“Я рвався назад. Бо це моя війна”, — як 26-річний будівельник захищав небо з перших днів повномасштабної війни

12 серпня 2026 р. 15:34

12 серпня 2026 р. 15:34


У перші дні повномасштабного вторгнення Федір захищав небо України у складі Зенітної ракетної Львівської бригади ім. І. Виговського. За чотири роки великої війни він пройшов шлях від обслуговування радянських комплексів С-300 та опанування сучасної німецької системи IRIS-T до самостійного керування безпілотниками на лінії фронту.

Про це пише “Галка” з посиланням на Зенітну ракетну Львівську бригаду ім. І. Виговського.

Історія 26-річного солдата з позивним “Танцюрист” відображає технологічну трансформацію українського війська.

Колесо історії крутимо ми

Ранок 24 лютого 2022 року застав колишнього будівельника на бойовому чергуванні у рідній бригаді. Слова командира дивізіону Михайла Мироненка “Даємо бій, хлопці, це війна” назавжди залишилися в його пам’яті. На той момент Федору було 22 роки.

“Я зрозумів: колесо історії тепер крутимо ми”, — згадує боєць.

Як дизеліст С-300, він відповідав за безперебійне живлення пускових установок під час ударів. Навантаження було колосальним — інколи за добу дивізіон виконував по вісім-десять бойових пусків ракет.

“Я рвався назад. Бо це моя війна”, — як 26-річний будівельник захищав небо з перших днів повномасштабної війни

Три ракети — три цілі

У 2024 році Федір пройшов навчання на сучасному німецькому зенітному ракетному комплексі IRIS-T SLS. Його завданням було виїхати на позицію, розгорнути установку та перевести її у бойове положення. Свої перші пуски на західній техніці він пам’ятає до дрібниць.

“Три ракети. Три збиті повітряні цілі. Я стояв у снігу, перемішаному з болотом, і зрозумів: я справді корисний своїй Україні”, — розповідає солдат.

Зміна ракет на дрони

Прагнення бачити результати своєї роботи призвело Федора до Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил Збройних Сил, де він став оператором безпілотників. Перші бойові завдання виконував на Сумщині. На позиції заходили в темряві, з вимкненими фарами, під постійні повідомлення про повітряну обстановку в рації.

Саме там, через камеру безпілотника, він уперше побачив російського військового, який ішов окопом. Федір зізнається: цей момент і свого першого вирахуваного окупанта він не забуде ніколи. Хлопець чітко доповів командиру, і з цієї секунди розпочалася його щоденна бойова робота оператора БПЛА.

“Я рвався назад. Бо це моя війна”, — як 26-річний будівельник захищав небо з перших днів повномасштабної війни

Цілі для ворога

Оператори безпілотників бачать поле бою найкраще, але й самі є пріоритетною ціллю. Головне завдання після вильоту — не привести за собою “хвоста”, тобто не дозволити ворожому розвідувальному БПЛА зафіксувати шлях до укриття.

Під час одного з виходів російський FPV-дрон виявив їхню групу. Побратим встиг забігти в укриття з криком: “FPV!”, після чого стався вибух та розпочався щільний артилерійський обстріл на знищення. Федір дістав важку контузію, але після кількох днів у госпіталі повернувся на позиції: “Я рвався назад. Бо це моя війна”.

Чому “Танцюрист”?

Свій позивний Федір отримав випадково. Побратими помітили, що під час максимальної концентрації біля пульта керування, коли доводиться утримувати зв’язок із власним дроном під дією ворожих глушилок РЕБ, хлопець підтанцьовує. Так він і став “Танцюристом”.

Незважаючи на завершення терміну ротації та можливість повернутися до своєї зенітної бригади під крило IRIS-T, Федір добровільно залишився на передовій. Після завершення подовженої служби на “нулі” він планує повернутися до своїх зенітників, а після війни — створити сім’ю та повернутися до мирного життя.

“Я рвався назад. Бо це моя війна”, — як 26-річний будівельник захищав небо з перших днів повномасштабної війни

“Я рвався назад. Бо це моя війна”, — як 26-річний будівельник захищав небо з перших днів повномасштабної війни

Джерело: galka.if.ua