Перший вихід на сцену — у масовці: як Надія Левченко дебютувала в Івано-Франківському драмтеатрі - Івано-Франківські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Перший вихід на сцену — у масовці: як Надія Левченко дебютувала в Івано-Франківському драмтеатрі

14 березня 2026 р. 18:25

14 березня 2026 р. 18:25

Перший вихід на сцену Івано-Франківського драмтеатру Надія Левченко здійснила ще студенткою — під час практики на четвертому курсі, зігравши у виставі «Моя прекрасна леді».

Про це акторка, народна артистка України, волонтерка та режисерка Надія Левченко розповіла журналістці Фіртки .

Уперше на сцені Франківського драмтеатру акторка опинилася саме під час практики на четвертому курсі інституту. У театральних вишах у цей період студенти проходять практику в театрах, і її разом з іншими скерували до Івано-Франківська.

«Як майбутня акторка, ще студенткою, я вперше вийшла на цю сцену у виставі “Моя прекрасна леді” — у масовці. Добре пам’ятаю, як довго обирала, які джинси вдягнути — темно-сині чи світло-сині.

Тоді на мені був червоний топ із коротким рукавом. Це була “Моя прекрасна леді” за Бернардом Шоу — чудова вистава.

Хоча на цій сцені я була й раніше: ще коли танцювала в хореографічній школі або виступала з хором музичної школи на великих обласних концертах».

Акторка пригадує, що коли прийшла працювати до театру, у репертуарі було лише шість вистав на місяць. Для них — молодих і сповнених амбіцій, «нової крові» — було важливо зробити цей театр одним із найкращих в Україні.

«Звісно, з того часу все дуже змінилося. Тоді я грала п’ять–шість вистав на місяць, а тепер — 27–30. Різниця очевидна.

З іншого боку, я подорослішала, і це вже не так просто. Театр забирає майже весь вільний час — страждає родина, я мало бачуся з близькими. Театр — дуже ревнивий і всеохопний організм: або ти віддаєшся йому повністю, або він так само ставиться до тебе.

Та зараз я вже доросла жінка і доросла акторка, тому поступово починаю відходити й давати дорогу молодим, як то кажуть. Загалом я вже 18 років у театрі. Це дуже великий шлях», — ділиться Надія Левченко.

Більше читайте у матеріалі : «Театр сьогодні — лікарня для душі»: акторка Надія Левченко про сцену, кіно та мистецтво під час війни