Сьогодні Рогатинська громада прощалася з Героєм-Тарасом Льовкіним

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Сьогодні Рогатинська громада прощалася з Героєм-Тарасом Льовкіним

16 лютого 2026 р. 17:42

16 лютого 2026 р. 17:42

Він мав ще багато писати про життя — навіть там, де воно вміщується в один подих. І про своє світле майбутнє після війни… Та з 7 жовтня 2024 року серце Тараса Льовкіна перестало римувати назавжди.

Пише Голос-Інфо , посилаючись на Рогатинську МТГ

Того дня поблизу Новоселівського на Луганщині 32-річний солдат прийняв свій останній бій. Стрілець стрілецького відділення стрілецької роти востаннє встиг сказати братові: «Я повернувся з позиції».

Потім настала тиша — довжиною в рік і чотири місяці. Порожнеча, яку родина наповнювала молитвою, телефонними очікуваннями, надією. Висновок ДНК-експертизи поставив крапку там, де вони вперто трималися за невідомість.

Зима 2026 року, на жаль, написала нові, несправедливі й важкі рядки в історії родини Тараса Льовкіна. Після репатріаційних заходів Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими повідомив про повернення тіл загиблих українських військових. Серед них був Тарас.

Сьогодні Рогатинська громада прощалася з Героєм. Площа стала на коліна — рідні, друзі, побратими, військовослужбовці мовчки, зі сльозами, дивилися на домовину під синьо-жовтим стягом. Мати не витримала — припала до неї, обійняла, ніби могла зігріти й повернути. Її плач розрізав тишу гостріше за будь-які слова. Війна забирає не лише життя — вона ламає серця тих, хто залишається.

А далі — дорога додому. У Загір’я — бабусине село, яке він любив і часто відвідував. Там звершиться чин парастасу. Там земля прийме Героя без броні, без болю… на останній спочинок.

Родині, друзям і побратимам — щирі співчуття. Біль не минає з часом. Але пам’ять тримається довше за тишу. Нехай Господь обійме вас у скорботі й дасть сили витримати гірку втрату.