“Є хороші люди, є не дуже хороші… сексуальна орієнтація тут ні до чого”: історія двох франківок, які вже понад вісім років разом (ФОТО)

17 квітня 2026 р. 22:10

17 квітня 2026 р. 22:10

Анастасія та Олена поділилися з “ Галкою ” своєю історією кохання та життя в Україні після повернення з-за кордону. Вони розповіли про шлях усвідомлення орієнтації та перешкоди, які спіткали їх у життєвому шляху.

Анастасія й Олена познайомилися на фестивалі в Одесі й відтоді разом уже понад вісім років. Одружувалася пара в Данії, адже в Україні зробити цього неможливо. Згодом три роки вони прожили в Німеччині, де, за словами Насті, суспільство до них ставилося привітно. Тепер жінки повернулися в Україну й оселилися у Франківську.

«Ми вже довгий час разом, але нам досі цікаво разом кудись їздити, у нас є спільні інтереси», — каже Анастасія.

Про те, що вона лесбійка, Настя дізналася у 14 років. Для неї питання рівних прав — одне з ключових.

«Я б хотіла, щоб всі мали рівні права, тому що ми, як і всі інші громадяни України, так само платимо податки, працюємо, беремо участь в соціальному та в суспільному житті».

Вона наводить буденні приклади, які показують нерівність: обмеження на іпотеку за програмою «єОселя», складнощі з фінансовими переказами, навіть відсутність можливості скористатися сімейними знижками у спортклубах.

«Це дуже прозаїчні, щоденні речі, про які ті, хто не стикається з цим, мало задумуються».

Олена свою орієнтацію усвідомила пізніше — у 20 років, до цього вона не дуже задумувалась про концепт романтичних стосунків.

«Коли я познайомилася з Настею, у нас відразу виник зв’язок».

Відтоді вони стали парою. Навіть у найважчі періоди — під час пандемії, коли працювали віддалено в однокімнатній квартирі, або коли в 2022 році евакуювалися до Німеччини — їхня близькість тільки міцніла.

«24 на 7 ми весь час були тільки вдвох. Нам це не набридало. І ми досі любимо одна одну, але ще сильніше».

Не все було просто з батьками.

«Мої батьки, коли дізналися, я не скажу, що вони були щасливі, чи в захваті, чи захоплені. Їх хвилювала реакція оточення. Тобто, вони не бачили нічого страшного в тому, що я лесбійка, тому що в мене є кохана людина. Набагато більше їх хвилювало, що це мене позбавить якихось соціальних зв’язків, що люди від мене відвернуться», — пояснює Олена.

Але в житті, каже вона, суспільство здебільшого реагує спокійно.

Вона згадує показову історію зі студентських років, коли одногрупниця сказала, що не знає жодної ЛГБТ-людини.

«А я їй кажу: Галя, ми з тобою два роки навчаємося, я належу до ЛГБТ. І я впевнена, що ти знаєш набагато більше ЛГБТ, просто вони недостатньо впевнено почуваються, або в недостатній безпеці почуваються, щоб тобі про це розказати».

Для пари важливо, щоб питання сексуальної орієнтації залишалося приватним і не ставало причиною упереджень.

«Є хороші люди, є не дуже хороші. І для мене це набагато важливіше розділення. А уже сексуальна орієнтація, це більш приватне життя, воно не має хвилювати інших», — каже Олена.

Читайте ще дві історії дівчат – Катерини та Олени, які відверто розповіли про перші усвідомлення себе, камінг-аути, труднощі, що виникають у щоденному житті.

Івано-Франківські