«Іду, аби дітям не довелося брати зброю»: історія життя та боротьби воїна Євгена Самуляка з Тисмениці (ФОТО)

22 червня 2026 р. 17:26

22 червня 2026 р. 17:26

В Івано-Франківській області у рамках проєкту «Історії нескорених» згадують 59-річного захисника України Євгена Самуляка із Тисмениці. Боєць бригади «Едельвейс» пройшов найгарячіші напрямки фронту, а після важкого діагнозу продовжував службу в протиповітряній обороні.

Про це повідомляє “Галка” з посиланням на Тисменицьку міську раду.

Євген Самуляк народився 9 грудня 1967 року в Тисмениці в робітничій родині. Його мати Марія працювала швеєю на хутрофабриці, а батько Дмитро був столяром у місцевому побуткомбінаті. Євген був наймолодшим сином у родині, мав також старших сестру Мирославу та брата Романа. Усі жили дружно.

«Євгенко був непосидючим, допитливим, активно пізнавав світ, був швидким і кмітливим, любив домашніх тварин та техніку. Я на вісім років старша, виховувала та піклувалася про молодшого братика», — згадує сестра Героя Мирослава.

Навчався Євген у Тисменицькій школі, де мав багато друзів, а його найкращим і найвірнішим товаришем був Степан Верней. Після закінчення 9 класу юнак продовжив навчання в професійно-технічному училищі №15 в Івано-Франківську, де здобув фах тракториста.

Відслуживши в армії, працював за спеціальністю — трактористом та водієм. Перед повномасштабним вторгненням трудився оператором газової котельні. Родинне життя чоловіка не склалося, та у шлюбі в нього народився син Тарас.

У цивільному житті Євген Самуляк мав велике захоплення — він був мисливцем, учасником товариства мисливців та рибалок, а також мав мисливську собаку Зіту породи дратхаар, яка зараз живе у його рідних.

Також чоловік дуже любив куховарити та самостійно придумувати нові страви. Улюбленими смаколиками, які він умів майстерно готувати, були бограч, чанахи та шашлик.

Вже 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення, Євген Самуляк самостійно пішов у військкомат, а наступного дня йому виписали повістку. Сестрі чоловік твердо сказав, що йде воювати, аби дітям не довелося брати в руки зброю.

На навчання чоловік потрапив до Коломиї та став бійцем 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. На фронт поїхав у липні 2022 року. Спочатку чоловік виконував обов’язки водія, а у 2023 році пройшов підготовку та став навідником.

Воїн боронив країну на Сумському, Харківському, Донецькому, Луганському напрямках, а також у Київській області. На передовій чоловік часто варив їжу для побратимів, бо бачив, що продукти привозили, а готувати ніхто не наважувався. Для Євгена стояти за плитою було звичною справою.

«Брат мав позивний “Дєд”, бо серед побратимів був старшим за віком. На похороні побратим сказав, що він ніколи не ховався за спини інших», — розповідає пані Мирослава.

У 2024 році життя захисника направили на військово-лікарську комісію, під час якої у нього виявили онкологічне захворювання. Чоловік став обмежено придатним до служби. Та військо Євген Самуляк не полишив — він продовжував служити у підрозділі ППО на Київщині. Про свою важку недугу чоловік лише частково розказав рідним, оберігаючи їх від хвилювань.

Надалі Євген лікувався в Івано-Франківську. У січні 2025-го йому стало дуже зле, він пережив дві операції. Близькі сподівалися, що боєць одужає. Та й сам чоловік дуже хотів жити, прагнув повернутися у стрій і захищати рідну землю.

Проте хвороба виявилася сильнішою. 7 березня 2026 року воїн помер.

Євгена Самуляка поховали у рідній Тисмениці. Захисника посмертно нагородили медаллю Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину».

• 68 днів на «нулі»: історія 24-річного командира взводу з бригади «Едельвейс» (ФОТО)
• Від снайпера до оператора ударних дронів: історія Віктора Коноха з 10 ОГШБр “Едельвейс” (ВІДЕО)
• Вбивці “шахедів”: як зенітники бригади “Едельвейсу” захищають небо Донбасу (ВІДЕО)

Івано-Франківські