Страх заговорити з незнайомими та бажання сподобатися іншим: психологиня пояснила, як підліткам стати впевненішими

09 вересня 2026 р. 14:13

09 вересня 2026 р. 14:13

Підлітки можуть боятися заговорити з незнайомими людьми через страх негативної реакції.

Дитяча психологиня Ірина Волощук пояснила, як поступово подолати цей страх і стати впевненішими у спілкуванні, пише Фіртка .

Водночас підлітка Софія розповіла, що раніше їй було складно спілкуватися з іншими. У школі вона не мала друзів і почувалася ізольованою.

«Мені ніколи не було легко ні з ким спілкуватись», — розповіла дівчинка.

Згодом Софія подружилася з однією дівчинкою. Однак їхня дружба змінилася після того, як у класі з’явилася нова учениця. За словами Софії, подруга почала більше спілкуватися з нею, а про Софію забула.

Зараз дівчинка має друзів, однак знайомитися з новими людьми їй досі страшно.

В інтернеті, каже Софія, спілкуватися значно простіше. Натомість підійти до незнайомої людини та першою розпочати розмову складно через страх її реакції.

Психологиня пояснює: такий страх може впливати на сприйняття себе. Побачивши негативну реакцію чи навіть просто погляд незнайомця, людина може подумати: «Зі мною щось не так». Через це виникає бажання уникати спілкування.

Однак уникнення не допомагає позбутися страху. У повсякденному житті все одно виникають ситуації, коли потрібно звернутися до незнайомої людини — у магазині, кав’ярні, транспорті чи іншому місці.

Маленькі кроки до впевненості

Софія розповіла, що поступово почала змінювати свою поведінку. Раніше, коли йшла вулицею повз незнайомих людей, дивилася під ноги.

«Я стараюся голову піднімати, а не ходити ось так», — пояснила дівчинка.

Вона також почала менше звертати увагу на погляди перехожих.

Ще одним кроком стало самостійне гуляння. Одного разу подруга не змогла піти з нею, тож Софія вирішила прогулятися сама.

«Я собі топаю, типу, спокійно, дивлюся, ой, ой, ой, як же мені все одно на всіх. Йду, собі кайфую», — згадує Софія.

Психологиня називає такі дії поступовими кроками, які допомагають людині почуватися впевненіше.

Крім того, Ірина Волощук каже: для того, щоб відповісти незнайомій людині, не обов'язково бути на сто відсотків упевненою у своїй відповіді. Якщо чогось не знаєш, можна сказати про це прямо або пояснити ту частину інформації, у якій упевнений.

Під час розмови психологиня також пояснила, що коротка пауза перед відповіддю може допомогти впоратися з першою емоційною реакцією та дати можливість обдумати ситуацію.

«Не треба старатися бути душею компанії»

Софія та Ірина Волощук поговорили і про бажання підлітків сподобатися іншим та бути помітними у компанії.

Софія зізналася, що сама хотіла бути «душею компанії» — людиною, яка постійно жартує та розважає інших. Проте зрозуміла, що постійно намагатися бути смішною не означає почуватися комфортно серед людей.

На думку психологині, у спілкуванні важливіше не постійно справляти враження, а залишатися собою.

Вони також згадали історію про хлопця, який вважав, що для впевненості в компанії йому потрібно якомога більше читати, щоб бути достатньо ерудованим і підтримувати будь-яку розмову.

«Читати та бути ерудованим — це добре, але неможливо знати все», — сказала дівчина.

Психологиня погодилася: людині не потрібно постійно підлаштовуватися під інших, щоб заслужити їхню увагу.

«Я нормальна, коли мені страшно»

Говорячи про комфортне спілкування, Софія зазначила, що хотіла б мати велику компанію друзів, у якій можна бути собою і не боятися осуду.

У відповідь Ірина Волощук наголосила на важливості прийняття власних емоцій.

«Я нормальна, коли я сумую, я нормальна, коли мені страшно, я нормальна, коли я не впевнена, я нормальна, коли я не хочу спілкуватися», — пояснила психологиня.

За її словами, не варто вимагати від себе постійної впевненості та ідеальної поведінки. Розуміння того, як потрібно діяти, не означає, що людина одразу зможе це робити. Для цього потрібні практика та поступові кроки.

Ще один важливий момент — необхідність відділяти ситуацію від власної особистості.

«Наприклад, якщо розв’язався шнурок, забруднився одяг чи впали серветки, це не означає, що «зі мною щось не так». Це просто ситуація, яку можна виправити.

Так само чужа думка не визначає людину. Якщо хтось негативно відгукується про тебе, це насамперед його враження, а не об’єктивна правда.

Упевненість не обов’язково починається з великих змін. Іноді це лише можливість підняти голову, дати собі кілька секунд на відповідь, зробити крок назустріч іншій людині й дозволити собі бути собою», — підкреслила психологиня.

«Діти не підуть в інтернет, якщо отримають відповідь від батьків»: психологиня пояснила, чому важлива довіра у сім'ї

Лікар-психіатр про вплив війни на ментальне здоров'я: профілактика та перші дзвіночки розладів

Розмовляти та чітко встановлювати межі: івано-франківська психологиня про побудову довіри між батьками та дітьми

Івано-Франківські