В селі Копанки відкрили й освятили інтерактивну меморіальну дошку полеглому Захиснику України-Андрієві Красію.
17 квітня 2026 р. 16:26
17 квітня 2026 р. 16:26
Сьогодні в селі Копанки на фасаді Копанківської гімназії відкрили й освятили інтерактивну меморіальну дошку полеглому Захиснику України, випускнику навчального закладу Андрієві Красію
.
Цього дня громада об’єдналася у спільній молитві та пам’яті. Вшанувати Героя прийшли рідні та близькі, друзі, бойові побратими, педагогічний і учнівський колектив гімназії, духовенство, представники громадськості.
У щирих словах, спогадах і тиші хвилини мовчання — вдячність за подвиг і біль непоправної втрати.
Андрій Красій народився 10 грудня 1986 року у селі Копанки. Тут минули його дитинство та шкільні роки. Згодом здобув фах електрика у Калуському хіміко-технологічному технікумі, працював у різних сферах, завжди залишаючись працьовитим і відповідальним.
Із початком повномасштабного вторгнення, 18 березня 2022 року, став на захист України. Служив у лавах Десантно-штурмових військ, був водієм десантно-штурмового відділення десантно-штурмового батальйону. Протягом трьох років мужньо виконував бойові завдання на передовій.
Із початком повномасштабного вторгнення, 18 березня 2022 року, став на захист України. Служив у лавах Десантно-штурмових військ, був водієм десантно-штурмового відділення десантно-штурмового батальйону. Протягом трьох років мужньо виконував бойові завдання на передовій.
Життя воїна обірвалося 12 березня 2025 року під час виконання бойового завдання у Курській області внаслідок удару ворожого FPV-дрона.
20 березня 2025 року Героя провели в останню путь у рідному селі. У липні того ж року Андрія Красія посмертно нагороджено орденом «За мужність».
Інтерактивну меморіальну дошку виготовлено та встановлено у співпраці з громадською організацією «Спогади крізь віки». Сучасний формат пам’ятки дозволяє не лише вшанувати ім’я Захисника, а й глибше пізнати його життєвий шлях, бойовий досвід і внесок у боротьбу за незалежність України.
Світла пам’ять про Андрія Красія назавжди житиме у серцях односельців, у стінах рідної школи, в історії громади та в літописі боротьби українського народу.