Був уважним, турботливим, відповідальним: на Донеччині загинув морпіх Тарас Козар з Рогатинщини

02 червня 2026 р. 18:39

02 червня 2026 р. 18:39

28 травня в Костянтинівці Донецької області загинув 31-річний морський піхотинець Тарас Козар із Рогатинської громади.

Про це пише “ Галка ” з посиланням на Рогатинську міську раду.

Тарас Козар народився 4 квітня 1995 року у селі Долиняни.

З перших днів своєї появи на світ, хлопчик боровся за своє право жити. Як згадує мама Тетяна, вони охрестили його ще у пологовому, лікарі не давали жодних оптимістичних  прогнозів. Однак Тарас виявився справжнім бійцем і кожним своїм подихом тримався за життя. Молитвами мами він вижив.

Тарас зростав у колі багатодітної родини.

Після закінчення Долинянської загальноосвітньої школи, здобув фах бригадира з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд у Львівському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту.

Продовжив навчання у Чернівецькому транспортному коледжі. Спершу працював у відокремленому підрозділі “Львівська дистанція колії” Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця».

Згодом заробляв на життя за кордоном – у Чехії та Польщі.

“Поміж повсякденними клопотами не забував про свою родину, рідне село. Був завжди уважним, турботливим, відповідальним, людиною з відкритою душею. Любив спорт, грав за місцеву футбольну команду «Долиняни». Був серцем компанії – тим, хто у біді  підставить плече підтримки, порадить, допоможе. Ця риса стала визначальною у його подальшому житті, житті військового”, – йдеться у дописі.

Тарас був мобілізований до лав Збройних Сил України 21 квітня 2022 року. Після навчання у військовому центрі, був призначений на посаду розвідника у 36-ту окрему бригаду морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, у складі якої виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту.

Пізніше служив у оперативно-тактичному угрупованні «Донецьк», боронив українські міста і села на Донецькому та Запорізькому напрямках. Під час операції «Кринки» понад пів року під постійними обстрілами, ударами КАБів та дронів разом з побратимами тримав оборону зруйнованого населеного пункту Кринки, де знайшов своє кохання Ганусю.

“Загартоване війною почуття переросло у міцне подружжя, у якому народився синочок Андрійко. Молодий татко не оминав жодної слушної нагоди побачитися з сім’єю. А це випадало не часто, адже боротьба тривала. Війна готувала захисникові нові виклики, від яких він ніколи не ухилявся. Казав: «Не можу покинути своїх хлопців». Тож попри контузії продовжував виконувати свій військовий обов’язок”, – зазначається у дописі.

Був безпосереднім учасником масштабної наступальної та оборонної військової кампанії Збройних Сил України на території Курської області.

Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудними знаками «За взірцеву службу» командира бригади морської піхоти, «Ветеран війни».

“Ще два тижні тому восьмимісячний Андрійко тулився до татової м’якої бороди, обіймав його за шию своїми маленькими рученятами. Тарас боявся сполохати цей момент щастя, хотів зупинити час, щоб насолодитися тою украденою у війни  радістю. Це останнє прощання з сім’єю було дуже тривожним. Він пішов з дому не озираючись, наче відчував, що йде назавжди”, – розповідається у дописі.

Вирішальним місцем його боротьби і смерті стала Костянтинівка Донецької області. 28 травня внаслідок артилерійського обстрілу молодший сержант загинув.

“«Сьогодні загинув справжній морпіх. Веселий хвацький козарлюга», – написав у соцмережах про смерть Тараса один з його побратимів.  Для своїх бойових товаришів він був не просто другом, а братом, готовим віддати за них своє життя. І віддав – за кожного з нас”, – йдеться у дописі.

У полеглого воїна залишились дружина, син, батьки, сестри, брат і бабусі.

Про дату та час прощання буде повідомлено додатково.

Івано-Франківські