«Література промовляє до кожного по-своєму»: Тарас Прохасько про пошук того, що хотів сказати автор

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

27 лютого 2026 р. 05:59

27 лютого 2026 р. 05:59

фото: Facebook/Тарас Прохасько

Тарас Прохасько — письменник, інтелектуал та лауреат Шевченківської премії, один із провідних представників «Станіславського феномену».

В інтерв'ю журналістці Фіртки письменник розповів про сенс літератури, її «корисність» і про те, чи справді автор завжди намагається щось прямо донести до читача.

За словами Тараса Прохаська , уявлення про те, що письменник обов’язково «має щось сказати» і закласти чітке послання, — лише один із можливих підходів до літератури.

Він пояснює, що існують різні типи письма. Одні тексти мають виразний дидактичний характер — автор свідомо формулює позицію, прагне, аби її правильно зрозуміли, і очікує певного ефекту від читача. Але є й інша література — та, що не повчає, а передає досвід буття.

«Є література, яка просто передає химерію, дивацтво, емоції; яка говорить про красу, любов, страждання, смерть — про відчуття людини, про те, як вона почувається в різних обставинах життя», — каже письменник.

У такому письмі, на його думку, не варто шукати прихованого «правильного» сенсу.

«У такій літературі не потрібно шукати, “що автор хотів сказати”, бо вона промовляє до кожного по-своєму — до того, хто готовий її почути», — переконаний митець.

Він порівнює літературу із сіячем, який розкидає зерно: усі зерна добрі, але те, куди вони впадуть, визначає результат. Саме тому одна й та сама книжка може викликати у різних людей протилежні емоції й висновки.

«Насправді література — це психотерапія навиворіт: у психотерапії ти розповідаєш щось про себе, а в літературі тобі розповідають — і ти знаходиш у цьому щось своє», — зазначає він.

Окремо письменник торкнувся теми корисності літератури — питання, яке часто порушують у шкільному та університетському викладанні. За його словами, проблема полягає в постійному прагненні виправдати кожну книжку її виховною або навчальною функцією.

Прохасько наголошує: не кожен текст зобов’язаний чогось прямо навчати. Іноді його вплив може бути несподіваним і навіть побутовим.