«Полюби себе» не працює: психологиня розповіла, як позбутися надмірної самокритики

10 вересня 2026 р. 15:20

10 вересня 2026 р. 15:20

Люди часто сприймають власні недоліки значно критичніше, ніж їх бачать інші.

Про це розповіла дитяча психологиня Ірина Волощук , пише Фіртка .

За словами психологині, одна з причин комплексів — страх, що інші люди побачать наші недосконалості так само, як бачимо їх ми самі.

«Знаєте, чому ми так боїмося, приховуємо ті частини тіла, які нам самим не подобаються? Тому що ми думаємо, ми боїмося, що інші побачать ці частини тіла, і ми думаємо, що коли інші побачать ці частини тіла, вони побачать їх такими, якими бачимо їх ми», — зазначила фахівчиня.

Людина може сприймати власні особливості через ненависть і відчуття «тотального дефекту». Це стосується не лише зовнішності, а й розуму, мовлення, здібностей та інших рис.

Водночас поширена порада «полюби себе» не завжди допомагає.

«І тут гарна фраза "Полюби себе", але фраза, яка не працює. А що ж тоді працює?».

Почати з усвідомлення страху

Першим кроком Волощук називає усвідомлення того, що людина боїться чужої оцінки.

«Перше, це усвідомлення того, що ми справді боїмося, що інші побачать те, що ми намагаємося приховати. А намагаємося ми приховати те, у що ми віримо, у свою недосконалість, у свою жахливість. І це наше бачення, і наша віра. Але не людей», — розповіла психологиня.

Вона радить звернути увагу на те, як ми самі сприймаємо незнайомих людей у повсякденному житті. За словами фахівчині, зазвичай люди не розглядають перехожих і не оцінюють кожну їхню особливість так суворо, як власну.

«Коли ви дивитесь на людей, от просто йдете вулицею, то невже ви думаєте про людей: "Боже, які жахливі в неї ноги. Боже, яка вона тупа. Боже, яка вона височезна".

Невже ви так думаєте про іншу людину, бачите іншу людину з такими емоціями, з таким відношенням? Ні».

Тому, наголошує психологиня, не варто вважати, що інші постійно зосереджуються на наших недоліках.

«І на вас точно так само ніхто не дивиться».

Волощук також пояснює, що під час порівняння з іншими люди часто думають не стільки про саму людину, скільки про себе.

«Якщо ми дивимося на людину, у якої товсті ніжки, то ми будемо думати: "Слава Богу, у мене хоч не такі товсті". Але сама та людина, на ноги якої ви подивилися, вона для вас не має значення.

Тобто це просто об'єкт для порівняння. Це не особистісне відношення. Це не особистісне визначення. Це порівняння, яке має від чогось відштовхнутися».

Змінювати ставлення до себе поступово

Другим кроком психологиня називає поступову зміну ставлення до тих частин тіла або рис особистості, які не подобаються.

«Другий момент, це крок за кроком змінювати своє відношення до тих частин тіла, чи тих частин особистості, які вам не подобаються, чи які ви ненавидите».

Фахівчиня радить поступово відмовлятися від ненависті та надмірної самокритики. Наприклад, можна визнати, що певна риса не подобається, але не перетворювати це на привід для звинувачень чи сорому.

«Так, мені не подобається. Так, я хотіла б, щоб було ось так. Але вже не ненавиджу себе. Так, я бачу, що я не досить вправно щось роблю. Я б хотіла краще, але я вже не картаю себе, не звинувачую, не засоромлюю і так далі».

За словами Волощук, постійна самокритика не допомагає ставати кращою, а навпаки може посилювати комплекс неповноцінності.

«Трошки виметіть зі своєї голови ці емоції, бо вони не призводять до того, що ви будете покращуватися в цьому. Ви тільки підгодовуєте далі свій комплекс неповноцінності».

Психологиня також радить звертати увагу на те, як людина говорить із собою про власне тіло та здібності.

«Тож говоріть своїм ніжкам, своєму розуму, своїм пальчикам, своїм очкам, своєму волоссю, що ви красиві, що ви гарні, що ви кожного дня дбаєте про них, працюєте над вдосконаленням того чи іншого навику чи тої, чи іншої форми себе», — підкреслила Ірина Волощук.

За словами психологині, поступова зміна власного ставлення до себе допомагає менше залежати від оцінки оточення.

«І тоді вас не будуть турбувати відношення інших до вас. Бо навіть якщо ви побачите негативне ставлення інших до вас, то ви будете розуміти, що воно аж ніяк не стосується саме вас», — додала психологиня.

Війна не скасовує повсякденного життя: психологиня пояснила, як люди адаптуються до постійного стресу

Івано-Франківські