Франківськ зазвучав дзвонами як нагадування про полонених і зниклих воїнів (ФОТО, ВІДЕО)

18 липня 2026 р. 11:58

18 липня 2026 р. 11:58

18 липня о 10:00 в Івано-Франківську залунали церковні дзвони на підтримку українських військових, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Акція «Дзвін надії» одночасно відбулася в різних містах України.

Про це пише “Галка” з Майдану Митрополита Андрея Шептицького.

На площі зібралися десятки рідних захисників, волонтери та небайдужі містяни. Близько десяти хвилин над містом лунав передзвін як символ надії, пам’яті та віри у повернення кожного українського воїна. Одночасно дзвони лунали також у Пасічній, біля храму Царя Христа, гарнізонного храму Різдва Христового та на інших локаціях міста.

Одна з організаторок акції, Галина Батюк, розповіла, що частина франківців поїхала до Києва, а в Івано-Франківську вирішили провести передзвін одразу в кількох мікрорайонах.

«Сьогодні о 10:00 ми будемо чути, як дзвенить Івано-Франківськ разом з усіма іншими містами. У залучено більше як шість локацій. Це пішла така хвиля, що самі священнослужителі зверталися і просили, щоб у їхніх храмах лунав дзвін. Кожен дзвонить за свого рідного: за сина, брата, чоловіка чи побратима. Ми надіємося додзвонитися до неба, щоб нас почули, що ми чекаємо і боремося за кожного нашого захисника», – сказала вона.

За словами організаторки, ідея виникла після флешмобу в соцмережах із зображеннями дзвоників.

«Побачила, що у Facebook шириться флешмоб. Подумала: чому б не зробити це наживо, щоб було гучніше. Паралельно таку ж ідею почали реалізовувати в Пасічній. Потім долучився “Дім воїна”, храми. Це показує, наскільки ми згуртовані», – каже Галина Батюк.

Серед учасників акції була Ольга Важинська — сестра зниклого безвісти військовослужбовця Миколи Важинського.

За її словами, брат зник 8 квітня 2026 року на Донеччині під час виконання бойового завдання у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

«Ми нічого не знаємо: чи він живий, чи у полоні. Ми надіємося, що знайдемо його. Кожна людина — це цілий світ. Це найрідніше, що може бути», – говорить жінка.

Вона розповіла, що чоловіка мобілізували у січні.

«Наступного дня він вже був на навчанні, а через два місяці — на передовій. 8 квітня прийшло повідомлення, що він зник безвісти. Нам показали місце, де він перебував. Там не знайшли ні тіл, ні людей. Ми віримо, що він живий і перебуває у полоні».

Мама безвісти зниклого оборонця Марія Максімко чекає на сина вже понад чотири роки. Її син Віктор захищав Україну ще з часів АТО, а згодом брав участь в обороні Маріуполя.

«Мій дзвоник сьогодні — це крик душі за мого сина Віктора і його побратимів, які зникли в Маріуполі чотири роки і три місяці тому. Вони летіли гелікоптером в окупований Маріуполь… До цієї пори — тиша».

Жінка каже, що найбільше хоче, аби суспільство не звикало до війни та пам’ятало про тих, хто досі не повернувся додому.

«Цим дзвоником я хочу сказати, щоб звертали увагу, щоб припинялася війна, бо занадто великі втрати для України. Дуже багато зниклих безвісти. Це страшний біль, який неможливо передати словами».

Івано-Франківські