Найбільша мрія — повернутися додому: історія захисника Крука з Франківщини - Івано-Франківські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Найбільша мрія — повернутися додому: історія захисника Крука з Франківщини

12 вересня 2026 р. 09:28

12 вересня 2026 р. 09:28

Василь з позивним Крук родом із Івано-Франківщини. Для нього війна — не перший досвід служби і не перший виклик, який довелося прийняти. За 32 роки життя прикарпатець уже встиг пройти шлях від строковика до командира взводу, пише КУРС з посиланням на Івано-Франківський центр комплектування та соціальної підтримки.

У 2013 році чоловік розпочав службу в Національній гвардії України. Саме тоді отримав позивний Крук. Після двох років строкової служби повернувся до цивільного життя, але ненадовго.

У вересні 2021 року Василь уклав контракт із Збройними Силами України та став військовослужбовцем 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Початок повномасштабної війни застав його на Запорізькому напрямку.

З жовтня 2025 року Василь служить у 100 окремій механізованій бригаді. Нині він — молодший лейтенант, командир механізованого взводу 2 механізованого батальйону.

Для нього командир — це насамперед відповідальність за людей.

«Коли військовослужбовці знають одне одного, довіряють своїм побратимам і командиру — підрозділ працює як єдиний механізм. Саме це дозволяє виконувати найскладніші завдання», — каже боєць.

Крук не залишається позаду, коли його люди вирушають на позиції. Він іде разом із ними, адже переконаний: командир має бути поруч не лише під час постановки завдання, а й там, де найважче.

Свій бойовий досвід Василь намагається передавати молодшим військовослужбовцям. Адже на фронті іноді саме одна правильно виконана дія, вчасно помічена деталь чи набута навичка можуть стати вирішальними.

За образом офіцера, позивним і військовою формою — чоловік, якого вдома чекають найдорожчі люди. Мама Дантеса Юріївна та дружина Віра. Саме думки про них допомагають триматися й рухатися вперед.

“Війна змінює ставлення до звичайних речей. До можливості почути голос рідної людини. До ранку без вибухів. До тиші та домашнього тепла. А найбільша мрія після Перемоги для Василя проста — повернутися додому”, — йдеться у дописі.

Ctrl + Enter