Коли винайшли окуляри і хто став їхнім автором

29 вересня 2026 р. 00:11

29 вересня 2026 р. 00:11

Окуляри винайшли в Північній Італії, близько 1280-х років. Точнішої дати історія не зберегла: ім’я винахідника не потрапило до жодного документа, а сам рік появи доводиться відновлювати не за патентом чи записом майстра, а за текстом церковної проповіді, виголошеної за кілька років по тому. Тож питання, коли винайшли окуляри, має відповідь із точністю до десятиліття, і спирається вона на єдине вціліле свідчення тієї доби.

Проповідь 1306 року як головний доказ

Головне свідчення залишив домініканський чернець Джордано з Пізи. 23 лютого 1306 року в церкві Санта-Марія-Новела у Флоренції він виголосив проповідь, у якій зауважив: не минуло й двадцяти років, відколи винайдено мистецтво виготовлення окулярів. Проста арифметика веде до середини 1280-х. Якщо на момент проповіді минуло менше двадцяти років, перші окуляри з’явилися близько 1286 року.

Цінність цих слів не лише в даті. Проповідник додав, що особисто бачив того, хто першим виготовив і застосував окуляри, і навіть розмовляв із ним. Перед нами не переказ через століття, а свідчення сучасника з прямим контактом до винахідника. Той самий Джордано в частині джерел фігурує під іменем Джордано да Рівальто, хоча йдеться про одну людину, а не двох різних.

Хто винайшов окуляри і чому ім’я втрачено

Питання, хто винайшов окуляри, лишається без прямої відповіді, і завинив у цьому сам майстер: він тримав технологію в секреті. Найближче до розгадки підводить постать Алессандро делла Спіна, який помер 1313 року. Хроніка пізанського монастиря Святої Катерини повідомляє, що Спіна вмів відтворити будь-яку річ, яку бачив, і саме так повторив окуляри, коли їхній автор відмовився ділитися вмінням. Це робить його поширювачем ремесла, а не доведеним винахідником.

Що ремесло вже існувало наприкінці XIII століття, підтверджує і венеціанський статут цеху кришталярів. Ухвала від 2 квітня 1300 року забороняла видавати звичайне скло за гірський кришталь, а вже 1301 року майстрам дозволили робити скляні лінзи для читання, якщо ті продавалися чесно, як скло. Осередком скловаріння з 1291 року став острів Мурано, куди владним рішенням перенесли всі печі, щоб уберегти дерев’яну Венецію від пожеж і водночас утримати секрети майстрів. На цьому тлі окремо стоять два міфи. Флорентійця Сальвіно дель Арматі століттями називали автором винаходу, хоча жоден документ епохи цього не підтверджує, а розповідь про окуляри, нібито привезені Марко Поло з Китаю, не має під собою джерельної основи.

Якими були перші окуляри

Найраніша конструкція дістала назву окуляри на заклепці. Окуляри на заклепці — це дві опуклі лінзи в окремих обідцях із кістки, дерева або металу, з’єднані заклепкою і без жодних дужок. Тримали їх рукою або затискали переніссям. Опуклі лінзи виправляли лише далекозорість, тож користь від них мали передусім люди старшого віку, яким важко читати зблизька. Лінз для короткозорості тоді ще не робили: увігнуте скло увійде в ужиток значно пізніше, у XV столітті.

Уявлення про ці окуляри дають кілька збережених свідчень епохи:

• Фреска Томмазо да Модена 1352 року в Тревізо, де кардинал Гуго де Сен-Шер зображений в окулярах за роботою над рукописом. Це одне з найдавніших зображень окулярів у мистецтві.
• Знахідка в абатстві Вінхаузен поблизу Целле, зроблена 1953 року під підлогою чернечого хору. Це найстаріші вцілілі окуляри на заклепці з дерев’яними обідцями.
• Замовлення герцога Міланського 1466 року на 200 пар лінз різної сили, розрахованих на поступове погіршення зору з віком.

Шлях від заклепки до дужок і сучасної корекції зору

Понад чотири століття окуляри трималися на переніссі й раз у раз спадали, поки лондонський оптик Едвард Скарлетт близько 1727 року не додав до оправи жорсткі бічні дужки, що спиралися на скроні. Саме звідси в англійській мові пішла назва temples для завушників. 1752 року інший лондонський майстер Джеймс Ейскоу вдосконалив кріплення подвійним шарніром, завдяки чому дужки стало зручно складати. Пізніше Бенджамін Франклін, що потерпав водночас від далеко- і короткозорості, поєднав в одній лінзі дві оптичні зони й започаткував біфокальні окуляри.

Кожен із цих кроків розв’язував ту саму задачу, яку поставив невідомий італієць XIII століття: як надійно втримати підібране скло перед оком. З часом та сама ідея корекції зору перейшла з оправи просто на поверхню ока, у контактні лінзи, широкий асортимент яких сьогодні пропонують спеціалізовані магазини оптики ( https://linza.ua/ ). Так проста заклепка, що з’єднала дві флорентійські лінзи наприкінці XIII століття, через сім століть перетворилася на цілу індустрію засобів корекції зору, а історія окулярів виявилася історією однієї впертої інженерної проблеми.

реклама

Івано-Франківські