олександра спорт сьогодні — це ритм життя. Він тренується сам, працює інструктором, збирає навколо себе ветеранів і допомагає їм знайти свій формат відновлення. Саме спорт дав йому нове коло людей, нову справу і впевненість у тому, що він може робити більше — не лише для себе, а й для інших.

• Двоє франківських ветеранів увійшли до збірної України на змагання у США (ФОТО)
• Прикарпатські ветерани здобули вісім медалей на змаганнях ГАРТ у Києві (ФОТО)
• У палаці Потоцьких відбувся святковий захід до Дня захисників України та Покрови (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Івано-Франківські