Сучасні студенти не кращі і не гірші — вони інші — Володимир Бугров

28 березня 2026 р. 13:54

28 березня 2026 р. 13:54

Київський національний університет імені Тараса Шевченка — один із ключових центрів української освіти і науки, який навіть в умовах повномасштабної війни не припинив своєї роботи ні на день. Університет адаптується до нових викликів, розвиває міжнародну співпрацю, підтримує студентів і викладачів та зберігає високі позиції у науковому середовищі.

За останні роки тут зросла кількість міжнародних проєктів, розширилися освітні можливості, а навчальний процес був оперативно перебудований відповідно до умов війни та цифровізації. Водночас університет залишається важливим майданчиком для формування майбутніх фахівців, які працюватимуть над відновленням країни, повідомляє Наш формат.

Про трансформації університету, виклики воєнного часу та бачення подальшого розвитку — в інтерв’ю ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимира Бугрова.

Керівництво університетом у часи пандемії та великої війни стало серйозним випробуванням, однак Володимир Анатолійович зумів утримати його репутацію та інституційну стійкість.

Володимире Анатолійовичу, якою ви бачите стратегічну роль Київського національного університету імені Тараса Шевченка у післявоєнній відбудові України?

Хотів би наголосити, що ми вже сьогодні працюємо на повоєнне відновлення і відбудову. Наприклад, ще в 2023 році, за дорученням Президента України, в Інституті публічного управління та державної служби розпочато підготовку магістрів з урядування на деокупованих територіях і європейської інтеграції для публічних управлінців. Це лише один із прикладів того, як університет реагує на сучасні виклики.

Також на Географічному факультеті та в Інституті геології ми працюємо над проєктами з відновлення ґрунтів. Це надзвичайно важливо, адже повоєнна економіка України значною мірою буде спиратися на аграрний сектор, і якість земельних ресурсів відіграватиме ключову роль.

Університет — це поєднання освіти, науки та інновацій. Ми готуємо висококваліфікованих фахівців у різних галузях — від фундаментальних наук до міжнародних відносин, економіки та мов, які необхідні для європейської інтеграції.

Водночас університет є потужним науковим центром. Ми представлені в шанхайському рейтингу університетів, що підтверджує рівень наших досліджень. Розвиваємо не лише технологічні, а й соціальні інновації, зокрема через поширення українських студій у світі.

Таким чином, університет Шевченка виступає стратегічним форпостом української освіти і науки, який формує майбутнє країни.

Які ключові зміни відбулися в університеті за час Вашого ректорства?

За цей час ми суттєво трансформували систему управління, намагаючись зробити її більш ефективною і гнучкою. Це дало позитивні результати, зокрема значно зросла кількість міжнародних проєктів: з 19 у 2021 році до 37 у 2025-му.

Ми стали переможцями конкурсу Google з кібербезпеки, що принесло університету значне фінансування. Також виступаємо координаторами в Україні проєктів Erasmus+, пов’язаних із цифровізацією освіти.

Разом із тим ми стикаємося з бюрократичними обмеженнями у фінансових операціях із міжнародними партнерами. Тому активно працюємо з державними органами над їх усуненням, адже в майбутньому кількість таких проєктів лише зростатиме.

Важливим напрямом стала підтримка розвитку викладачів і дослідників. Ми запровадили спеціальні освітні ініціативи та створили умови для кар’єрного зростання навіть у складних умовах війни. Регулярно відбуваються обрання нових професорів і керівників кафедр.

Крім того, ми підтримуємо розвиток нових ідей і ініціатив. Наприклад, з’являються нові освітні програми, такі як африканські студії, що відповідають сучасним геополітичним викликам.

Чи має університет чітку довгострокову стратегію розвитку? Які її головні пріоритети?

Минулого року було затверджено нову стратегію розвитку університету після завершення попереднього стратегічного плану. У ній визначено ключові показники та напрями діяльності.

Серед головних пріоритетів — професійний і особистісний розвиток. Особливу увагу приділяємо ментальному здоров’ю, адже війна суттєво впливає на психологічний стан студентів і викладачів.

Також важливими напрямами є розвиток освітніх програм, їх оновлення та адаптація до сучасних потреб. Паралельно ми активно розвиваємо наукові дослідження і підтримуємо високий рівень дослідницької активності.

Окремий акцент — формування університетської спільноти студентів, викладачів і випускників, а також вплив на суспільство як в Україні, так і за її межами.

Зважаючи на обмежене державне фінансування, ми активно шукаємо міжнародних партнерів і залучаємо зовнішні ресурси. Це один із ключових пріоритетів на найближчі роки.

Як університет адаптує навчальні програми до нових реалій — цифровізації та гібридного навчання?

Ми виходимо з того, що цифровізація і штучний інтелект — це насамперед інструменти. Важливо не перетворювати їх на самоціль, а використовувати відповідно до потреб.

Є сфери, де ці технології є критично необхідними, але в соціогуманітарних дисциплінах вони залишаються допоміжними. Тому ми закликаємо студентів розвивати критичне мислення і не покладатися повністю на ШІ.

Водночас університет активно впроваджує сучасні технології. Наприклад, у геодезії та геології використовуються супутникові дані та методи дистанційного зондування Землі.

Ключовим є розуміння мети: будь-яка технологія має допомагати у дослідженні, аналізі та прийнятті рішень. Саме тому ми переглядаємо навчальні програми і впроваджуємо нові інструменти відповідно до їхнього призначення.

Чи планується оновлення освітніх стандартів з урахування потреб ринку праці?

Сьогодні триває перегляд освітніх стандартів нового покоління, і університет активно бере участь у цій дискусії. Це стосується як вищої освіти, так і змін у шкільній системі, зокрема переходу до 12-річного навчання та можливого 3-річного бакалаврату.

Водночас важливо розуміти, що зміни мають бути змістовними, а не формальними. Оптимізація тривалості навчання повинна відповідати конкретним цілям.

Освітня система не існує окремо від суспільства — вона залежить від економічних і політичних умов. Саме тому підходи до освіти відрізняються в різних країнах.

Отже, стандарти мають формуватися як похідні від стратегічних цілей розвитку суспільства і держави.

Як Ви оцінюєте рівень підготовки сучасних студентів порівняно з попередніми поколіннями?

Сучасні студенти не кращі і не гірші — вони інші. Це нове покоління, яке сформувалося в інших умовах.

Їхньою сильною стороною є висока цифрова грамотність і кращий рівень володіння іноземними мовами. Водночас є і виклики — менша схильність до читання та перебування в інформаційних бульбашках соціальних мереж.

Крім того, вони стали більш ізольованими, що значною мірою пов’язано з пандемією і війною. Це впливає на їхні комунікативні навички.

Попри це, сучасні студенти залишаються грамотними, освіченими і цілеспрямованими. Завдання університету — працювати з цими особливостями і сприяти їхньому розвитку.

Ми також намагаємося формувати майбутні покоління ще зі школи, підтримуючи освітні ініціативи, зокрема математичні олімпіади.

Як війна вплинула на освітній процес? Які рішення були найскладнішими для адміністрації?

Найскладнішим у 2022 році було зберегти стабільність і витримати значне психологічне навантаження. Це стосувалося і студентів, і викладачів.

Попри всі труднощі, ми змогли організувати навчальний процес, провести сесію і вчасно випустити студентів. Це дало можливість багатьом із них продовжити навчання за кордоном.

Університет не припиняв роботу жодного дня від початку повномасштабного вторгнення.

Водночас доводиться працювати з внутрішніми викликами і постійно пояснювати рішення, реагуючи на запити суспільства.

Війна також загострила питання відповідальності, адже поряд із правами і свободами важливо усвідомлювати і обов’язки.

Які заходи безпеки впроваджені в університеті для студентів і викладачів?

В університеті було суттєво посилено пропускну систему, особливо в кампусі та студентському містечку, щоб контролювати доступ.

Зараз частину обмежень пом’якшено, але регулярно проводяться інструктажі та попередження щодо безпекових загроз.

Одним із рішень стало обмеження використання Telegram у внутрішній мережі університету відповідно до рекомендацій органів безпеки.

Ми пояснюємо студентам і викладачам, що такі заходи спрямовані на захист і є важливою складовою загальної безпеки.

Чи змінилася роль університету як соціального інституту в умовах війни?

Безперечно, роль університету змінилася і посилилася. Наприклад, щомісяця ми проводимо стипендійну комісію, і близько 1800–1900 студентів отримують соціальні стипендії. Це ті, хто має на це право, вчасно склав сесію і не отримує академічну стипендію. Але це не всі, хто потребує допомоги.

Університет фактично виступає провайдером соціальної відповідальності держави. Ми маємо службу підтримки, психологічну службу, співпрацюємо з інститутом психіатрії.

Зростає кількість студентів із родин військових, і ми повинні працювати з цим у довгостроковій перспективі.

Які основні проблеми сьогодні хвилюють студентів Київського національного університету?

Насамперед це матеріально-технічна база. Рівень викладання можна оцінювати по-різному, але результати залишаються високими.

Війна суттєво вплинула на можливості розвитку інфраструктури. Наприклад, у 2022 році ми отримали фінансування на будівництво нового гуртожитку, розраховане на кілька років, але через війну будівництво зупинилося і кошти були вилучені.

Водночас університет потребує житла, адже до нас приїжджають студенти з усіх регіонів України, зокрема зі сходу і півдня. Сьогодні ми змушені орендувати місця в інших закладах освіти, оскільки власних місць бракує. І в найближчий час це питання повністю вирішити складно.

Також довелося відкласти інші важливі проєкти, зокрема створення біотехсайнс-хабу.

Окремою проблемою є пошкодження інфраструктури. Наприклад, спортивний комплекс, який постраждав наприкінці 2022 року, досі повністю не відновлено.

Чи відчуваєте ви зміну мотивації студентів після 2022 року?

Зміни мотивації відбуваються постійно, приблизно кожні десять років. Ми відстежуємо це через студентські дослідження, які проводяться в університеті.

Загалом мотивація студентів залишається спрямованою на успіх, але розуміння успіху різне: для когось це соціальний статус, для когось родина, для когось фінансова стабільність.

Раніше серед важливих орієнтирів був виїзд за кордон, але реальна готовність до цього завжди була нижчою.

Сьогодні ж головне бажання — це перемога і безпека. Це спільний запит і студентів, і викладачів, хоча кожен реалізує його по-своєму.

Як університет підтримує студентів, які постраждали від війни?

Ми реалізуємо програми соціальної допомоги і маємо ветеранський центр. В університеті навчаються ветерани, зокрема багато хто обирає психологію, прагнучи допомогти і собі, і іншим.

Це складна сфера, адже потрібно зберігати баланс між допомогою і повагою до особистого простору, тому ми довіряємо цю роботу фахівцям.

Наш факультет психології має давню історію і готує висококваліфікованих спеціалістів, які працюють зі студентами.

Водночас підтримка потрібна не лише студентам. Викладачі також перебувають у складних умовах: багато хто має рідних на фронті, поєднує роботу, сім’ю та волонтерство.

Це спільний виклик для всього університету, і ми намагаємося відповідати на нього системно.

Наскільки активно КНУ інтегрується в європейський освітній і науковий простір?

Ми є повноцінним учасником міжнародного освітнього простору. За останні 4 роки майже в 4 рази зросла академічна мобільність студентів і викладачів — понад 1600 поїздок минулого року.

Маємо близько 500 угод із різними інституціями світу, співпрацюємо не лише з Європою, а й з Японією, Південною Кореєю, Індією та іншими країнами. Інтернаціоналізація для нас — це інструмент досягнення освітніх і наукових цілей.

Які міжнародні партнерства є найбільш перспективними для університету сьогодні?

Серед ключових — європейська асоціація університетів та університетські альянси, підтримані Європейською комісією.

Також важливими є програми Erasmus+, Horizon Europe та проєкти НАТО. Ми намагаємося використовувати всі можливості, адже кожна з цих програм має свої переваги.

Що для вас є найбільшим викликом у роботі ректора сьогодні і що дає мотивацію?

Моя мотивація — університет. Я прийшов сюди ще у 1984 році, і все моє життя пов’язане з ним. Тут моя родина, колеги, спільнота, і я пишаюся тим, що університет вистояв у часи повномасштабного вторгнення.

Найбільший виклик — це токсична атмосфера, яку створюють окремі люди, переслідуючи власні цілі. Це впливає і на мене, і на мою родину, і на університет.

З багатьма викликами — інфраструктурними чи організаційними, ми можемо впоратися. Але протидія таким речам є значно складнішою і потребує часу.

Чи плануєте ви брати участь у наступних виборах ректора?

Якщо буде така можливість — так. Один із головних викликів для мене — це спроби не допустити до участі у виборах. Я буду боротися за своє добре ім’я, колектив і середовище.

Сьогодні університет перебуває на підйомі: у 2025 році ми повернули багато показників довоєнного рівня. Це результат системної роботи, і на цій основі ми можемо рухатися далі.

Я бачу перспективи і знаю, як їх реалізувати, тому готовий змагатися на виборах. Важливо, щоб академічна спільнота мала можливість самостійно зробити свій вибір без зовнішнього втручання.

Біохімічний аналіз крові – це дослідження, яке проводять для з’ясування стану всіх органів і систем людини. Забір крові для біохімічного аналізу, як правило, проводять натщесерце (не можна приймати їжу і пити рідину за 6-12 годин), можна пити тільки воду.

Сьогодні, 25 червня, близько 21:30 у Ямниці сталась дорожньо-траспортна пригода. У телеграм-каналі «Чат 112» очевидці повідомляють, що в аварії постраждали люди, пише "Галицький кореспондент". Також очевидці поділилися світлинами та відео. Як видно з відео, автівка, яка їхала з Івано-Франківська, раптом виїхала на зустрічну смугу

Прикарпатський поліцейський Микола Гурак розповів, що на вихідних патрульний автомобіль проїжджав селом поблизу Галича. У боковій вулиці вони спершу помітили білі підошви від кросівок, далі - джинси. Тоді зрозуміли, що там лежить людина. Патрульні побачили, що добре одітий молодий чоловік лежав горілиць. Ноги були прямі, а руки в кишенях куртк

На світанку, 11 березня, ворожі війська з бомбардувальників завдали ударів крилатими ракетами містах Луцьк, Дніпро, Івано-Франківськ. Про це повідомили в Генштабі Збройних Сил України.  "Щодо діяльності повітряної компоненти ворога. Стратегічними бомбардувальниками Ту-95МС ПКС РФ були застосовані крилаті ракети повітряного базування по

Івано-Франківські