“«Велике кохання» з присмаком токсичних стосунків”: на який “гачок” чіпляє глядача “Буремний Перевал”? (ФОТО)

03 березня 2026 р. 20:49

03 березня 2026 р. 20:49

Є історії, які не старіють. Вони змінюють обличчя, акторів, костюми, але не змінюють нерв – емоції, які залишає “післясмак” гарно прописаного сюжету. Нова екранізація, яку зняла Емеральд Феннелл натхненна романом Емілі Бронте – саме така. Темна, пристрасна, розкішна у кадрі й отруйна за суттю. “Галка” переглянула славнозвісний “Буремний Перевал”, який останні тижні зносять на пʼєдестал, та готова поділитися своїми висновками та враженнями щодо нього.

Вступ

Фільм починається з темряви. Кілька секунд – лише стогони й хрипи. Глядач дезорієнтований, мов дитина в нічному полі. А далі – силует чоловіка на шибениці.

Англія кінця XVIII-початку XIX століття. Маленька Кетрін стає свідком страти. Так режисерка задає тон: це буде історія не про любов, а про приреченість .

Зіткнення двох стихій

У центрі подій – Кетрін у виконанні Марго Роббі та Гіткліф, якого грає Джейкоб Елорді. Їхній дует – це зіткнення двох стихій.

Роббі створює Кетрін виразною, характерною, сповненою енергії жінки, яка водночас загублена у власних рішеннях. Вона нещасна через те, що “не владна обирати долю”, але насправді саме вона вперто обирає не кохання, а статки.

Гіткліф у виконанні Джейкоб Елорді – темний, трохи божевільний, вибуховий. Його мовчання страшніше за крик. Його любов – це не ніжність, а володіння.

Їхня хімія – безсумнівна. Але це не гармонія, а зіткнення. Вони доповнюють одне одного, і в той же час – отруюють життя усіх, хто їх оточує.

Бідність як вирок

Батько Кетрін приводить у дім хлопчика зі словами: “це твоя тваринка”. Так з’являється Гіткліф. Їхня дружба народжується зі сварок і примирень.

Перехід у дорослий вік – один із найсильніших монтажних ходів. Від ран на дитячому тілі – до шрамів на дорослому.

По сусідству селяться Лінтони – “багатії”, як каже Кетрін з дитячою жадобою до блиску. Її падіння починається не тоді, коли вона погоджується на шлюб. Воно починається тоді, коли вона вирішує, що кохання – це розкіш, яку вона не може собі дозволити.

“Коли роздавали всім душі – нам одну на двох дали», – зізнається вона своїй компаньйонці Еллен. І тут же: “Я ніколи не скажу Гіткліфу, як я його люблю”.

Він це чує. І йде.

Розкіш як клітка

Минув рік. Кетті – одружується з Едгаром Лінтоном. Вона купається в розкішних нарядах і прикрасах, але в її очах – порожнеча.

Режисерка смакує контраст: розкішні інтер’єри проти холодних гірських пейзажів. Природа тут чесніша за людей.

Гіткліф повертається через п’ять років. Гарний, і в той же час – небезпечний. Він купив “Буремний Перевал” – дім їхнього дитинства. Купив минуле, щоб помститися Кетрін.

У кульмінаційній сцені батько Кетрін кидає йому в обличчя: “Ти досі її тваринка і залишишся нею назавжди”, — це зачіпає Гіткліфа за живе.

“Ти знехтувала моєю любовʼю”, – каже він Кетрін при зустрічі. І пропонує їй війну.

А далі їхня гордість ламається і вони починають бачатися потайки від усього світу.

Любов як руйнування

Це історія токсичної пристрасті. Кетрін й Гіктліф не просто ранять одне одного – вони нищать усіх довкола. Лінтон щиро кохає Кетрін, через що згасає морально. Ізабелла, мила і наївна, закохується в Гіткліфа й поступово божеволіє.

Її лист до Неллі – крик у темряві:

“Містер Гіткліф людина?

Якщо так, то він божевільний?

А якщо ні, то він диявол?”

Вона втрачає себе. Як і всі довкола цієї пари.

Фінал – безодня

Сепсис. Марення. Маленький Гіткліф приходить до Кетрін у снах. Її смерть – кривава та невідворотна. А його біль, коли він усвідомлює, що так і не встиг побачити останні хвилини її життя – голосний і розпачливий:

“Тільки не йди кохана. Будь ласка. Як мені жити без мого життя? Як мені жити без моєї душі? Не покидай мене у цій безодні”.

Флешбек. Дитяча обіцянка:

“Кетрін ти моє кохання до кінця життя… і навіть після смерті”.

Кадр змінюється – він обіймає вже мертву її.

Кінець .

Післясмак

По суті, стосунки Кетрін та Гіткліфа – це історія не про велике кохання, а про взаємну залежність і руйнування. Вони не лише завдають болю одне одному, а й тягнуть у вир своїх пристрастей усіх довкола. Їхній зв’язок отруює дім Лінтонів, підточує його добробут і спокій, мов невидима тріщина, що з кожним днем розростається.

Кетрін виходить заміж не стільки за самого Лінтона, скільки за його статки. У той час як він кохає її щиро й віддано. Його підопічна Ізабелла підтримує Кетрін, захоплюється нею, майже боготворить. Здавалося б, перед Кетрін – можливість тихого, мирного життя. Однак вона перекреслює усе щасливе подружнє життя з Лінтоном тому що що? Тому що так і не зуміла його полюбити. Хто б сумнівався. Натомість вона вбиває їхню спільну дитину своїм небажанням бути з не коханим чоловіком. І якщо дитина помирає фізично, так і не народившись, то сам Лінтон згасає потрохи у шлюбі з Кетрін – морально.

Тим часом Ізабелла, наївна й світла на початку історії, закохується у Гіткліфа. Її почуття – сліпе й самовіддане. Але Гіткліф не здатен подарувати їй ані спокою, ані тепла. Він затягує її у власну прірву образ і помсти. Ізабелла поступово втрачає себе, її захоплення перетворюється на одержимість. Під кінець не залишається й тіні того милого, довірливого дитяти, яким вона була. Ізабелла кохає Гіткліфа до безумства. Настільки сильно, що готова допомагати йому у поверненні Кетрін. Адже саме вона пише до неї листи від його імені.

Фільм досить красивий візуально, з гарно побудованим сюжетом та чудовою грою акторів.

Втім, не варто нести з собою на сеанс надто великі очікування, вони лише заважатимуть. Адже це чергова красива романтична історія, яка, як і більшість таких, з часом закінчується. Отак. І хоч по соцмережах літає багато відгуків про те, що це справжнє “велике кохання” – це радше фільм про вибір і його наслідки.

То що краще – бідність з коханим чи розкіш без любові?

Івано-Франківські