Чим небезпечна сечокам’яна хвороба? Особливості захворювання пояснює уролог Андрій Федорів

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Чим небезпечна сечокам’яна хвороба? Особливості захворювання пояснює уролог Андрій Федорів

24 травня 2026 р. 19:39

24 травня 2026 р. 19:39

Сечокам’яна хвороба — це захворювання, при якому в органах сечовидільної системи (нирках, сечоводах, сечовому міхурі) утворюються камені (конкременти). Тобто це доволі просте для розуміння пацієнтів захворювання. Утворилося каміння в сечовій системі — отже, у вас сечокам’яна хвороба.

Про особливості цього захворювання, діагностику та лікування читачам “Галки” розповідає лікар уролог, кандидат медичних наук Андрій Федорів, лікар клініки Мед-Атлант.

– Чим особливе це захворювання?

– Сечокам’яна хвороба — надзвичайно розповсюджене захворювання, тобто багато людей страждають від нього.

Серед усіх урологічних хворих, це друге за частотою захворювання після інфекцій сечових шляхів (циститу, пієлонефриту та простатиту).

Другою особливістю є те, що це хронічне захворювання. Часто своїм пацієнтам, особливо після операції з приводу сечокам’яної хвороби, я кажу: ця хвороба невиліковна, тому надалі потрібно “берегтися”, займатися профілактикою та метафілактикою (медичні заходи, аби запобігти хворобі), щоб не бути прооперованим повторно. Через що пацієнти дуже засмучуються й не всі сприймають це серйозно.

Ще одна особливість — чоловіки хворіють на це захворювання частіше, ніж жінки.

– Чому виникає сечокам’яна хвороба?

– Це часте питання наших пацієнтів. І насправді причин може бути безліч.

вроджені (вади розвитку сечової системи) та набуті зміни сечових шляхів;
порушення обміну речовин, зокрема подагра;
гормональні порушення (гіперпаратиреоз, інші ендокринопатії, пошкодження кісток, гіпервітаміноз D, гіповітаміноз А, тривалий прийом лугів і солей кальцію);
хвороби шлунково-кишкового тракту та печінки, надмірне споживання мінералізованої води тощо;
інфекції сечових шляхів, зловживання солоними стравами, постійні порушення обміну речовин в організмі, застій сечі;
спадковість.

Особливістю цього захворювання є його поліетіологічність, тобто відсутність єдиної причини виникнення хвороби. Це знову ж таки засмучує пацієнтів, адже багатьом хотілося б знати одну конкретну причину та усунути її.

Як бажають усі: змінити воду, відмовитися від солоного і жодного разу не зіткнутися із симптомами сечокам’яної хвороби.

Чим небезпечна сечокам’яна хвороба? Особливості захворювання пояснює уролог Андрій Федорів

– Які симптоми захворювання?

– Симптоматика різноманітна і залежить від розміру утвореного каменя та його розташування в сечовій системі.

Біль. Це основний і найбільш грізний симптом при каменях сечової системи. Найчастіше він виникає при блокуванні каменем природного відтоку сечі з нирок і проявляється всім відомим симптомом — нирковою колькою.
Ниркова колька часто поряд із больовим синдромом супроводжується нудотою, блювотою та порушенням сечовипускання.
Наявність крові у сечі. Нечасто, але буває при сечокам’яній хворобі.

На жаль, доведеться розвінчати черговий міф: “пішли солі з нирок” — больового синдрому в більшості випадків не спричиняють. Дрібні камінці (“солі”), які самостійно виділяються з сечею, практично не викликають болю. Біль може спричинити конкремент (камінь), який різко заблокував відтік сечі з нирок. Найвужчий діаметр сечових шляхів, через який конкремент може виділятися самостійно, становить до 5 мм — саме такий діаметр сечоводу перед впадінням у сечовий міхур. Тому при больовому синдромі найчастіше причиною є конкремент, а не солі, і пацієнт потребує відповідного лікування.

Черговою особливістю сечокам’яної хвороби є наявність великих за розмірами каменів нирок, що не порушують відтік сечі, проте руйнують функцію органа. Саме ці конкременти небезпечні: вони часто збільшуються в розмірах, функція нирок знижується, а діагностується захворювання пізно — найчастіше випадково на УЗД або вже при виникненні ускладнень (підвищення температури тіла, озноб, тобто ознаки запалення нирок).

Особливими симптомами проявляються камені сечового міхура. Це часте, болюче сечовипускання, явища нетримання сечі. Найчастіше захворювання виникає у чоловіків старшого віку через патологію простати. Тобто конкременти сечового міхура виникають переважно як наслідок іншого захворювання: звуження уретри (сечовипускного каналу), гіперплазії простати, раку простати, можливі після проведених раніше операцій на органах малого тазу тощо.

– Як зрозуміти, чи є у людини це захворювання? Як діагностується сечокам’яна хвороба?

– Діагностика сечокам’яної хвороби є дуже різноманітною, проте відходження конкременту (каменю) із сечею є абсолютною ознакою цього захворювання.

Фізикальний огляд. Огляд урологом дозволяє запідозрити захворювання та скерувати пацієнта на подальше, можливе специфічне дообстеження.

Ультразвукове дослідження. Рутинне, безпечне обстеження, яке дозволяє діагностувати безсимптомні камені сечових шляхів, порушення відтоку сечі з нирок, камені сечового міхура тощо.

Комп’ютерна томографія з контрастуванням. Саме КТ органів сечовидільної системи, інформативніше з констатуванням, дозволяє чітко встановити діагноз і обрати раціональне лікування.

Чим небезпечна сечокам’яна хвороба? Особливості захворювання пояснює уролог Андрій Федорів

– Які існують варіанти лікування даного захворювання? Чи всіх пацієнтів потрібно оперувати?

– Все залежить від розміру конкременту, розташування його в нирці, сечоводі, сечовому міхурі, від наявності ускладнень, спричинених конкрементом і т.д.

Якщо розмір конкременту коливається до 4-5 мм, є велика ймовірність його самостійного відходження. А саме після огляду лікарем і дообстежень при відсутності ускладнень, вираженого больового синдрому, пацієнту зазвичай рекомендуємо консервативне лікування з подальшим контролем відходження каменя. Тобто з активним спостереженням за пацієнтом, з повторним оглядом та УЗД.

Проте слід зазначити, що камінь, розташований, зокрема, в сечоводі й такий, що не спричиняє вираженого больового синдрому, — це дуже небезпечний стан. У майбутньому такі “забуті” камені можуть ускладнюватися стриктурою сечоводу, тобто його звуженням, що потребує не лише видалення каменя, а й пластичних операцій на сечоводі.

З власного досвіду знаю, що одним із найважливіших питань пацієнтів до уролога є лікування каменів нирок, зокрема великих або “кораловидних” каменів.

Передусім хочу наголосити: вирішувати питання вибору того чи іншого методу оперативного лікування каменів сечових шляхів без попередньо проведеної комп’ютерної томографії не можна. А ще краще — проводити її з контрастуванням. Тому, якщо уролог скеровує вас на комп’ютерну томографію через камені сечових шляхів, це безперечно виправдано.

Чим небезпечна сечокам’яна хвороба? Особливості захворювання пояснює уролог Андрій Федорів

Отже, дистанційна літотрипсія (ДЛТ) — це оперативне «дроблення» каміння в амбулаторних умовах, яке не потребує стаціонарного лікування, наркозу чи тривалого перебування в лікарні. Такий метод показаний при невеликих каменях нирок невисокої щільності, а також є одним із найефективніших для лікування каменів сечоводів. Щільність конкременту за даними КТ (комп’ютерної томографії) має велике значення при плануванні ДЛТ.

При каменях нирок до 2 см, незалежно від їхньої щільності, показане ендоскопічне оперативне лікування — ретроградна контактна нефролітотрипсія (RIRS). Метод проводиться під знеболенням за участю анестезіолога, через природні сечові шляхи — через уретру. Він не потребує проколів чи розрізів і дозволяє виписати пацієнта вже на першу добу після операції.

За наявності конкрементів нирок понад 2 см пацієнтам показана перкутанна (черезшкірна) контактна нефролітотрипсія (PCNL). Операцію проводять через 5-міліметровий прокол у поперековій ділянці. Це також малоінвазивне втручання, яке допомагає позбутися великих каменів нирок.

Іноді, за певних показань, коли лікування сечокам’яної хвороби потребує супутньої пластики сечових органів, ми проводимо лапароскопічні оперативні втручання.

Хочу запевнити, що в клініці “Мед-Атлант” є сучасне обладнання, потужний лазер для дроблення каміння будь-якої щільності, а також доступні практично всі методи оперативного лікування сечокам’яної хвороби.

Чим небезпечна сечокам’яна хвороба? Особливості захворювання пояснює уролог Андрій Федорів

– Чи буває так, що сечокам’яна хвороба добре маскується?

– Так. Підтвердженням важливості уважного ставлення до специфічності симптомів сечокам’яної хвороби є нещодавній випадок у нашій клініці.

До нас звернувся 45-річний пацієнт зі скаргами на часте сечовипускання протягом тривалого часу та помірний біль під час сечовипускання. Через це він тривалий час лікувався від простатиту та симптомів нижніх сечових шляхів. Водночас у пацієнта були відсутні болі в ділянці нирок, над лоном чи в уретрі. Загальноклінічні аналізи також не показували жодних запальних змін.

Після комплексного дообстеження, зокрема комп’ютерної томографії, у пацієнта виявили конкремент (камінь) нижньої третини сечоводу невеликого розміру, який успішно видалили.