вологість:
тиск:
вітер:
Як гуцульська традиція “кукуц” пережила радянські часи і повертається під час війни
09 квітня 2026 р. 21:15
09 квітня 2026 р. 21:15
Кукуци — гуцульська традиція зі столітньою основою. Щороку в Чистий четвер, напередодні Великодня, дітвора в селах Гуцульщини ходить від хати до хати зі словами: “Чи чуєте, а чи спите? Дайте кукуц та яйце!” — і господарі обдаровують їх солодощами, писанками та кукуцями. Ґаздині готують їх заздалегідь — випікають із кислого тіста у середу фігурки пташок, яких і називають “кукуци”. Ходять і хлопці, й дівчата з раннього віку.
Діти, які вирушають у цей обхід, здавна вважалися вісниками світла. Вони несли до кожної хати не лише очікування свята — а й живий вогонь у лампадках. Господарі приймали його і розпалювали “дідівську ватру” — щоб десь там, високо, предки побачили: про них памʼятають.
Своїми спогадами про цю традицію поділився отець Ілля Богатчук з Верховини.
Перші кукуци запам’яталися йому як справжня пригода. Вони з молодшою сестричкою Христинкою пішли самі, без дорослих, одразу після школи — і ходили аж до пізнього вечора, поки мама не почала їх шукати. Телефонів тоді не було, зате був азарт.
“Ми впали в азарт і хотіли назбирати максимально — не через голод, просто було цікаво пройти якомога більше”, — згадує отець Ілля.
У Верховині навіть зі школи дітей відпускали раніше — щоб встигли. Підходили до хат зі словами “грійте діда” — коротко, без зайвих прохань. Що дадуть — цукерки, яблучко, горішок чи пачку кукурудзяних паличок — то вже як у кого. Головне — була радість від несподіванки і відчуття пригоди.
Особлива родинна риса — мамині пташки з тіста. Їх вона робить досі і роздає із бабкою Іллі.
“Моя мама робила пташок. Це дійсно родинна особливість — бо я потепер не бачу і не знаю, чи хтось робить пташок”, — каже він.
З роками до дитячого азарту додалося інше розуміння:
“Старшим стало подобатись інакше — бо це вже як згадка про померлих”.
Традиція жива й сьогодні — цього дня до отця Іллі завітало десятеро діточок. Та щось усе ж змінилося.
“Не всі пам’ятають і, можливо, навіть не всі знають, що це в пам’ять про померлих”, — зауважує він.
Його дружина Лілія розповідала, що в радянські часи люди приходили по кукуци справді з потреби — ділилися, хто чим міг. Була й інша гарна звичка: коли діти приходили до своїх хресних батьків, ті давали їм писанку. Де-не-де це збереглося й досі.
Про важливість традиції отець Ілля каже просто: це соціальний момент. Перебороти сором’язливість, постукати до чужих дверей, побачити різні хати й різні життя.
“Такі явища соціально-релігійного типу, які працюють і з духовністю, і з душевністю, і з тілесністю, дозволяють нам не втрачати зв’язок з нашою дійсністю, попри те, що реальність така важка. Особливо зараз, під час війни”, — підсумовує він.
Джерело: galka.if.ua
Новини рубріки
Понад чотири години без світла: як 10 квітня на Прикарпатті вимикатимуть електрику
09 квітня 2026 р. 21:15
Україна стримує ціни на пальне: Зеленський про домовленості з ринком
09 квітня 2026 р. 21:11
На Івано-Франківщині десятого квітня вимикатимуть світло (ГРАФІК)
09 квітня 2026 р. 21:11