вологість:
тиск:
вітер:
П’ять кілометрів ніс пораненого побратима: історія полеглого воїна Віктора Суса
14 липня 2026 р. 13:17
14 липня 2026 р. 13:17
32-річний штурмовик із Тисменицької громади Віктор Сус пройшов АТО, з перших днів повномасштабного вторгнення знову взяв до рук зброю, виніс на плечах пораненого побратима та був нагороджений «Золотим хрестом». Його життя обірвалося 12 лютого 2026 року після удару ворожих дронів.
Про це пише “ Галка ” з посиланням на Тисменицьку міську раду.
Віктор Сус народився 22 червня 1993 року в селі Липівка. Рідні згадують його спокійним, працьовитим і турботливим хлопцем. Він любив спорт, допомагав батькам по господарству, навчався на бухгалтера, а згодом здобув освіту фінансиста у Львівському аграрному університеті.
Перший військовий досвід отримав під час строкової служби у Президентському полку. У 2014 році добровольцем вирушив на фронт, воював в АТО, брав участь в обороні Авдіївки та Іловайська. Повернувшись додому, не розповідав про пережите, а допомагав родині розвивати власну справу.
Особливе місце у його житті займала сім’я. З майбутньою дружиною Вікторією він познайомився у соцмережах, а вже через кілька днів сказав, що хоче бути з нею все життя. У подружжя народилися сини-двійнята Віктор і Ярослав. За словами дружини, чоловік був надзвичайно турботливим батьком: навчав дітей кататися на велосипеді, грав із ними у футбол, читав книжки й завжди нагадував поважати маму.
24 лютого 2022 року Віктор без вагань знову вирушив захищати Україну. Служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс», воював на Київщині, Харківщині, Донеччині та Луганщині.
Одним із найяскравіших епізодів його служби став порятунок пораненого побратима. Віктор п’ять кілометрів ніс на плечах військового, який втратив обидві ноги, надав йому першу допомогу та підтримував під час лікування. За цей вчинок захисника нагородили нагрудним знаком «Золотий хрест».
У серпні 2022 року сам Віктор отримав поранення. Після лікування продовжив службу, а в листопаді 2025 року вдруге вирушив на передову — цього разу до 92 окремої штурмової бригади.
У грудні 2025 року він із побратимами 45 діб перебував на позиції без зв’язку. Рідні не знали, чи живий він, аж поки командир не передав їм голосове повідомлення від Віктора.
Життя захисника обірвалося 12 лютого 2026 року поблизу села Вербове на Дніпропетровщині. Під час виходу з позиції Віктор та двоє його побратимів потрапили під удар російських дронів.
Поховали воїна у селі Слобідка, де він жив із дружиною та двома синами.
Джерело: galka.if.ua
Новини рубріки
Змінять куби на інші конструкції: в Івано-Франківську оновлять «Алею Слави»
14 липня 2026 р. 14:06
Жінка з донькою поблизу Яблуниці застрягли на гірській дорозі
14 липня 2026 р. 14:01