Після важкого поранення знову працює з дронами: історія 25-річного військового «Академіка»

17 жовтня 2026 р. 16:27

17 жовтня 2026 р. 16:27

25-річний Станіслав на псевдо «Академік» родом з Одещини. У лютому 2025 року він долучився до Сил оборони, підписавши контракт із морською піхотою.

Під час бойового завдання на Донеччині військовий зазнав важкого поранення внаслідок удару FPV-дрона. Попри втрату двох пальців правої руки, після лікування та реабілітації він повернувся до служби й продовжив працювати з безпілотниками.

Його історією шляху у Силах оборони поділилися у 102-й бригаді, пише Фіртка .

Поранення Станіслав отримав у селі Світле на Донецькому напрямку. Тоді військові чекали на ротацію, коли їх помітив російський FPV-дрон.

«Чекали ротацію. З'явилася нізвідки патрульна FPV — і не встиг втекти», — згадує «Академік».

Унаслідок удару він втратив два пальці правої руки. Осколками посікло руку, груди, живіт і ноги. Частина уламків досі залишається в його тілі.

Після лікування військовослужбовцю встановили обмеження щодо проходження служби. Однак він вирішив продовжити виконувати бойові завдання.

«Я чхав на їхні обмеження та захотів іти далі на бойові, виконувати задачі, аби зупинити російський наступ», — розповідає Станіслав.

Повернувся до служби в 102-й бригаді ТрО

Після реабілітації «Академік» опинився у 102-й бригаді територіальної оборони. За його словами, сам він бригаду не обирав — вона обрала його.

Нині військовий служить у відділенні ремонту та обслуговування безпілотників 3-го батальйону. Одне з його основних завдань — розвивати майстерню, де ремонтують FPV-дрони, «Вампіри», Mavic і Matrice та готують їх до виконання бойових завдань.

Водночас Станіслав продовжує літати на Mavic і навчає нових пілотів, які прибули після базової загальновійськової підготовки (БЗВП) або самовільного залишення частини (СЗЧ).

Втрата двох пальців не завадила йому працювати з безпілотниками.

«Працездатність, на мою думку, зменшилась відсотків на десять. А так — взагалі не заважає», — каже військовий.

«Дуже-дуже-дуже велике бажання»

Навчання нових пілотів і робота в майстерні — не межа планів «Академіка». Він прагне повернутися до бойових вильотів, зокрема виконувати розвідувальні завдання та уражати цілі противника.

«Дуже-дуже-дуже велике бажання», — так Станіслав описує своє прагнення знову літати на бойові завдання.

Окремо військовий згадує людей, які підтримали його на початку армійського шляху. Він дякує двом 3D-майстрам — своєму другові на псевдо «Ювелір» і «Монтані». За словами Станіслава, саме вони дали йому важливе напуття.

«Ми маленька нація, але ми рухаємося, ми тримаємося»

Тим, хто вагається, чи долучатися до Сил оборони, «Академік» радить не боятися та пам’ятати, заради чого українці продовжують боротьбу.

«По-перше, хто, як не ми. По-друге, не варто боятися русаків, тому що вони нас намагаються задавити вже скільки років, і у них нічого не виходить. Ми, здається, маленька нація, але ми рухаємося, ми тримаємося», — говорить військовослужбовець.

Він також переконаний, що Україна зможе повернути свої території.

«Я більше, ніж впевнений, що ми відб'ємо всі наші землі», — наголошує «Академік».

«На фронті все просто: хто ворог, хто свій. У тилу — значно складніше», — нацгвардієць Руслан Павлов про війну та життя після неї

«Здавалося, що всі готові боротися. Виявилося — ні»: ветеран Максим Кремінь про службу, адаптацію та системні проблеми підтримки військових

Повернувся за пораненим та загинув: історія життя та чину прикарпатського бійця Миколи Прокопишина

«На своєму прикладі та реальних історіях»: як троє ветеранів викладають «Захист України» у Коломиї

Івано-Франківські