Працював у Польщі, але переплив Тису, щоб повернутися на фронт: історія бійця Романа з Івано-Франківщини

12 липня 2026 р. 19:37

12 липня 2026 р. 19:37

25 березня 2025 року Роман на позивний «Тиса» самовільно залишив частину після шести років в українському війську. Попрацювавши протягом року в Польщі, боєць переплив річку Тису, аби повернутися на службу знов.

Історією військовослужбовця поділилися в «Хартії», передає Фіртка .

Роман родом з Івано-Франківщини. З 2019 року він проходив строкову службу, а під час повномасштабної війни виконував бойові завдання як піхотинець на різних напрямках: від Серебрянського лісу до Курської операції. Роман має на власному рахунку велику кількість підтверджених ліквідацій ворога та підбитий танк.

«За час операції в лісі в мене на рахунку близько 1500 підтверджених «добрих росіян». Потім шостого серпня розпочалася Курська операція, і 12 числа я вже заходив в Суджу. Емоцій було дуже багато, і то позитивних — коли їх теж можна побомбити, бо в цю гру можна грати удвох», — розповів боєць.

На початку грудня 2024 року підрозділ військовослужбовця «Тиси» вивели з Курської області. У Романа були заслужені вихідні. А після відпочинку, коли той повернувся на службу, у бійця виник конфлікт з командуванням.

Морально вигорівши на службі, «Тиса» вирішив самовільно залишити військову частину.

«Поїхав на вокзал, звідти — до Буковеля, на курорт на два місяці. Відпочивав і працював там.

Потім поїхав додому. Я живу в прикордонній зоні. Два дні планував усе, роздивлявся карти, підбирав для себе маршрути. Зробив дорозвідку. День перед тим дійшов майже до кордону, подивився, де там патрулі, де дрони літають. Зрозумів, що все реально», — пригадує Роман.

Опісля чоловік прийшов додому та повідомив матір про свій план.

«Мама моя йшла з роботи. Я подзвонив до неї й кажу: купи мені чотири снікерси. Мама купила і дає їх: «Що, солодкого так хочеш?» А я відповів: «Та ні, я сьогодні йду до Румунії».

Перейшов я кордон пішки через гори. Дуже швидко. Ще зустрівся з двома у лісі, які втікали, допоміг їм вийти. Так можна сказати. Хоча вони вже теж повернулися в Україну, ще швидше за мене. О 1:00 я вийшов, о 5:00 я перетнув кордон», — додав «Тиса».

У Румунії у військового знайомих не було, тому він вирішив поїхати до брата у Польщу. Там Роман рік працював у промисловому альпінізмі .

«Працював на найвищому будинку Європи. Але десь через три тижні я пошкодував, що перейшов. Усі думають, що там легко, а там нелегко. Ти там не вдома, ти там гість.

В один з днів подзвонив до мене мій друг й каже: «Є така хороша бригада, як «Хартія». Це якраз на мій день народження було — 17 січня. А я якраз був на роботі, висів на своєму будинку. І подумав, та чому ні?» — згадує боєць.

Повернутися до війська військовому допоміг його колишній командир вогневої підтримки, якому він довіряв.

«Якби не він, то я б напевно й не повернувся. У мене до нього довіра просто. Почали ми думати, як мені повернутися.

Через кордон там було бюрократично важко, треба було багато документів. І я не був впевнений, так само, як і «Сайгон», що потраплю туди, куди хочу, саме в цей підрозділ.

Тому було ухвалене рішення, щоб зайти в Україну так само, як я і виходив. Було декілька варіантів, але зупинилися на річці Тиса. Перед тим я скинув «Сайгону» локацію. Він до неї приїхав й чекав мене вже там. Взяв із собою суху форму, покривало, каву на заправці. Я замотав документи й телефон скотчем та й пішов у річку», — сказав «Тиса».

Після домовленості з другом Роман почав готуватися до переходу. За його словами, найважчим етапом була сама переправа через Тису, адже в горах танув сніг, а рівень води в річці піднявся.

«Це було 25 березня, сніг горами топиться, вода піднялася, темно. Плюс в мене ще був рюкзак 12-15 кілограмів десь на собі. Потім пожалкував, бо ледь не втонув, напився води так добротно. Згодом переліз колючку з єгози , вдало на ній трохи повис догори ногами. Повисів, посмикався, впав на землю.

Вдало дійшов до дороги. Там вже мене чекав друг. Море емоцій було — ми з ним не бачилися рік, може, більше. Попили кави на заправці, він запропонував декілька різних посад», — пригадує Роман.

Після повернення в Україну військовослужбовець приєднався до 13 бригади Національної гвардії України «Хартія» й служить оператором БпЛА у зенітно-ракетному дивізіоні.

Народився в росії, виріс на Харківщині, а нині захищає Україну: історія бійця прикарпатської 102-ї бригади

Втратив дім через війну, але продовжив службу на Прикарпатті: історія ветерана Олександра Тітовського

«Довелося виборювати елементарне», — військова фельдшерка Ольга Штерн про сексизм та виклики для жінок у війську

Івано-Франківські