“Найважче — бачити все з неба і не мати змоги врятувати”: прикарпатський спецпризначенець Кадет про службу

25 лютого 2026 р. 23:40

25 лютого 2026 р. 23:40

Капітан поліції Віталій, позивний Кадет, служить у батальйоні особливого призначення стрілецький. Він освоїв безпілотні літальні апарати й сьогодні протистоїть ворогу у “війні дронів”.

Про це пише “ Галка ” з посиланням на поліцію Івано-Франківської області.

У 17 років Віталій вирішив стати поліцейським. А вже у 22 — у складі спецпідрозділу поліції особливого призначення вирушив на війну. Тоді він був одним із наймолодших бійців підрозділу тому й отримав позивний – Кадет.

“Я йшов у поліцію, щоб служити й захищати. Для мене це не просто обов’язок — це покликання. У спецпідрозділі ми всі як одне ціле, як сім’я”, — розповідає Віталій.

На початку квітня 2022 року загін прикарпатських спецпризначенців звільняв київські міста й села від залишків російських десантників.

“Ірпінь і Бучу забути неможливо. Ми ніколи не пробачимо того, що там відбувалося. Було все заміновано. Ворог, відступаючи, залишав розтяжки й міни під упаковками сухпайків, в помешканнях людей, в дитячих іграшках. Ти можеш просто зачепити будь-який предмет — і все. Поліцейські вибухотехніки працювали з нами пліч-о-пліч, щоб все зачистити і територія нарешті стала безпечною для людей”, — каже боєць.

Потім були Сумщина, Харківщина, Запорізький напрямок, де Віталій вперше отримав поранення. А два роки тому разом із побратимами перейшов до новоствореного батальйону особливого призначення стрілецький. Війна ставала дедалі технологічнішою. Віталій опанував БПЛА та у складі екіпажу аеророзвідки вирушив на Донецький напрямок. Там йому та побратимам довелося протистояти ворожій групі “Рубікон”, яка “полює” за українською артилерією та знищує логістику. До позицій екіпаж Віталія діставався пішки — щоразу близько 12 кілометрів.

Сьогодні його група аеророзвідки – очі піхоти. А кожен БПЛА має свою задачу: великі “бомбардувальники” – “Кажан”, “Вампір” – доставляють допомогу, паливо, боєприпаси бійцям, що на землі, або ж масштабні, вибухові “подарунки” ворогу. Улюблений дрон Віталія — Mavic. На рахунку його групи – уже десятки знищених ворожих транспортів і більше сотні окупантів.

“Через це за нашими екіпажами БПЛА постійно полюють. Вони не шкодують нічого — ні КАБів, ні артилерії, ні FTP, ні “Молній”. Якщо виявляють групу — туди летить усе. Ми відповідаємо за те, що відбувається на землі, і за тих, хто на передовій”, — говорить Віталій.

Та найважчі моменти — не коли по тобі працює ворог, – зізнається Віталій, — а коли бачиш усе з неба і не можеш втрутитися, коли побратими поранені, без зв’язку, ховаються хто-де від ворожих атак. Однією із таких найскладніших операцій Віталія була ротація суміжних підрозділів під Торецьком. Тоді під час виїзду транспорт з бійцями підбили.

“Ми бачили, як особовий склад вибігає — хтось поранений, усе горить, вони без зв’язку. А ти висиш у небі, бачиш усе й нічого не можеш зробити — лише передавати координати в штаб. Треба всіх швидко знайти. Батарейка за батарейкою, дрон за дроном, лиш би не втратити їх. Кожна хвилина — на вагу золота. І лише під ранок ми допомогли останнім вийшли з Торецька. Евакуація пройшла успішно”, — згадує боєць.

За час війни сам Віталій отримав уже три поранення. Під час однієї з ротацій ворожий дрон теж поцілив у транспортний засіб. Автомобіль миттєво спалахнув, але водій не зупинився — так, у вогні, на швидкості вони дісталися безпечного місця. Лише згодом Віталій відчув осколок у руці. Після лікування та реабілітації він одразу ж повернувся до побратимів.

Четверту річницю повномасштабної війни Віталій знову зустріне на фронті. Найважче, зізнається, — бачити сльози дружини й маленького сина, які щоразу проводжають його. Та саме їхня безпека змушує рухатися вперед і разом із побратимами боронити країну.

Івано-Франківські