“Хочу, щоб жінки вірили в себе”: як Юлія Бондар після переїзду у Франківськ розвинула власну справу

15 квітня 2026 р. 10:20

15 квітня 2026 р. 10:20

Вощанки та п’янкий аромат бджолиного воску — ці атрибути допомогли Юлії Бондар, адаптувати і знайти себе в Івано-Франківську після переїзду з прифронтового Нікополя. Рідне місто жінки тривалий час перебуває під обстрілами, тож у вересні 2023 року вона разом із сім’єю була змушена змінити місце проживання.

У новому місті Юлія не лише адаптувалася, а й знайшла себе у творчості — почала виготовляти натуральні вироби з бджолиного воску , продовжуючи сімейну традицію.

Як вимушений переїзд перетворився на поштовх до власної справи та з чого почався її шлях, дізнавалася “ Галка ”.

Переїзд, нове місто та шлях до власної справи

Юлія розповідає, що разом із сім’єю переїхала до Івано-Франківська у вересні 2023 року через постійні обстріли рідного Нікополя. Окрім Франківська, інших варіантів сім’я  для переїзду не розглядала.

«Чомусь одразу обрали Франківськ. Чоловіку запропонували тут роботу, а я вже з сином орієнтувалася на нього. Плюс ми колись хотіли жити у Франківську — це була така далека мрія, яка здійснилася через не дуже хороші обставини», — зазначає жінка.

За її словами, адаптація у Франківську відбулася досить швидко.

Попри відсутність знайомих, їй вдалося швидко знайти нове середовище.

«У мене тут не було свого оточення, але я його досить швидко сформувала. Ми приїхали у вересні, а вже в жовтні я пішла на навчальну програму для жінок-підприємниць. Там познайомилася з великою кількістю дівчат — це була велика підтримка», — ділиться співрозмовниця.

Згодом вона почала розвивати власну справу.

«Після першої програми були інші, і так поступово я почала розвивати свій бренд. Зараз я активна, соціальна людина тут, створюю спільноти і розвиваю свою справу. Можна сказати, що ми потрохи укорінюємося», — додає вона.

Жінка зазначає, що за освітою є інженером-конструктором і раніше працювала у Дніпрі.

Після переїзду найбільше їй бракувало відчуття дому.

«Мені дуже не вистачало домашнього запаху і затишку, бо моя родина все життя займалася бджільництвом. Батько — бджоляр із понад 30-річним стажем. І коли я приїхала сюди, зрозуміла, що мені цього бракує», — розповідає вона.

Саме це стало поштовхом до нового заняття.

«Мені хотілося повернути цей стан — запах воску, атмосферу дому. І якось син побачив на YouTube, як роблять свічки з вощини, і сказав, що теж хоче спробувати. Ми разом зробили перші свічки — вони вийшли дуже гарні з першого разу», — ділиться жінка.

Шлях від свічок до ековощанок та популяризації свідомого споживання

З часом ідея переросла у щось більше, ніж просто виготовлення свічок. За її словами, важливо було створити не лише естетичний, а й практичний продукт.

Вощена обгортка або вощанка — це багаторазовий пакувальний матеріал, що зазвичай використовується для загортання продуктів замість харчової плівки. Обгортка виготовляється на основі бавовняного полотна, що просочується восковим розчином.

“Якщо, наприклад, на тканину нанести лише бджолиний віск, вона буде швидко псуватися, тріскатися, і довго не служитиме. Вощанка ж працює до року — її можна мити, як звичайну тарілку, і використовувати повторно”, — розповідає вона.

Жінка додає, що саме це підштовхнуло її до створення корисного продукту, який водночас допомагає зменшити використання пластику та додає естетики у побуті.

“Це не лише про зберігання продуктів і зменшення пластику, а й про відчуття порядку, краси на кухні”, — ділиться вона.

За її словами, перші свічки почала виготовляти у листопаді 2023 року, а вже з початку 2024 року повністю зосередилася на вощанках.

“Я почала глибше вивчати тему, проходити навчальні програми, розбиратися, як працює бізнес — від стратегії до розрахунків”, — зазначає майстриня.

Вона розповідає, що прагнула створити не просто продукт, а бренд із власною ідеєю та візуальною ідентичністю.

“Хотілося зробити крафтову упаковку з українським орнаментом і масштабувати проєкт — не лише в Україні, а й за кордоном”, — каже вона.

Разом із тим, за її словами, в Україні такий продукт ще потребує популяризації.

Жінка додає, що стала авторкою проєкту “Планета без пакета” та отримала грантову підтримку на його реалізацію.

“Я проводила безкоштовні майстер-класи у школах, розповідала про шкоду пластику і альтернативи. Ми разом із дітьми виготовляли вощанки, і вони несли ці знання додому”, — розповідає вона.

За її словами, саме через дітей найкраще вдається впливати на зміну звичок у родинах.

“Діти приходять додому і кажуть: ми більше не будемо користуватися пакетами. І так поступово змінюється мислення”, — додає вона.

«Я хочу, щоб українські бренди звучали гучно і щоб жінки вірили в себе»

Майстриня зазначає, що виробників вощанок в Україні небагато, і більшість із них орієнтуються на закордонні ринки.

“У Європі та США цей продукт більш зрозумілий, тому там його легше продавати. В Україні ж потрібно пояснювати і переконувати”, — каже вона.

Водночас додає, що після першого використання клієнти часто повертаються.

“Якщо людина спробувала один раз, вона зазвичай повертається ще — купує для себе або на подарунок”, — ділиться вона.

Також Юлія бере участь у локальних ярмарках, зокрема на “Промприладі”, а також у благодійних заходах.

Говорячи про екологію, вона підкреслює, що ця тема стала для неї особисто важливою.

“Мені просто не подобається, коли вдома є пакети з пакетами. Якщо заглибитися, одна сім’я за рік використовує сотні пакетів, які не переробляються”, — пояснює вона.

Вона зазначає, що використання вощанок — це не лише про екологію, а й про практичність у побуті.

Юлія зізнається, що інколи відчуває втому, однак відгуки клієнтів мотивують рухатися далі.

«Коли люди пишуть, що продукт їм подобається і він корисний — це надихає», — зазначає вона.

Також вона наголошує, що головний виклик — змінити звички людей: «Багато хто звик користуватися пакетами і не хоче нічого змінювати. Це не лише екологічно, а і набагто економніше».

Окрім розвитку бренду, вона також працює над створенням спільноти для жінок. Вона розповідає, що до неї можуть долучитися підприємниці, експертки та ті, хто шукає себе або нові ідеї.

«Нам важливо створити середовище без знецінення, де є підтримка і розвиток», — зазначає вона.

Зустрічі відбуваються офлайн кілька разів на місяць, під час яких учасниці відвідують воркшопи, знайомляться з експертами та обмінюються досвідом.

Вона переконана, що сьогодні жінкам найбільше потрібні підтримка і безпечний простір для розвитку, а також готовність діяти і не боятися помилок.

Серед планів на майбутнє — масштабування бренду, вихід на міжнародний ринок і розвиток екопроєкту на всеукраїнському рівні.

«Я хочу, щоб українські бренди звучали гучно і щоб жінки вірили в себе», — підсумовує вона.

• Спроможна: як у Франківську допомагають жінкам-підприємницям масштабувати бізнес (ФОТО)

Івано-Франківські