«Важливо вчитися жити далі»: психологиня про адаптацію після переїзду та підтримку родин військових

04 листопада 2026 р. 15:45

04 листопада 2026 р. 15:45

Після вимушеного переїзду важливо поступово облаштовувати життя на новому місці, знаходити радість у повсякденних речах і створювати нові спогади. Водночас родинам військових потрібно вчитися розуміти досвід одне одного, адже повернення захисника з фронту не завжди означає миттєве повернення до звичного сімейного життя.

Про адаптацію після вимушеного переселення розповіла психологиня Катерина Чубар у програмі «Любов і війна», пише Фіртка .

За словами психологині, її рідне місто Селидове нині перебуває в окупації. Вона досі пам’ятає свій двір, квіти, сусідів, знайомі вулиці та звичні маршрути, якими ходила щодня. Водночас усвідомлює, що повернутися до колишнього життя там уже не зможе.

Тому після переїзду важливо дозволити собі жити далі й знаходити радість у невеликих повсякденних моментах, наголошує Катерина Чубар.

«Коли ми вже переїхали й почали нове життя, важливо знаходити маленькі радощі. Радіти сонцю, яке вранці сходить. Хочеш кави — піди випий її з друзями. Саме з таких простих моментів і складається життя», — говорить психологиня.

Під час груп психологічної підтримки Катерина Чубар також працювала з темою спогадів, запахів і дотиків. Зокрема, допомагала людям відновлювати емоційний зв’язок із новим місцем проживання через знайомі відчуття та позитивний досвід.

За її словами, важливо не лише пам’ятати про втрачений дім, а й поступово помічати те, що може стати близьким на новому місці. Це може бути кав’ярня, де смачно готують булочки, знайомі обличчя людей, яких щодня зустрічаєш дорогою, або інші маленькі деталі, з яких формується відчуття нового дому.

«Коли вже пожила на новому місці, тут теж з’являються спогади. Та сама кав’ярня, де готують смачні булочки, або люди, яких щодня зустрічаєш дорогою. З часом запам’ятовуєш їхні обличчя, і вони стають наче рідними», — пояснює вона.

Психологиня переконана, що продовжувати жити важливо не лише заради себе, а й задля збереження пам’яті про тих, хто загинув у боротьбі за Україну.

«Це має бути якась недаремність цих втрат і цих смертей. Люди загинули не для того, щоб ми тут помирали, зневірювалися і переставали боротися. Вони загинули задля того, щоб ми жили, продовжували цю справу і все-таки відродили нашу країну», — наголошує Катерина Чубар.

Окремо вона звертає увагу на підтримку військовослужбовців, які перебувають на фронті, та їхніх родин. На її думку, важливо ділитися з близькими не лише проблемами й тривогами, а й хорошими моментами повсякденного життя.

«Ми ділимося з ними щасливими моментами нашого життя. Розповідаємо, що сьогодні трапилося, де ти була, яка погода. Не нагнітаємо, а підтримуємо. Людині на фронті легше, коли ми ділимося чимось хорошим, а не лише негативом», — зазначає психологиня.

Вона також переконана, що війна не повинна позбавляти дітей звичайного дитинства. Навіть у складних обставинах важливо дозволяти їм святкувати, гуляти та бачити поруч щасливих батьків.

«У дітей має бути свято. Вони продовжують жити своє життя: гуляти, радіти, бачити на вулиці щасливу маму. Коли щаслива мама, щаслива й дитина. Тому важливо радіти за дітей і жити далі», — каже Катерина Чубар.

«Діти не підуть в інтернет, якщо отримають відповідь від батьків»: психологиня пояснила, чому важлива довіра у сім'ї

Лікар-психіатр про вплив війни на ментальне здоров'я: профілактика та перші дзвіночки розладів

Розмовляти та чітко встановлювати межі: івано-франківська психологиня про побудову довіри між батьками та дітьми

Івано-Франківські