Мріяв про військову справу: в Івано-Франківську відкрили мурал загиблому «азовцю» Оресту-Миколі Василечку (ФОТО)

11 жовтня 2026 р. 17:39

11 жовтня 2026 р. 17:39

В Івано-Франківську 11 жовтня відкрили пам’ятний мурал на честь військовослужбовця Ореста-Миколи Василечка з позивним «ЮНВА», який загинув у вересні 2024 року.

У композиції зобразили очі захисника, птахів і символи єдності, підтримки та пам’яті про полеглих військових. До створення муралу долучилися художники, родина захисника та небайдужі містяни.

Про це повідомляє журналістка Фіртки з місця події.

Над його створенням працювали художники Олесь Базюк та Олексій Постульга за підтримки Інни Базюк і небайдужих містян.

За словами громадської діячки, робота тривала близько місяця.

«Коли до нас звернулася родина з проханням намалювати пам’ятний мурал, ми підійшли до цього дуже глибоко.

Хотіли, щоб він символізував не лише одну людину, а й багатьох людей, завдяки яким ми маємо можливість жити, бути тут зараз», — розповіла Інна Базюк.

Очі, птахи та символи єдності

Центральний елемент муралу — очі Ореста. Вони мають нагадувати про ціну свободи та людського життя.

«Кажуть, що очі — це дзеркало душі. Я хочу, щоб кожен, хто буде йти, бачити чи проїжджати повз, дивився в ці очі й розумів ціну всього цього. Ці очі могли жити, могли бути серед наших очей.

Ми могли дивитися цій людині в очі щодня, але, на жаль, ці очі залишаться в нас тільки в пам’яті», — пояснила Інна Базюк.

Нижню частину композиції прикрашають птахи. Їх малювали люди, які відгукнулися на оголошення в інтернеті. Кожна пташка стала символом людини, яка долучилася до роботи й пережила власну втрату.

«Птахи — це символ тих, хто відлетів далеко. Кожен, хто проніс свою втрату, малював свою пташку. Бо кожен із нас у цій війні, я вже переконана, має якусь свою близьку втрату», — сказала громадська діячка.

Ще один елемент композиції — рука на серці. За словами Інни Базюк, цей символ уособлює соборність, єдність і молитву, а також пов’язаний із бригадою «Азов».

На муралі також є напис «Ти ніколи не будеш іти сам». Інна Базюк пояснила, що напис нагадує про підтримку та взаємодопомогу між військовими й усіма людьми.

«Це про підтримку і взаємопідтримку побратимську, про те, що в бій завжди легше йти разом. Коли ти один борешся, ти нічого. А коли ти з кимось, у парі чи не в парі, чи більше людей, коли ми об’єднані, ми набагато сильніші», — наголосила Інна Базюк.

Над муралом працювали близько 30 днів. Олесь Базюк присвятив роботі приблизно 15–16 днів під час відпустки. До завершення також долучилися Олексій Постульга та інші небайдужі люди.

Інна Базюк наголосила, що такі мурали допомагають зберігати пам’ять про тих, завдяки кому українці можуть жити, працювати й займатися повсякденними справами.

«Нам треба нагадувати суспільству, завдяки кому і завдяки чому ми тут, у нашому місті, маємо можливість жити, працювати, пити каву.

Це вдячність усім тим, хто вдягнув піксель, хто вдягнув форму, прийняв присягу і бореться дотепер — від першого дня й донині», — підсумувала вона.

«Хотіли, щоб його очі нагадували нам про нього»

Ідея створити мурал виникла в родини після другої річниці загибелі воїна. За словами його матері Оксани Василечко , син із дитинства був життєрадісним, допитливим і патріотично налаштованим. Він займався спортом, грав у футбол, цікавився історією та розпитував маму про повстанські пісні й героїв Другої світової війни.

«Я не могла зрозуміти, чому це питання його цікавить. Я потім якось про це забулася. Він цим цікавився, займався, вивчав історію.

І коли він прийняв своє рішення та долучився до 6-го батальйону 12-ї бригади спеціального призначення "Азов", тоді я все зрозуміла. Напевно, ця ідея, ця любов, патріотизм у нього були закладені ще з раннього дитинства», — розповіла Оксана Василечко.

Орест навчався в Івано-Франківському коледжі технологій та бізнесу, Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій, а також закінчив магістратуру Західноукраїнського національного університету. Водночас, за словами матері, він мріяв про військову справу.

У лютому хлопцю виповнилося 25 років, а вже 12 квітня він підписав контракт.

«Я, звісно, питала, чому "Азов". Він мені відповів чітко: серйозна бригада, серйозний підхід, мотивовані хлопці, яких не ловлять, яким не приносять повістки, а які йдуть самі. "Я хочу бути там, мати місце з ними", — сказав він», — пригадала мама захисника.

21 вересня 2026 року минуло два роки від дня загибелі Ореста. Оксана Василечко зізнається, що час не приніс родині полегшення, а пам’ять про сина залишається болючою.

Рідні хотіли бачити зображення Ореста не лише на Алеї Героїв і біля місця поховання, а й у повсякденному житті міста.

«Ми хочемо його бачити постійно. Він у нас є на Алеї Героїв, де ми з ним зустрічаємося щодня, на могилі, де ми щодня зустрічаємося. І хотіли, щоб оці його веселі, життєрадісні очі завжди нагадували нам про нього», — сказала Оксана Василечко.

Водночас родина прагнула, щоб мурал вшановував не лише Ореста, а й усіх українських військових — полеглих, чинних захисників і безвісти зниклих.

«Ми не просто хотіли увіковічнити тільки Ореста. У цьому муралі є уособлення всіх військовослужбовців — чинних і загиблих, і безвісти зниклих, "Азову" й усіх інших частин Національної гвардії та Збройних сил України.

Уособлення всіх, хто віддав своє життя, хто сьогодні нас захищає і хто готовий у будь-яку хвилину за Україну віддати своє життя», — наголосила мати захисника.

Оксана Василечко сподівається, що мурал також допоможе виховувати наступні покоління. Вона хоче, щоб батьки розповідали дітям про українських героїв, проходячи з ними вулицями міста.

«Коли мати чи батько веде свою дитину в садочок чи до школи або просто прогулюється вулицями міста, хочеться, щоб на таких прикладах, як цей мурал, виховували майбутніх героїв і розповідали, що це наш герой, який загинув за нас із вами».

«Він був справжнім побратимом»

Побратим Ореста на позивний Дубляж поділився спогадами про спільну службу. За його словами, вони познайомилися ще до початку курсу КПП, а згодом проходили навчання разом. Після його завершення обидва потрапили до роти вогневої підтримки.

Дубляж згадує Ореста як дисципліновану, надійну людину, яка уважно ставилася до побратимів і завжди була готова допомогти.

«Насправді це одна з найбільш дисциплінованих людей до себе, яких я взагалі знаю. Він був неймовірно надійним і дуже розуміючим до побратимів», — розповів Дубляж.

Військовий пригадав, як під час навчання вони долали значні дистанції бігом. Орестові фізичні навантаження давалися легше, тому він допомагав тим, кому було складніше.

«Коли ти вже біжиш якийсь четвертий, п’ятий, сьомий кілометр, він підбігає до тебе ззаду. Забирає твою броню, коли ти не можеш бігти. Або просто підтримує тебе, і ви разом так біжите.

І ти розумієш, що йому важко, але він біжить. Саме в цьому він був справжнім побратимом», — поділився спогадами військовий.

За словами Дубляжа, вони могли годинами розмовляти на різні теми. Після завершення курсу побратимам дали кілька днів, щоб побути вдома. Тоді вони разом гуляли Києвом і чекали на потяги: Орест мав їхати до Івано-Франківська, а Дубляж — до Хмельницького.

«Насправді це була надзвичайно чудова людина, яку ми, на жаль, втратили».

Дубляж також розповів, що особисто бачив кадри виходу групи, у якій перебував Орест. Спочатку було незрозуміло, хто саме потрапив на відео. Однак після того, як інформацію про операцію передали, побратим усвідомив, що сталося.

Побратим зізнається, що звістка про втрату сильно на нього вплинула. У пам’яті Орест залишився усміхненим, із хорошим почуттям гумору та готовністю прийти на допомогу.

На запитання, що суспільство має знати про загиблого захисника, побратим наголосив на важливості збереження пам’яті про таких людей.

«Таких людей, як Орест, насправді дуже мало, і їх потрібно берегти понад усе. Особливо коли їх не стає, потрібно берегти пам’ять про таких людей. Обов’язково такими ж муралами, обов’язково кричати про це звідусіль, наскільки це можливо», — сказав військовий.

Він додав, що Орест міг би виховати ще багато людей, які своєю працею та вчинками допомагали б розвивати Україну.

«Це та людина, яка могла виховати після себе дуже багатьох крутих людей, які можуть і могли піднімати Україну, по факту, з колін», — підсумував Дубляж.

Редакція Фіртки висловлює щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу непоправної втрати. Світла пам'ять Героям України!

Війна: як пережити смерть рідних

Івано-Франківські