«Є речі, дорожчі за життя»: історія бійця 102-ї бригади, який витяг побратима з-під мінометного вогню

27 квітня 2026 р. 17:55

27 квітня 2026 р. 17:55


Сергій на псевдо Шаман – майстер взводу ремонту та обслуговування безпілотних авіаційних комплексів у 102 окремій бригаді. Сам родом із Києва, до бригади долучився навесні 2024 року, пише КУРС з посиланням на 102 окрему бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини.

«Є речі, дорожчі за життя»: історія бійця 102-ї бригади, який витяг побратима з-під мінометного вогню 1

“Налаштовую, ремонтую, модернізую. Інколи збираю дрони з нуля”, – розповідає про службу Сергій.

Але цей шлях починався не з майстерні. Сергій воював у піхоті – Бахмут, Кліщіївка, околиці Гуляйполя. Пройшов через важкі бої. Один із таких моментів він пам’ятає особливо чітко:

“Це був мій перший серйозний бій. Літо 2022-го, околиці Бахмута. Після чергового штурму я залишаюсь на позиції сам. По рації кажуть: «Підмога в дорозі, тримайся». І я тримаюсь. Бігаю між окопами, імітую стрільбу, ніби нас там цілий підрозділ. Ворог підходить дуже близько, інколи чую, як гілки тріщать буквально за кілька метрів. Але рельєф і посадка грають на мою користь”.

Потім Сергій зрозумів, що в нього закінчується боєкомплект. На щастя, штурм стих і почався артобстріл. Сергій почав відходити і зустрів побратима, в якого також закінчився боєкомплект, він тягнув два кулемети й автомат. Бійці вирішили виходити разом. Аж тут прямо біля побратима прилетіла міна і важко його поранила. Сергій наклав йому турнікет і потяг. Потім побратими казали, що тягнув два кілометри. Вже майже на виході бійців знову накрило. Сергія поранило уламком під плиту бронежилета. Він не міг встати.

“Кажу: «Вибач, далі не можу». Він відповідає: «Та нормально, майже вийшли». Лежимо. Дивимось у небо. Я кажу: «Дивися, хмарка – як миша з мультика». І буквально за кілька хвилин з’являються наші. Підмога таки доїхала”, – розповідає про вихід з-під обстрілу Сергій.

Але найемоційніший момент настав пізніше, вже у шпиталі, коли Сергій побачив живими побратимів, з якими втратив зв’язок і кого вважав загиблими.

Тим, хто думає, чи йти до війська, говорить так:

“У перший день повномасштабної я думав, що ми вже програли. Але альтернативи для себе не бачив. Як потім дивитись у дзеркало? Є речі, дорожчі за власне життя. Слухайте своє серце і не давайте страху керувати вами”.

Ctrl + Enter

«Є речі, дорожчі за життя»: історія бійця 102-ї бригади, який витяг побратима з-під мінометного вогню

Джерело: kurs.if.ua

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua