вологість:
тиск:
вітер:
«Грошей у росії вистачить ще мінімум на півтора року»: Денисенко у Франківську про війну, майбутнє Путіна та виклики для України
12 жовтня 2026 р. 20:46
12 жовтня 2026 р. 20:46
Розраховувати на швидкий економічний крах росії або завершення війни найближчим часом не варто. Попри погіршення життя мільйонів росіян, режим Путіна залишається стійким, а його силові структури лише посилюють вплив. Водночас Україні загрожують не лише російські атаки, а й можливе послаблення фінансової підтримки з боку Європи, проблеми в економіці та нестача людей для відбудови країни.
Про це пише Галка з виступу політичного аналітика Вадима Денисенка під час Західноукраїнського бізнес-форуму, який відбувся 9 жовтня в Івано-Франківську.
Під час дискусії, яку модерував представник Івано-Франківської бізнес-асоціації Дмитро Романюк, Денисенко говорив про те, що відбувається всередині росії, чому Путін може боятися завершення війни, чи є перспективи мирних переговорів та якою повинна стати Україна після припинення бойових дій.
Росіяни біднішають, але це ще не означає, що вони готові повстати
Вадим Денисенко вважає, що в росії поступово накопичується невдоволення владою. Однак поки воно не переросло в організований протест, який міг би загрожувати режиму Путіна.
За словами аналітика, нинішня ситуація нагадує останні роки існування Радянського Союзу, коли люди дедалі частіше обговорювали проблеми влади, але робили це переважно в приватних розмовах.
Такий процес він називає «кухонною революцією».
«Зараз Росія переживає той період, який ми переживали в далекому 1985 році. Коли в достатньо закритих приміщеннях люди, які довіряли одне одному, сідали й тихо говорили на політичні теми», — пояснив Денисенко.
На його думку, такі настрої можуть стати передумовою масштабніших змін, але самі собою не гарантують революції.
Однією з причин невдоволення є погіршення матеріального становища населення.
Денисенко навів результати досліджень, за якими з 2022-го до 2025 року близько 62% опитаних росіян перебували фактично на межі виживання. Йдеться про людей, які не мали заощаджень або могли прожити на них не більше місяця.
За прогнозом аналітика, на початку 2027 року ця частка може зрости приблизно до 67–69%.
«З погляду соціології це великі соціальні зрушення. Ми говоримо про погіршення життя мільйонів людей», — зазначив він.
Однак зростання бідності не обов’язково означає появу протестного руху.
За словами Денисенка, для революції потрібні не лише незадоволені громадяни, а й лідери, спільна ідея, готовність частини представників влади перейти на бік протестувальників та люди, здатні відкрито протистояти силовикам.
Наразі він не бачить у росії достатньої кількості таких чинників.
Чому Путін може боятися повернення військових із фронту
Один із найбільших ризиків для російської влади Денисенко пов’язує з можливим поверненням військових до цивільного життя після завершення війни.
На відміну від більшості цивільного населення, ці люди мають бойовий досвід і звикли до застосування сили.
Аналітик припускає, що серед великої кількості демобілізованих можуть з’явитися групи, готові до відкритого протистояння з поліцією.
«Повернення мільйона людей, які тримали зброю, до цивільного життя може призвести до того, що з’явиться група з кількох десятків тисяч людей, готових виходити на мітинги й протистояти поліції», — пояснив він.
Саме це, на його думку, може бути однією з причин, чому Путін не зацікавлений у швидкому завершенні війни.
Водночас Денисенко наголосив, що сьогодні серед цивільного населення росії він не бачить організованої сили, здатної кинути виклик режиму.
Навіть якщо кількість противників Путіна зростатиме, це ще не означатиме готовності людей до активних дій.
За оцінкою аналітика, наприкінці 2026-го або на початку 2027 року російське суспільство може наблизитися до умовного поділу навпіл — між прихильниками Путіна та людьми з різним ступенем опозиційності.
ФСБ посилюється: чому зміна Путіна не обов’язково змінить росію
Ще одним чинником стійкості російського режиму Денисенко назвав посилення Федеральної служби безпеки.
Він пояснив, що протягом тривалого часу російська влада спиралася не лише на силовиків, а й на потужну бюрократичну та технократичну систему.
За його оцінкою, після 2016 року в росії фактично існували дві паралельні опори влади: силові структури та управлінці, які забезпечували роботу державного апарату.
Ця система, на думку аналітика, допомогла росії адаптуватися до санкцій після початку повномасштабного вторгнення.
Однак наприкінці 2025 року, стверджує Денисенко, баланс почав змінюватися на користь ФСБ.
Він вважає, що посилення репресивного апарату дозволяє владі стримувати невдоволення населення навіть за умов погіршення рівня життя.
Тому сам по собі відхід Путіна не гарантує демократичних змін чи відмови росії від агресивної політики.
На думку Денисенка, справжні зміни стануть можливими лише тоді, коли почне слабшати силова система, яка підтримує нинішній режим.
Поки ж таких ознак він не бачить.
«Грошей вистачить мінімум на півтора року»: чому росія не стоїть перед швидким крахом
Денисенко також застеріг від очікувань, що російська економіка найближчим часом не витримає витрат на війну.
За його словами, ситуацію для росії полегшують доходи від продажу нафти та можливості держави залучати додаткові ресурси.
Аналітик вважає, що високі ціни на нафту допомагають російському бюджету, а залежність частини світового ринку від російських енергоресурсів ускладнює запровадження нових обмежень.
Він також звернув увагу на можливість використання російських золотих резервів.
«Говорити, що росія посиплеться за рік, — неправда. Грошей у росії за нинішніх умов мінімум на півтора року точно вистачить», — заявив Денисенко.
Водночас він не заперечує наявності економічних проблем у росії. Його головна теза полягає в тому, що ці проблеми не обов’язково призведуть до швидкого завершення війни.
Тому Україні, на його думку, не варто будувати свою стратегію на очікуванні неминучого фінансового краху противника.
Чому 2027 рік може стати небезпечним для фінансової підтримки України
Говорячи про міжнародну ситуацію, Денисенко назвав одним із головних ризиків для України можливе послаблення коаліції країн, які забезпечують її фінансову підтримку.
Особливу увагу він звернув на політичні процеси в Європі.
За його оцінкою, зміна політичного керівництва окремих держав може вплинути на їхню готовність фінансувати Україну.
Серед потенційно важливих подій аналітик згадав вибори у Франції та можливі політичні зміни в Німеччині.
Денисенко вважає, що для України стабільність міжнародної фінансової підтримки є не менш важливою, ніж військова допомога.
Від неї залежить здатність держави покривати бюджетні потреби та підтримувати роботу економіки під час війни.
При цьому аналітик окремо оцінив позицію Сполучених Штатів.
На його думку, нинішня американська адміністрація зосереджена передусім на пошуку можливості досягти хоча б тимчасового припинення вогню, а не на довгостроковому баченні майбутнього України.
«Війна продовжуватиметься»: які сценарії Денисенко бачить на 2027 рік
На запитання Дмитра Романюка про можливі сценарії війни наступного року Денисенко відповів песимістично.
«Перше — війна буде продовжуватися, на жаль. Путін на сьогоднішній момент не збирається зупиняти свої дії», — заявив аналітик.
За його словами, російський президент останніми роками мислить переважно короткими часовими відрізками — приблизно від чотирьох до шести місяців.
Денисенко припускає, що на початку 2025 року Путін розраховував на обвал українського фронту та захоплення всього Донбасу.
Тепер, на думку аналітика, російська стратегія більше зосереджена на ударах по українському тилу, спробах послабити економіку та вплинути на політичну ситуацію в Європі.
Водночас Денисенко вважає, що нинішній формат мирних переговорів між Україною, росією та США зайшов у глухий кут.
На його думку, сторони не мають спільного бачення ключових територіальних питань, а можливості Вашингтона змусити Москву до поступок залишаються обмеженими.
«На сьогодні з трикутника Україна — росія — США немає перспективи вийти на якісь реальні довготривалі рішення», — зазначив він.
За його оцінкою, у найближчі чотири-шість місяців не варто очікувати значних проривів у переговорах.
Водночас аналітик наголосив на важливості обмінів військовополоненими, які залишаються одним із небагатьох напрямків практичної взаємодії сторін.
Чому Україні потрібно змінювати підхід до переговорів
Денисенко вважає, що Україні необхідно шукати нові дипломатичні формати, а не обмежуватися нинішнім переговорним процесом.
Він порівняв ситуацію з шаховою партією, у якій сторони опинилися в патовому становищі.
На думку аналітика, нескінченне продовження тієї самої гри не дасть іншого результату.
Тому Україна має шукати можливості розширити коло учасників переговорів, залучати нових міжнародних партнерів і формувати ширші коаліції.
«Нам потрібно думати, як поміняти гру і почати насправді нову гру», — сказав Денисенко.
Окремо він розкритикував українську дипломатію за недостатню, на його думку, готовність до складних переговорів і компромісів.
Аналітик переконаний, що Україні варто активніше вибудовувати відносини з державами, які можуть впливати на міжнародні рішення, навіть якщо їхні позиції не завжди повністю збігаються з українськими.
«Дипломатія — це мистецтво діалогу», — наголосив він.
«У нас не політична, а управлінська криза»: що Денисенко пропонує змінити в державі
Однією з найгостріших тем дискусії стала ситуація всередині України.
Денисенко заявив, що країна стикається не просто з політичними проблемами, які можна вирішити кадровими перестановками, а з глибшою кризою державного управління.
За його словами, зміна прем’єр-міністра, генерального прокурора чи інших посадовців сама по собі не змінює принципів роботи державних установ.
«Ми можемо ще десять разів поміняти прем’єра, ще десять разів поміняти генерального прокурора, але від цього механізми не зміняться», — пояснив аналітик.
Він вважає, що головна проблема полягає в роботі самих інституцій, які не завжди здатні ефективно виконувати свої функції.
На думку Денисенка, Україні потрібні не лише нові посадовці, а й нові правила управління державою.
Серед необхідних змін він назвав перегляд підходів до формування урядових команд, розподілу відповідальності та роботи державних установ.
Однак такі зміни, наголосив аналітик, не можуть відбутися за кілька місяців.
Вони потребують тривалої політичної волі та домовленості між основними політичними силами про стратегічний напрямок розвитку держави.
Денисенко назвав це потребою в «пакті еліт» — домовленості про правила, які залишатимуться чинними незалежно від зміни влади.
Як приклад він згадав польський досвід, де, за його оцінкою, ключові політичні сили протягом тривалого часу дотримувалися спільного європейського курсу.
На його думку, Україні також потрібно визначити, якою вона хоче бути через 15–20 років, і не змінювати цей напрямок після кожної політичної кризи.
«Уряд намагається максимально взяти з бізнесу»: критика економічної політики
Під час обговорення взаємодії держави з підприємцями Денисенко різко розкритикував нинішній підхід уряду.
На його думку, влада надто зосереджена на короткостроковому наповненні бюджету й недостатньо враховує становище підприємств.
«У нас зараз відбувається катастрофа. Треба говорити чесно — повне нерозуміння урядом ситуації на місцях», — заявив він.
Аналітик описав два можливі підходи до економічної політики.
Перший — намагатися отримати від бізнесу якомога більше надходжень уже зараз, щоб частково закривати бюджетні потреби.
Другий — тимчасово погодитися на менші надходження, але зберегти підприємства, робочі місця та можливість економічного зростання в майбутньому.
Денисенко підтримує другий підхід.
На його думку, подальше закриття підприємств лише погіршить економічне становище країни, особливо на тлі проблем з експортом і логістикою.
Окремо він висловив занепокоєння ситуацією з відшкодуванням експортного ПДВ, заявивши, що проблеми з його виплатою можуть негативно позначитися на експортерах.
За прогнозом Денисенка, якщо ситуація не зміниться, протягом наступних місяців це може призвести до втрати значної кількості робочих місць.
Він закликав уряд змінити підхід до спілкування з підприємцями та більше враховувати реальні труднощі, з якими вони стикаються.
Україна та ЄС: чому Денисенко пропонує торгуватися за доступ до ринків
Ще однією темою стали можливі умови майбутнього членства України в Європейському Союзі.
Денисенко звернув увагу на ризик того, що окремі українські галузі, насамперед сільське господарство, можуть зіткнутися з обмеженнями доступу до європейського ринку.
На його думку, Україні варто шукати компроміс, який дозволить зберегти конкурентні переваги аграрного сектору.
Зокрема, він запропонував розглянути можливість тимчасової відмови від європейських сільськогосподарських дотацій в обмін на ширший доступ української продукції до ринків ЄС.
«Ми погоджуємося, що наступні умовні 15 років Україна не отримуватиме дотацій на сільське господарство. Але при цьому ви відкриваєте для нас ринки», — описав він можливу переговорну позицію.
Денисенко припустив, що український аграрний бізнес міг би погодитися на такий компроміс.
На його думку, можливість продавати продукцію без додаткових обмежень може бути для підприємств важливішою, ніж доступ до субсидій.
Чому після війни Україні, ймовірно, доведеться залучати трудових мігрантів
Під час дискусії Дмитро Романюк порушив проблему нестачі працівників, із якою вже стикаються українські роботодавці.
Він запитав, чи можуть інші країни стати джерелом робочої сили для України та як держава має пояснювати суспільству можливе залучення іноземних працівників.
Денисенко відповів, що, на його думку, Україні доведеться залучати трудових мігрантів.
Але починати потрібно не з визначення країн, звідки вони приїжджатимуть, а з розуміння майбутньої економіки.
«Нам доведеться залучати трудових мігрантів. Питання в тому, скільки, під які проєкти і для чого», — пояснив він.
За словами аналітика, потреба у 30 тисячах працівників і потреба в мільйоні — це зовсім різні завдання.
Вони потребують різних рішень щодо ринку праці, житла, соціальної інфраструктури та інтеграції людей.
Тому спочатку Україна повинна визначити, які міста та галузі розвиватиме після війни, де створюватимуться робочі місця і які спеціалісти будуть потрібні.
Лише після цього, переконаний Денисенко, можна предметно говорити про масштаби трудової міграції.
Він також наголосив, що Україні бракує аналітичних центрів, які системно працювали б над баченням післявоєнного розвитку держави.
«Дай Боже, щоб повернувся мільйон»: Денисенко про українців за кордоном
Ще песимістичніше аналітик оцінив перспективи масового повернення українців, які виїхали через війну.
За його словами, якби повномасштабна війна завершилася у 2022 році, можна було б розраховувати на повернення значної частини біженців.
Однак із кожним роком люди дедалі більше облаштовуються за кордоном, знаходять роботу, віддають дітей до місцевих шкіл та будують нове життя.
Тому Денисенко не очікує, що після завершення війни більшість українців швидко повернеться додому.
«Я вважаю, що до нас повернеться, дай Боже, мільйон людей. І тут я вважаю себе дуже великим оптимістом», — сказав він.
Водночас аналітик запропонував інакше подивитися на українську діаспору.
На його думку, навіть якщо люди залишаться жити в інших країнах, вони можуть бути важливими для України в майбутньому.
Особливо це стосується дітей, які зараз ростуть у державах Європейського Союзу.
Денисенко припускає, що через 15–25 років частина з них зможе працювати в політиці, бізнесі, органах місцевої влади та інших впливових сферах.
Якщо вони збережуть зв’язок з Україною, то зможуть представляти її інтереси та допомагати налагоджувати міжнародні відносини.
Тому, переконаний аналітик, державі варто не лише говорити про повернення біженців, а й працювати над тим, щоб українці за кордоном не втрачали зв’язку з батьківщиною.
«Нам потрібно почати думати, якою буде Україна після війни»
Однією з головних думок виступу Денисенка стала необхідність уже зараз планувати післявоєнне майбутнє України.
Аналітик переконаний, що недостатньо просто чекати завершення бойових дій.
Потрібно визначити, як працюватиме держава, які міста відбудовуватимуться, які галузі стануть основою економіки та звідки країна братиме людей для розвитку.
Без такого бачення, на його думку, неможливо правильно планувати ні відбудову, ні залучення інвесторів, ні трудову міграцію.
Водночас Денисенко застеріг від очікувань, що зміна окремих політиків автоматично вирішить накопичені проблеми.
На його думку, країні потрібні довгострокові правила та здатність державних інституцій працювати незалежно від того, хто обіймає конкретну посаду.
- Через обстріли економіка України може зрости менше, ніж прогнозували: у Франківську стартував Західноукраїнський бізнес-форум (ФОТО)
- Ректорка Карпатського університету про перші 100 днів на посаді: оновила команду проректорів і підписала 26 угод з ліцеями (ФОТО)
- У КНУВС стартує програма дуальної освіти: бізнес, громади та університет підписують угоди про співпрацю (ФОТОФАКТ)
Джерело: galka.if.ua
