«Тоталітарні імперії завжди беруться організовувати конфлікт між народами»: розмова з франківським істориком Василем Тимківим

08 вересня 2026 р. 20:34

08 вересня 2026 р. 20:34

Василь Тимків — франківський історик, дослідник українського визвольного руху, директор комунального підприємства «Пам’ять» та голова обласного товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. Понад два десятиліття він займається збереженням національної пам’яті, розшуком та перепохованням жертв тоталітарних режимів і популяризацією правдивої історії України.

У інтерв’ю для ”Галки” Василь Тимків розповів про те, як російські спецслужби маніпулюють темами складного минулого, які міфи довкола Волинської трагедії поширюються у суспільстві, чому Україні бракує дослідників польсько-українських взаємин та як спільні сторінки боротьби проти більшовиків можуть об’єднати обидва народи.

Чому виникає напруга між Україною та Польщею під час війни

Попри те, що в сучасному світі Україна та Польща мають спільного ворога — Росію, який мав би об’єднувати, у відносинах між країнами все одно точаться суперечки. На думку Василя Тимківа, цей ворог насправді не об’єднує, а роз’єднує, адже саме таке завдання ставить перед собою Москва.

Зараз Росія фактично веде війну не просто проти України, а проти всього цивілізованого західного світу, але в першу чергу проти української держави. Головне завдання Москви — позбавити Україну тилової західної підтримки. Вся ця антиукраїнська історична чи антиісторична риторика з боку польських сусідів у першу чергу йде безпосередньо від ФСБ та спецоперацій Москви. Росія має свою агентуру і в Польщі, і по всій Європі.

Не використати цей агентурний вплив Москва собі дозволити не може. І якраз тоді, коли у військовому плані для росіян виникають труднощі на фронті, вони активно використовують цю карту. Росія завжди діяла за принципом «розділяй і володарюй», адже поодинці країни легше знищити, що вже не раз траплялося в історії.

Технологія конфлікту: як НКВС та нацисти зіткнули українців і поляків на Волині

Тема Волинської трагедії залишається надзвичайно дискутивною, навколо неї існує безліч маніпуляцій та викривлень з обох боків. Щоб зрозуміти суть, варто повернутися до історичного контексту. Тоталітарні імперії завжди беруться організовувати конфліктність та антагонізм між народами, щоб встановлювати панування над ними. Легко зіткнути два етноси в час військових дій, хаосу, беззаконня та відсутності державності.

На той час ні українці, ні поляки не мали власної держави — це була територія, окупована німцями, де встановлювався нацистський режим із методикою терору. Водночас спецслужби СРСР (зокрема НКВС) закидали на ці землі свої спецгрупи, які називали себе «радянськими партизанами». Їхня діяльність була спрямована не стільки проти німецьких окупантів, скільки на вчинення провокацій.

Схема працювала так: радянська партизанська група заходила в невеличке містечко чи село на Волині та вбивала німецьку заставу чи представників цивільної адміністрації, адже німці не тримали там великих батальйонів. Окупанти сприймали це як акт проти їхньої влади. Не маючи власних сил для покарання, німецька адміністрація беручи поляків, озброювала їх і відправляла на українське село. Так починався кривавий конфлікт, головними винуватцями якого були радянська та німецька тоталітарні системи.

Крім того, існували відмінності між Галичиною та Волинню. До 1918 року Волинь перебувала у складі Російської імперії, де пригнічувалося національне життя. А в міжвоєнний період польська влада намагалася утримувати цю різницю: не допускала на Волинь Українську греко-католицьку церкву та українські організації, проводячи самоупевнену антиукраїнську політику протягом двох десятиліть.

Розвінчання міфів: маніпуляції з цифрами та роль УПА

У суспільстві існує безліч міфів щодо українсько-польських взаємин:

• Міф №1: Масштаб втрат та замалчування дій польських структур. Польське суспільство перебільшує свої втрати та фактично не визнає дій власних збройних структур проти українців. Польські науковці часто оперують цифрою у 100 тисяч загиблих. Як приклад маніпуляцій, у селі Пужники на Тернопільщині польська сторона заявляє про 86 загиблих цивільних у лютому 1945 року. Однак цей випадок взагалі не стосується Волині за хронологією — це період радянської окупації, коли польські боївки («стрибки») працювали на радянську владу, отримували від неї зброю та фінансування для боротьби з українським підпіллям і тероризували місцеве населення. Відділи УПА зайшли в село і дали бій саме цій озброєній структурі. Більше того, історик Володимир Бірчак знайшов в архіві список поляків, виселених із Пужників до Польщі у 1949 році, де виявлено збіги з «переліком загиблих», що свідчить про перекручування фактів.
• Міф №2: УПА займалася лише винищенням поляків. Як зазначав історик Норман Девіс, 90% діячів ОУН та УПА взагалі не мали відношення до подій на Волині. Поляки також мали свої збройні формування (зокрема Армію Крайову), які були добре озброєні й активно воювали проти українських сил.

Що має об’єднувати українців та поляків

Замість штучного антагонізму обидва народи мають шукати спільні сторінки історії. Мало хто знає, але в Івано-Франківську на найдавнішому кладовищі по вулиці Київській (Княгинин) розташоване поховання 56 вояків Армії Української Народної Республіки та польських військових.

У 1920 році вони пліч-о-пліч захищали край і загинули в боротьбі проти наступу більшовиків на річці Дністер, коли ті намагалися захопити всю Галичину та створили так звану Галицьку Соціалістичну Радянську Республіку. Це яскравий приклад того, як поляки та українці спільно протистояли московсько-більшовицькій загрозі.

Брак науковців та інформаційна слабкість України

Польська сторона регулярно висуває претензії до України щодо визвольного руху, при цьому замовчуючи власні втрати від репресій НКВС у 1939–1941 роках чи Смоленську трагедію, де літак із вищим керівництвом Польщі був знищений Москвою.

Радянська агентурна система (НКВС, МГБ) проводила надзвичайно тонку, вишукану та цілеспрямовану роботу проти українських підпільників, а сьогодні подібні контакти та впливи використовуються серед окремих польських науковців та політиків.

На жаль, на сьогоднішній день українська сторона суттєво відстає у дослідженні цієї тематики. Причини цього наступні:

Політики часто користуються міфами про те, що українські націоналісти нібито були «прислужниками німців». При цьому ігнорується факт, що провідник ОУН Андрій Мельник та тисячі інших оунівців перебували в нацистських концентраційних таборах і знищувалися німцями. Водночас забувається про колоду у власному оці: поляки активно залучалися до німецьких каральних структур, як-от 205-й шуцманшафт батальйон, який повністю складався з поляків і брав участь у акціях проти цивільного населення України та Білорусі.

Тим не менш, у Польщі є чимало незашорених дослідників та істориків, які об’єктивно оцінюють як власну, так і українську історію. Україна має повне право на свою національну пам’ять та своїх героїв.

Бліц-інтерактив: «Духовне речення» Василя Тимківа

• Історія для мене — це про… національну свідомість, про формування кожної людини як свідомого громадянина.
• Люди вірять міфам, тому що… легко вірити в щось — у якусь таку брехню чи напівбрехню.
• Мій найбільший страх — це… непокаране зло.
• Найбільша наша сила в житті полягає в тому, що… віра і надія. Не зневірюватися. Віра заставляє рухатися і щось робити.
• Три речі, які б я порадив собі 20-річному… багато втрачено було живій історії. Людей, які вже відійшли на той світ і могли багато розповісти, я належним чином не зафіксував на відео чи диктофон.
• Найбільше кому я вдячний — це… своїм батькам.
• Окрім перемоги, я мрію ще про… про перемогу.
• Пам’ять про наших героїв важлива, тому що… той, хто не пам’ятає своєї історії та своїх героїв, не має майбуття.
• Ніколи не буде щасливий той, хто… постійно хоче зробити зло комусь.
• Моя мета — це… професійна робота історика, пропагування цих важливих історичних речей. У цьому моя місія, над якою я працюю вже добре два десятки років.
• Кожен українець має… знати свою історію — свого міста, своєї країни, бо без минулого немає майбутнього.

• У Коломиї на площі Скорботи розпочали пошукові роботи: перевіряють наявність радянських поховань (ВІДЕО)
• Сумніваються в управлінському досвіді: облрада не призначила Володимира Рудницького керівником обласної філармонії
• Прикарпатські фахівці віднайшли рештки майора НКВД, який репресував українську церкву та угорців (ФОТО)

Івано-Франківські