Можна лазити, малювати і битися подушками: як “Текстура” у Франківську вчить дітей та підлітків любити читання через гру

11 березня 2026 р. 15:16

11 березня 2026 р. 15:16

В Івано-Франківську до 12 березня триває набір третій сезон дитячого та підліткового читацького клубу програми промоції читання “Текстура”. Долучитись до нього можна за посиланням . Тут не треба сидіти рівно і мовчати. Тут можна лазити по м’яких фігурах, ліпити з пластиліну, їсти шоколад і вигадувати власні кінцівки до історій. Головне — щоб поруч була книжка.

Випадкова ідея, яка стала головною

Ідея дитячого клубу народилася з простого протиріччя: програма працює над називається “промоцією читання”, але лише з дорослою аудиторією. Вирішили це змінити. У Франківську на той момент було багато активностей для дітей — курси, розваги, гуртки — але майже не було книжкових гуртків із фокусом на критичне мислення і спільноту.

Запустили перший сезон у 2024 році — і потрапили в особливий момент. Після початку повномасштабного вторгнення місто прийняло багато переселенців. Діти, які переїхали з родинами, шукали своє місце.

“Завдяки клубу і діти, і батьки змогли знайти якір у місті”, — розповідає Ярина.

45 хвилин, де все дозволено і 8 тижнів без нудьги

Зустрічі тривають до 45 хвилин. Ведуть їх молоді кураторки — вчительки школи “Kaizen”, які вміють працювати з дітьми. За цей час діти й читають, і майструють, і грають.

“Завжди має бути папір і олівці, аби діти могли малювати. Завжди мають бути 5–10 хвилин наприкінці, коли можна просто побіситися”, — описує Ярина формат молодшої групи. Цього сезону планують додати пластилін, глину, спільні експерименти.

Асоціації — це також окремий інструмент. Коли читали “Чарлі і шоколадна фабрика”, принесли шоколад. Після цього діти ще довго питали, чи буде щось смачне на наступній зустрічі.

“Ми створюємо їм асоціації, беручи за основу книжку, але маючи ще щось поруч”, — пояснює Ярина.

У підлітковому клубі більше розмов і дискусій. Туди інколи приходять діти, яких привела мама або потяг друг за компанію. Проте, після першої зустрічі думка змінюється, бо кураторка говорить із ними на рівних, і їй справді цікава їхня думка.

Один сезон клубу триває вісім тижнів. Щотижня — нова книжка. Іноді 200 сторінок, іноді 100. Ярина пояснює: коротка дистанція — свідомий вибір. Діти знають, що це ненадовго, тому легше погоджуються прийти. А коли клуб закінчується — не хочуть, щоб він закінчувався.

Як підбирають книжки

Перший сезон будували разом із літературною агенткою Оксаною Зьоброю, яка мала великий досвід роботи з дитячою аудиторією у Видавництві Старого Лева. Вона склала програму, яку протягом року тестували на двох різноманітних групах. У третьому сезоні “Текстура” працює у партнерстві з видавництвом “Ранок” — одним із найбільших видавців дитячої літератури в Україні.

Відбір книжок — це окрема робота. Ярина орієнтується на різноманітність досвідів: є книжки про комах, які мріють, про доброту, про тварин у вільних зоопарках.

“Немає поганих книжок. Є книжки, які комусь підходять, а комусь ні. І якщо на клубі щось комусь не сподобається — ми вчимося пояснювати чому. Це теж важлива навичка”, — каже вона.

Окремий критерій — це те, що можна збудувати навколо книжки. Яку гру вигадати, з яким висновком діти підуть додому, чи є в історії простір для сміху.

Одного разу розмова природно вийшла на теперішню ситуацію в Україні. Діти мали дуже різні досвіди, і водночас розмова не зводилася до “згладжування кутів”. Це сталося під час обговорення книжки Олі Русіної “Абрикоси зацвітають уночі”, де йдеться про початок війни на Донеччині. І тоді з’ясувалося: в однієї дитини — досвід життя у Харкові, в іншої — Києва, а в третьої — міста, де ніколи не чули вибухів.

“Ми не психологи і не батьки. Але якщо завдяки літературі дитина проговорить щось, що в неї всередині, і потім відкриється з цим батькам — це вже цінно”, — каже Ярина.

Невеличка профорієнтація

Структура кожної зустрічі є, але вона гнучка. Спочатку — коло знайомств, хто що робив минулого тижня. Потім обговорення книжки: улюблені уривки, імена персонажів, які застрягли в голові, ілюстрації, які хочеться розглядати довго. Далі — інтерактив.

Один із важливих акцентів програми — показати дітям, хто стоїть за книжкою. Минулого сезону провели близько десяти зустрічей з письменниками, перекладачами та ілюстраторами. Цього сезону заплановані зустрічі з авторками від видавництва “Ранок”.

“Мені важливо, щоб діти побачили книжку не як об’єкт, а побачили людей за нею. Щоб знали, що є така професія — письменник, ілюстратор, перекладач. Може це працюватиме як профорієнтація і хтось з дітей вподобає собі професію письменника чи ілюстратора”, — каже Ярина Микитин.

Що працює найкраще

З досвіду трьох сезонів Ярина впевнена: діти найбільше люблять експерименти і все, що можна потримати в руках. Невидиме чорнило в стилі історій з книжок про Гаррі Поттера. Трактор на коліщатках, який вчила робити авторка книжки “Тор — тракторець, що тягне танк”.

Підлітки в читацькому клубі можуть годину не поворухнутися — настільки захоплює суперечка. Молодші під час обговорення малюють — і це не відволікає, а навпаки допомагає слухати.

Клуб не вимагає, щоб дитина прочитала книжку до зустрічі. Можна прийти, послухати, зацікавитися — і дочитати потім. Можна мовчати перші кілька зустрічей і поступово підсуватися ближче до гурту.

“Головне — щоб не було тиску”, — каже Ярина. І додає, що деякі діти з першого сезону вже подали заявки на третій. Просто тому що хочуть продовження.

“Хотілося, щоб він читав не за завданням”

Анастасія привела сина Тараса на читацький клуб рік тому. Дізналася від школи “Kaizen”. Мотивація була подвійна: з одного боку, хотілося, щоб хлопець більше читав самостійно, а не лише за шкільною програмою. З іншого — щоб мав простір, де можна обговорити книжку з кимось, крім мами.

“Я багато книжок, які він читає сам, не перечитую — і просто не можу з ним про них поговорити. А тут хтось звертає увагу на те, як написано, які ілюстрації, на нюанси, які він сам може не помітити”, — розповідає вона.

Найбільшим відкриттям сезону стала “Чарлі і шоколадна фабрика” — перша книжка Роальда Дала, яку Тарас прочитав. Після клубу вони поступово купили всю серію. Він сам пропонував іншим дітям позичити продовження.

На новий сезон Тарас іде вже у старшу групу — хоча спочатку сумнівався. Книжки там складніші: менше ілюстрацій, дрібніший шрифт. Анастасія купила кілька наперед, щоб він встиг звикнути до формату. Перша в списку — про Персі Джексона, напівбога з давньогрецької міфології.

“Це не просто розвага — це ще й нові знання”, — каже вона.

Ініціативу клубу Анастасія оцінює просто:

“Дуже важливо, щоб діти бачили, що є інші діти й дорослі, які читають задля задоволення. Не тому що треба — а тому що це цікаво”.

Знайти друзів та улюблену книгу

Мама Софії Анна розповіла, що участь доньки в читацькому клубі для підлітків стала не лише способом прищепити любов до читання, а й можливістю знайти нових друзів у новому місті. Це був перший досвід участі в книжковому клубі для підлітка – раніше Софія відвідувала лише читанки для молодшого віку з майстерками.

Анна побачила оголошення про читацький клуб для підлітків у Франківську, коли сім’я нещодавно переїхала до міста.

“Я сама дуже люблю читати і понад усе хочу, щоб моя донька також читала. Спільнота її віку – це краща мотивація, ніж якщо я буду спонукати її вдома до читання. Плюс на той момент ми тільки приїхали у Франківськ, у нас практично не було знайомих ні у неї, ні у мене. Мені здалося це гарною ідеєю познайомитися, знайти друзів, однодумців”», – розповідає мама.

Спочатку Софія сумнівалася, чи варто ходити: новий простір, плюс невпевненість, що встигатиме читати книги. Однак після першої зустрічі дівчинка була в щирому захопленні.

“Ми домовилися, що підемо на першу зустріч, і якщо їй не сподобається, я її не примушуватиму. Але потім вона сама дуже активно і натхненно ходила на зустрічі. Зараз, коли почула про новий потік, постійно запитує: «Ну що, коли вже, яка книга, я вже готова йти»”, – каже жінка.

З минулого потоку особливо запам’яталася книга “Мандрівний замок Хаула”, яка стала улюбленою. Софія потім перечитувала її, дивилася мультик і почала шукати подібні книги.

Мама також відзначила демократичний підхід організаторів:

“Дуже вдячна за те, що можна було не дочитувати. Якщо ти не дочитав книгу, це все окей, можна було просто приходити, обговорювати, дочитувати потім у своєму темпі”.

Софія і досі спілкується з деякими дівчатами з того потоку зустрічей. Зараз дівчинка вже почала читати “Персі Джексон” з нового сезону і встигла зібрати всю колекцію книг серії, хоча прочитала поки що лише першу частину.

“Дякую за цей клуб” — і хлопчик обійняв

Найцінніший відгук Ярина отримала не у формі анкети. Хлопчик із підліткового клубу просто підійшов, обійняв її і сказав “дуже-дуже-дуже дякую”.

“Я мало не розплакалася”, — ділиться вона.

Є й інші історії. Хлопчик, який не планував нічого читати, після клубу попросив маму купити всі книжки сезону — і вони разом майже все вже прочитали. П’ятирічна дівчинка, яка слухала книжки разом із мамою і прийшла на клуб раніше за офіційний вік — і сиділа на кожній зустрічі з таким захватом, що всім було видно: вона на своєму місці. Мами дітей, які ходили на дитячий клуб, потім записалися на дорослий.

Читацький клуб безкоштовний — це принципово. Фінансування забезпечують партнери та гранти, і Ярина хоче, щоб місця отримували ті діти, для яких цей досвід матиме найбільше значення. Не обов’язково найактивніші читачі — іноді навпаки.

“Мені подобається поднувати різноманітні аудиторії. Той, кого мама привела і хто взагалі не хотів, і той, хто вже прочитав усе на світі — вони доповнюють одне одного”.

На фіналі кожного сезону сертифікати отримують не лише діти, а й батьки. Тому що вони теж пройшли цей шлях: привозили у вихідні, купували книжки, чекали в коридорі й іноді самі читали, поки чекали.

Фото: Антон Сорочак

Читацький клуб реалізується програмою промоції читання “Текстура”, що діє в межах “Теплого міста”, за підтримки благодійної організації Renovabis. Партнер проєкту — видавництво “Ранок”.

Реклама

• У Франківську триває акція зі створення книжкового острівця для дітей в онкогематології
• Франківців запрошують на публічну розмову з літераторами Ольгою Петренко-Цеуновою та Володимиром Єшкілєвим
• Франківців запрошують на публічну розмову з Рустемом Халіловим у палаці Потоцьких

Івано-Франківські