Незалежність – це щоденна вдячність: як Франківськ відзначив державні свята

24 серпня 2026 р. 17:05

24 серпня 2026 р. 17:05

Відзначаючи День Незалежності, найголовніше – дякувати тим, хто боронив і продовжує боронити Україну. У ці, важливі для країни дні, Франківськ вшановує пам’ять полеглих Героїв, підтримує тих, хто досі на передовій. І допомагаємо адаптуватися до цивільного життя тим, хто повернувся після поранень.

Про це Голос-Інфо дізнається від Руслана Марцінківа .

У День Державного Прапора України на Вічевому майдані вручили відзнаки «За честь і звитягу» родинам наших Героїв, які віддали життя за Україну. Імена 25 захисників назавжди залишаться в історії нашого міста та України, за яку вони боролися.

За словами дружини загиблого Героя Михайла Неспяка Олени Неспяк, її чоловік був щирим патріотом своєї країни. Захищав її під час АТО, а потім й під час повномасштабного вторгнення:

“Сьогодні хочеться щоб ми запам’ятали наших Героїв не лише тих, хто загинув. Запам’ятаймо їх живими, справжніми, тими хто любив, мріяв, виховував дітей, будував свої сім’ї і безмежно любив Україну. Бережімо те, за що вони віддали свої життя. Бережімо свої родини, нашу мову, культуру, традиції і виховуймо дітей так, щоб вони знали, якою ціною дається нам ця свобода щодня. І коли над нами здіймається синьо-жовтий прапор – пам’ятаймо тих, завдяки кому він сьогодні продовжує майоріти. Поки ми пам’ятаємо наших Героїв – вони живуть. А поки живе Україна – живе і те, за що вони віддали найдорожче” – закликає дружина загиблого Михайла Неспяка Олена Неспяк.

Данило Кікоть починав свій шлях з 2019 року в АТО. Потім служив в силах спеціальних операцій боронив Миколаївщину, Херсонщину. На війні втратив ногу, та попри це цього року повернувся до війська, як інструктор, щоб передавати свій досвід.

“Ми відтісняли ворога метр за метром, повертаючи нашу землю. Були завдання, про які зараз важко говорити без емоцій. Були вода, пісок, холод, постійний ризик і розуміння, що наступний крок може стати останнім. Під час боїв за острів я наступив на міну і втратив ногу. Після чого почалась інша боротьба – вже не з ворогом, в з самим собою: лікування, відновлення, адаптація до протеза, боротьба з наслідками пережитого, пошук себе і свого місця в цивільному житті. Я віддав цій країні своє здоров’я. І коли довелося знову робити цей вибір – я знову став на її захист. Бо за нашими спинами люди – наші діти, наші жінки, батьки, пенсіонери, домівки, наше право жити на своїй землі і самим визначати, якою буде Україна. Для мене день Державного Прапора це не просто день одного з державних символів. Це день пам’яті про тих, хто під цим прапором пішов захищати Україну і не повернувся, про тих, хто прийшов додому з пораненням, про тих, хто продовжує службу, хто сьогодні стоїть на передовій і про кожного українця, який у свій спосіб наближає нашу перемогу” – запевняє військовий Данило Кікоть.

Для кожного з нас важливо висловити свою вдячність захисникам не тільки словами, а й повсякденними вчинками.

“Ми хочемо відзначити ті родини, які втратили наших Героїв, втратили найдорожче для нас – хлопців і дівчат, які віддали своє життя заради Української держави. Також хочемо подякувати ветеранам, які сьогодні після поранень демобілізувалися і є уже в строю тут в мирному житті. Дякуємо і пам’ятаємо якою ціною дається український прапор, українська державність, українська мова і взагалі українська незалежність” , – підкреслює міський голова Руслан Марцінків.

Показати свою підтримку франківці та гості міста могли на Ветеранському ярмарку, який на три дні розгорнувся у центрі Івано-Франківська. Бо підтримувати наших захисників треба не лише тоді, коли вони на фронті. Важливо, щоб після повернення вони могли працювати, розвивати власну справу і будувати своє життя.

Іван Юсько 26 лютого 2022 року разом з синами пішов у ТРО, а потім служив у 78 батальйоні. Пройшов бойовий шлях від командира взводу до заступника командира батальйону. Ветеран 2 місяці тому звільнився зі служби після поранення. А зараз продовжує займатися улюбленою справою – пасікою.

“Повернувся в рідну стихію, чим займався до повномасштабного вторгнення. Тобто робота з бджолами, пасіки. Я вже займаюся біля 30 років, спочатку як хобі починалося з 5 вуликів, а більш професійно вже починалося більше ніж сотню. Правда за війну в мене багато пропало бджіл, не було кому доглядати. Оскільки і сини мої пішли воювати і я разом з ними. Перш за все це треба любити. І воно затягує, хочеться більше, щось розвивати. І воно трохи відволікає, дає можливість перелаштовуватися після війни, після того, що там побачив. Я вдячний, що місто допомагає ветеранам відновлюватися. Це своєрідна психологічна підтримка. І ветеран не має того відчуття покину тості” , – зауважує ветеран Іван Юсько.

Ветеран Назар Ткачик став на захист країни 25 лютого 2022 року. Був одним із тих, хто звільняв Херсонщину. Після звільнення через поранення задумався над власною справою. Спочатку почав займатись мікрозеленню, а потім вирішив започаткувати ще й виробництво м’ясних копченостей – «Козацьку грядку»:

“Це м’ясні копченості натуральні без жодної хімії, спецій, нітритів. Чисто натуральне м’ясо, старовинні маринади, такі як лавровий лист, суміші перців і більше нічого. Ідея з ’ явилась просто – коли заходиш в магазин і хочеться чогось смачного, але рідко є таке на полицях, тому що там або багато підсилювачів смаків. А хотілось справжнє натуральне м’ясо. У нас в асортименті саме на зараз це шинки, балики, шпондери, грудинки курячі грудинка свинна, ребра”, – розповідає Назар Ткачик.

Підтримувати працю захисників важливо щодня. Тому аби знайомити франківців з їхньою справою вже вкотре у місті організовують Ветеранський ярмарок.

“Сьогодні Ветеранський ярмарок з нагоди Дня Незалежності України, Дня українського прапора. Ми тішимося, що кожного року все більше і більше учасників. Це такий спільний проєкт Першого добровольчого шпиталю, комунальної установи «Дім воїна» і міста. Ми намагаємося щоб ветерани могли поторгувати і дуже тішимося, щоб їх збільшувалося ветеранського бізнесу і все більше і більше підприємців приїжджають до Івано-Франківська, беруть участь з Івано –Франківська. Це важливо, тому що це є реабілітація і підтримка. Найважливіше, коли людина вертається з війни, щоб вона знайшла зі своєю родиною свою улюблену справу, нею займалась і допомагала також таким самим ветеранам, тому що як правило ветерани дають роботу ветеранам” , – наголошує Руслан Марцінків.

У День Незалежності в Меморіальному сквері відслужили панахиду за полеглими Героями й помолилися за тих, хто зараз захищає свободу України. Також віддали шану й поклали квіти на могилах полеглих Захисників.

Олексій Лугарєв – батько полеглого захисника Назарія Лугарєва, який очолював Пласт Івано-Франківська, зізнається:

“Колись Незалежність, коли цієї біди не було, вона відчувалась більш так святково. Тепер не дуже. Це свято молитви. Тут, дивіться – всі покоління. Чомусь так стається, що Україна бореться, бореться, бореться..”. Після загибелі старшого сина чоловік почав писати вірші про полеглих Захисників. Один з них приурочив пам ’ яті загиблих борців за Україну.

Івано-Франківські